Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №713/1745/22
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №713/1745/22

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 713/1745/22

провадження № 61-417св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Височанської Н. К., у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Вказувала на те, що вона проживає на АДРЕСА_1 .

З 2009 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 і тривалий час потерпає від домашнього насильства: фізичного (нанесення побоїв) та психологічного (погрози різного характеру, у тому числі із застосуванням фізичного насильства, залякування) від нього.

У багатьох випадках домашнього насильства з боку чоловіка вона не зверталася за допомогою до поліції чи органів державної влади, однак останнім часом спільне життя з ним стало нестерпним. Чоловік пиячить, постійно вчиняє сварки, для чого використовує будь-які незначні підстави, б`є її.

Останнім часом була змушена неодноразово звертатися із заявами щодо домашнього насильства з боку чоловіка до Вижницького РВП, які були зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України».

Поліцією щодо ОСОБА_2 вживалися різні заходи, а саме: складені протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення насильства в сім`ї за статтею 173-2 КУпАП, а також Вижницьким РВП протоколи були направлені на розгляд до Вижницького районного суду, де ОСОБА_2 неодноразово (19 серпня 2013 року, 23 квітня 2014 року, 30 жовтня 2015 року, 29 грудня 2015 року, 23 січня 2017 року, 22 квітня 2020 року та

11 серпня 2022 року) був визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 173-2 КУпАП з накладенням адміністративних стягнень.

Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 висновки для себе не зробив, а навпаки бажає їй помститися. Погрожує фізичним насильством особисто і засобами телефонного зв`язку.

У цей час існує реальна загроза продовження домашнього насильства щодо неї з боку чоловіка, тобто існують обґрунтовані ризики настання більш тяжких наслідків для її здоров`я.

У зв'язку із викладеним позивач просила видати обмежувальний припис про заборону ОСОБА_2 строком на 6 місяців перебувати в місці їх спільного проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити йому наближатися на відстань менше 50 метрів до її місця проживання (перебування) за вказаною адресою; заборонити кривднику переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт неодноразового звернення заявника ОСОБА_1 до Вижницького РВП з підстав вчинення щодо неї психологічного насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задоволено.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов`язки, а саме:

- заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видано строком на шість місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису допущено до негайного виконання.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 як жертва домашнього насильства з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки неодноразові факти звернення заявника до органів поліції, ігнорування ОСОБА_2 застосованих заходів впливу до нього, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо ОСОБА_1 дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до неї психологічного та фізичного насильства.

Тривалість та системність протиправної поведінки підтверджує вірогідність вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому наявність тривалого конфлікту та непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є очевидним, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що заявником доведено ризики, які можуть настати у разі незастосування щодо заінтересованої особи обмежувального припису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить скасувати вказану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки всім доказам у справі, тим самим порушив норми процесуального права, внаслідок чого неповно з`ясував обставини справи та, відповідно, неправильно застосував норми матеріального права, а тому дійшов до необґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що надані заявником копії постанов Вижницького районного суду підтверджують, що 19 серпня 2013 року, 30 жовтня 2015 року, 29 грудня 2015 року, 23 січня 2017 року, 22 квітня 2020 року та 11 серпня 2022 року, тобто протягом дев`яти років ОСОБА_2 шість разів визнавали винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП, однак це не може свідчити про систематичність та повторюваність, оскільки в межах річного строку, визначеного статтею 39 КУпАП, його лише один раз притягували до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Суд апеляційної інстанції взагалі не врахував висновки щодо застосування положень статей 350-1-350-8 ЦПК України, викладені в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19), від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19), від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18),

від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19 (провадження

№ 61-13080св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19 (провадження № 61-1585св20), від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20) та від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20).

Також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 299/3692/19 (провадження № 61-7181св20).

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 713/1745/22 із Вижницького районного суду Чернівецької області.

Справа № 713/1745/22 надійшла до Верховного Суду у березні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 10 липня 2022 року серії ВАВ № 073896 10 липня 2022 року о 14:50 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив сварку з колишньою співмешканкою ОСОБА_1 , під час якої ображав її нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство, яке виразилося в умисному вчиненні діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю останньої (а. с. 4).

Із листа Вижницького РВП від 19 серпня 2022 року № 6774/123/48/01-2022 вбачається, що до Вижницького РВП зверталася ОСОБА_1 про вчинення щодо неї домашнього насильства, які зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІТС ІПНП) Вижницького РВП від:

- 08 січня 2022 року № 111. За результатами проведеної перевірки відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» прийнято рішення про припинення перевірки у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак складу кримінального та адміністративного правопорушення. Заявниці надано письмову відповідь.

- 26 лютого 2022 року № 660. За результатами проведеної перевірки з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про неприпустимість вчинення конфліктів та протиправної поведінки, щодо ОСОБА_2 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, який скеровано на розгляд Вижницького районного суду. ОСОБА_1 як потерпілій стороні (заявницею за вказаним зверненням була третя особа) надано письмову відповідь.

- 01 червня 2020 року № 2267. За результатами проведеної перевірки із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про неприпустимість вчинення конфліктів та протиправної поведінки, складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого

статтею 173-2 КУпАП, який скеровано на розгляд Вижницького районного суду. Заявниця письмової відповіді з Вижницького РВП не витребувала (а. с. 6).

З копії постанови Вижницького районного суду від 11 серпня 2022 року у справі № 713/1413/22 (провадження № 3/713/849/22) вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн у дохід держави за те, що ОСОБА_2 10 липня 2022 року о 14:00 год., перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі співмешканкою ОСОБА_1 , в ході якої ображав її нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство щодо неї (а. с. 7).

Із копії постанови Вижницького районного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 713/547/20 (провадження № 3/713/308/20) вбачається, що ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, оголошено ОСОБА_2 усне зауваження та закрито провадження у справі. Цією постановою встановлено, що ОСОБА_2 15 лютого 2020 року близько 17:10 год., перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вчинив суперечку зі своєю співмешканкою ОСОБА_1 та своїм пасинком ОСОБА_4 , в ході якої ображав їх нецензурною лайкою. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих - адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП (а. с. 8).

Із копії постанови Вижницького районного суду від 23 січня 2017 року у справі № 713/86/17 (провадження № 3/713/30/17) вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді 40 годин громадських робіт за те, що ОСОБА_2 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за частиною першою статті 173-2 КУпАП, 08 січня 2017 року близько 16:00 год., знаходячись за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вчинив словесну суперечку зі співмешканкою ОСОБА_1 , під час якої ображав останню нецензурними словами, вигнав із будинку, чим вчинив психологічне насильство в сім`ї (а. с. 9).

З копії постанови Вижницького районного суду від 29 грудня 2015 року у справі № 713/2292/15-п (провадження № 3/713/985/15) вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП, звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, та закрито провадження у справі. Цією постановою встановлено, що ОСОБА_2 , 15 грудня 2015 року близько 03:00 год., перебуваючи у житловому будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, повторно вчинив словесну суперечку зі своєю співмешканкою ОСОБА_1 , в ході якої ображав її нецензурними словами (а. с. 10).

Із копії постанови Вижницького районного суду від 30 жовтня 2015 року у справі № 713/1950/15-п (провадження № 3/713/833/15) вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді 30 годин громадських робіт за те, що ОСОБА_2 , 04 жовтня 2015 року близько 19:00 год., знаходячись за місцем проживання в АДРЕСА_1 вчинив словесну суперечку зі співмешканкою ОСОБА_1 , під час якої ображав її нецензурними та брутальними словами, виганяв із будинку, чим вчинив психологічне насильство в сім`ї та правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП (а. с. 11).

З копії ухвали Вижницького районного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 713/704/14-к (провадження № 1-кп/713/52/14) вбачається, що закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 березня 2014 року за № 120142600600000120 щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_1 від обвинувачення (а. с. 12).

З копії постанови Вижницького районного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 713/1927/13-п (провадження № 3/713/862/13) вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51,00 грн. у дохід держави за те, що ОСОБА_2 20 липня 2013 року о 16:30 год. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив суперечку зі співмешканкою ОСОБА_1 , під час якої ображав її нецензурною лайкою (а. с. 13).

Із наданої довідки старости с. Іспас Вижницької міської ради від 15 серпня 2022 року № 3-537 вбачається, що згідно із записами в погосподарській книзі за 2016-2020 роки № 19, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , але на цей час не проживає, головою господарства якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмітка про наявність свідоцтва про право власності на цей житловий будинок відсутня. Відомості про місце проживання (перебування) цього громадянина в старостаті с. Іспас відсутні (а. с. 14).

З довідки старости с. Іспас Вижницької міської ради від 05 вересня 2022 року № 3-982 вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_1 , 1970 року народження, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , входять: син - ОСОБА_4 , 2000 року народження, син - ОСОБА_5 , 2010 року народження, син - ОСОБА_6 , 2011 року народження, співмешканець - ОСОБА_2 , 1959 року народження, дочка - ОСОБА_7 , 1997 року народження, дочка - ОСОБА_8 , 1990 року народження, онук - ОСОБА_9 , 2014 року народження, онук - ОСОБА_10 , 2016 року народження, онук - ОСОБА_11 , 2018 року народження, син - ОСОБА_12 , 1991 року народження (а. с. 15).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Основним правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно із пунктом 3 частини першої статті 1 якого домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 зазначеного вище Закону).

До спеціальних заходів протидії домашньому насильству належать такі: терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника (пункти 1, 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пунктів 4-6 частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, серед яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки наведені заявником обставини містять ознаки застосування щодо неї заінтересованою особою психологічного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що через систематичний психологічний та фізичний тиск щодо заявника, застосування словесних образ, погроз та залякування з боку ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , неодноразові факти звернення заявника до органів поліції, ігнорування ОСОБА_2 застосованих заходів впливу до нього, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо ОСОБА_1 , її заява підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих ОСОБА_1 , врахувавши характер вчинених ОСОБА_2 протиправних дій, ризики вірогідності повторного вчинення останнім домашнього насильства, беручи до уваги нагальну необхідність захисту ОСОБА_1 від насильства у сім`ї, дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису у вигляді тимчасового обмеження його права перебувати у місці проживання з постраждалою ОСОБА_1 та наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 ; ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців.

При цьому судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону.

Доводи касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки зазначені у касаційній скарзі судові рішення і постанова суду у цій справі ухвалені за інших фактичних обставин.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 а залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк