Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №708/639/21
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №708/639/21

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 708/639/21

провадження № 61-12278св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Державної казначейської служби України та Черкаської обласної прокуратури на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року у складі судді

Івахненко О. Г., додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року у складі судді Івахненко О. Г., постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Позов мотивований тим, що 13 травня 2013 року стосовно позивача внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, відкрито кримінальне провадження

№ 12013250020000368, у скоєнні якого позивач вини не визнав.

З 18 травня 2013 року він перебував у статусі затриманого, перебував у місці тимчасового тримання.

У період з 22 травня 2013 року до 04 червня 2013 року позивач перебував

у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки його було відсторонено від посади відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси.

ОСОБА_1 зазначав, що 16 серпня 2013 року щодо нього висунуто обвинувачення за частиною третьою статті 368 КК України, яке в подальшому було змінено на частину четверту статті 368 КК України.

Під час досудового розслідування та під час судового розгляду цього кримінального провадження він змушений був їздити із с. Медведівка Черкаського району до м. Черкас для участі у проведенні слідчих дій та

в судових засіданнях, на що витрачав свій час та кошти.

14 травня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

визнав ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 липня 2020 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року залишено без змін.

Таким чином, вказує ОСОБА_1 , він незаконно перебував під слідством та судом у період з 18 травня 2013 року до 02 липня 2020 року, тобто 85 місяців та 14 днів.

Унаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури позивачу було завдано суттєвої моральної шкодиа, яка виразилась в тому, що йомупротиправно було оголошено бездоказову та необґрунтовану підозру

у вчиненні тяжкого злочину, незаконно обмежено права та свободи громадянина України, передбачені Основним законом, в період досудового розслідування та судового розгляду справи.

Позивач вказував, що протягом усього часу він змушений був виправдовуватися через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності перед членами сім`ї, близькими родичами, друзями, колегами та знайомими, що завдало шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Крім того, незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури завдали позивачу значних моральних втрат, призвели до порушення стану його здоров`я, загального психоемоційного стану, нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього суттєвих додаткових зусиль для організації свого життя у подальшому.

ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути за рахунок держави через Державну казначейську службу шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на його користь

3 510 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, незаконними рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Унаслідок вказаних обставин вартість втраченого позивачем заробітку

з урахуванням інфляційних втрат становить 15 603,91 грн.

Також вважав, що відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених

в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, тому необхідно стягнути на його користь витрати за надану правничу допомогу у кримінальному провадженні, яка з урахуванням індексу інфляції становить 136 763,00 грн.

Крім того, під час поїздок до м. Черкас для участі в слідчих діях та в судових засіданнях він документально підтверджив 53 процесуальні дії. Враховуючи, що він 50 разів здійснював проїзд із с. Медведівка Черкаського району до

м. Черкас і у зворотному напрямку, то вартість його поїздок транспортом загального користування становить 4 212,60 грн, які ОСОБА_1 також просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 870,97 грн на відшкодування матеріальної шкоди

у виді втраченого заробітку.

Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 58 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, сплачених у межах кримінального провадження.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової психологічної експертизи в розмірі 1 539,86 грн.

Стягнено з Черкаської обласної прокуратури на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 5 757,60 грн.

Стягнено з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 5 757,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з експертним висновком та встановленими у справі обставинами уклад життя позивача дійсно істотно змінився, і зміни, які відбулися у житті ОСОБА_1 через перебування його кілька років під слідством і судом, не можна вважати позитивними, що спричинило йому істотну моральну шкоду. Втім, суд дійшов висновку, що страждання позивача, попри їх суттєвість, не можуть

з урахуванням встановлених обставин вважатися фатальними, і, виходячи

з особи позивача, його віку, не доведенню суттєвого погіршення стану його здоров`я. За висновками суду, вказані негативні обставини не можна вважати такими, що унеможливлюють подальше повноцінне життя позивача, тому моральна шкода, визначена ОСОБА_1 у розмірі 3 510 000,00 грн,

є значною мірою завищеною.

Суд, враховуючи висновок експерта, оцінивши надані докази в їх сукупності (відсторонення позивача від посади, накладення арешту на майно, застосування запобіжного заходу у виді застави, перебування ОСОБА_1

у місці тимчасового тримання, проведення обшуку), тривалість перебування позивача під слідством та судом (більше 7 років з урахуванням вступу

в законну силу виправдувального вироку), вимушені негативні зміни у його життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження репутації (особа перебувала на керівній посаді) зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 700 000,00 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції взяв за основу норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» і виходив з розрахунку відповідно до розміру не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування

ОСОБА_1 під слідством чи судом та не обмежився законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, оскільки вважав, що перевищення мінімально встановленого законом розміру моральної шкоди є виправданим у цій ситуації.

Ураховуючи, що позивач був відсторонений від посади два місяці, відшкодування заробітку, який він втратив унаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, суд задовольнив у сумі

6 870,97 грн.

Оскільки витрати на юридичну допомогу в межах кримінального провадження підтверджені ОСОБА_1 документально на суму 58 000,00 грн, то суд вважав за можливе відшкодувати позивачеві зазначену суму.

Разом з тим, оскільки понесені позивачем процесуальні витрати не були підтверджені належними доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Надходження заяви про ухвалення додаткового рішення у справі

05 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семенов О. М. звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правову допомогу врозмірі 60 000,00 грн.

На обґрунтування заяви позивач зазначив, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року позовну заяву задоволено частково. У первісній заяві позивач на виконання пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України вказував орієнтовний перелік витрат, які очікує понести при розгляді цієї справи, зокрема, гонорар успіху та витрати на правову допомогу, які розраховані на підставі договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2020 року № 2-Ч, акта приймання наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг) від 04 вересня 2022 року, виконаних адвокатом відповідно до договору від 22 грудня 2020 року № 2-Ч.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції (додаткове)

Додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу

в розмірі 11 964,00 грн.

Додаткове судове рішення мотивоване тим, що позивач та його представник довели належними і допустимими доказами розмір правової допомоги

в розмірі 60 000,00 грн, який є співмірним з розміром заявлених вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт. Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам (19,94 %) у розмірі 11 964,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та представника ОСОБА_1 - адвоката Семенова О. М. задоволено частково.

Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року скасовано в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 58 000,00 грн

на відшкодування витрат на правову допомогу, сплачених в межах кримінального провадження, та постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, сплачених в межах кримінального провадження, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що розподіл витрат на правничу допомогу, яка була надана в межах кримінального провадження та розгляду кримінальної справи, має здійснювати суд, який ухвалював судове рішення у справі відповідно до КПК України.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Державної казначейської служби Українизалишено без задоволення.

Додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

12 вересня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року без змін, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. Водночас з урахуванням пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 11 964,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

08 грудня 2022 року Державна казначейська служба України через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

16 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає закону, оскільки вимоги пред?явлено до органів державної влади, а не до Держави Україна в особі її органів. Питання відшкодування позивачу втраченого заробітку повинно було вирішуватись Придніпровським районним судом м. Черкаси як судом, що здійснював розгляд кримінального провадження, за окремою процедурою, оскільки згідно правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним

у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18, саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до цивільного процесуального законодавства. Аналогічні висновки викладені у пунктах 101-104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі

№ 201/10234/20. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, не провів новий розподіл судових витрат у вигляді судового збору, що були понесені Казначейством у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, чим не врахував висновок, викладений у пункті

50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року

у справі № 242/4741/16-ц. Заявник вказує, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди та підтверджень наявності причинного зв?язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів. Розмір моральної шкоди суди необґрунтовано завищили. Врахування судами висновку експерта є помилковим, оскільки такий висновок повинен оцінюватися судом разом

з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

08 грудня 2022 року Державна казначейська служба України через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, просить скасувати додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким

у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 126 постанови Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20 суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Заявник вказує, що представник позивача подавав необґрунтовані заяви і клопотання, які призвели до затягування справи, що повинно бути враховано судом відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України. Заявник вважає визначену суму витрат на професійну правничу допомогу

в розмірі 60 000,00 грн надмірною, враховуючи, що за результатом роботи адвоката задоволено лише 20 % від суми заявлених вимог.

08 грудня 2022 року Черкаська обласна прокуратура через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить:

рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада

2022 року змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з 700 000,00 грн до 555 533,00 грн. Змінити розподіл судових витрат;

додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

16 листопада 2022 року змінити, зменшивши розмір судових витрат на надання професійної правничої допомоги, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , з 11 964,00 грн до 9 498,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до норм законодавства про відшкодування шкоди розмір відшкодування повинен визначатись

з урахуванням вимог розумності та справедливості; таке відшкодування має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Суди, приймаючи рішення щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 700 000,00 грн, помилково вважали перевищення розміру моральної шкоди над мінімально встановленим законом виправданим у цій справі. Заявник вказує, що відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, який провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, сума, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 на час розгляду справи, повинна становити 555 533,00 грн, яка і відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. Заявник зазначає, що обставини у справах, на які посилається суд, та обставини у справі, яка переглядається, не

є подібними щодо обставин та обсягу моральних страждань. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу заявник зазначає, що такі є завищеними та не відповідають обсягу задоволених позовних вимог. Суди помилково стягнули з Черкаської обласної прокуратури судовий збір, оскільки такий підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 рокуу даній справі та витребувано матеріали справи

з Чигиринського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року, додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року, постанову Черкаського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 року у даній справі.

16 січня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

01 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 рокуу даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Постанова Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року

в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, сплачених в межах кримінального провадження, не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не переглядається.

Фактичні обставини справи

Станом на травень 2013 року ОСОБА_1 обіймав виборну посаду Медведівського сільського голови в с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області.

13 травня 2013 року стосовно ОСОБА_1 до ЄРДР унесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 КК України, та відкрито кримінальне провадження № 12013250020000368, за яким позивача обвинувачено в одержанні хабара у великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище.

18 травня 2013 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

20 травня 2013 року відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2013 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду

м. Черкаси від 22 травня 2013 року ОСОБА_1 з 04 червня 2013 року відсторонено від займаної посади строком на два місяці.

23 травня 2013 року відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси накладено арешт на майно позивача.

16 серпня 2013 року ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за частиною третьою статті 368 КК України, яке в подальшому 21 жовтня 2015 року змінено на частину четверту статті 368 КК України.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня

2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 липня 2020 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року залишено без змін.

У період з 18 травня 2013 року до 02 липня 2020 року позивач перебував під слідством та судом 85 місяців 14 днів.

Згідно з висновком судової психологічної експертизи від 18 травня 2022 року

№ 4742/21-27/1812/1813/22-27:

1) ситуація, що досліджувалась у справі, є психотравмувальною для

ОСОБА_1 ;

2) обставини, що досліджуються у справі, завдали ОСОБА_1 моральних страждань (моральної шкоди), а саме, психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_1 глибокий та тривалий характер, що зумовило тривалі негативні психоемоційної і соціальної сфер існування, втрачені життєві та професійні зв`язки, неможливість продовжувати звичне активне життя та плин буття особистості, з допущенням обмеження прав і свобод та приниженням часті і гідності як громадянина;

3) виявлені психотравмуючі для ОСОБА_1 наслідки в досліджувальній ситуації, такі як перебування з 18 травня 2013 року до 02 липня 2020 року, протягом 85 місяців та 14 днів, у стані загрози застосування до нього санкції частини четвертої статті 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року)

у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, відсторонення від виконання обов`язків голови Медведівської сільської ради - виборної посади, яку він займав на час відкриття кримінального провадження, перебування в стані захисту від безпідставних звинувачень, необхідність постійної участі в судових засіданнях, труднощі з працевлаштуванням, погіршення ділової репутації, необхідність витрат на правову допомогу, матеріальні труднощі, викликані цим станом, перешкоди для влаштування на роботу, постійна загроза кримінального покарання та конфіскації всього майна, ускладнення

у сімейних відносинах спричинили ОСОБА_1 моральні страждання (моральну шкоду) та стали причинно-наслідковим зв`язком в ситуації, що розглядається у справі, для визначення орієнтовного розміру відшкодування страждань;

4) досліджувана ситуація привела до втрати ОСОБА_1 суспільних зв`язків, погіршення взаємовідносин з рідними та близькими та напряму пов`язана з погіршенням відносин у сім'ї, взаємовідносинами з сином, розірванню шлюбу та негативно вплинула на загальний стан батьків

ОСОБА_1

5) рекомендований розмір відшкодування нанесених ОСОБА_1 моральних страждань, які спричинені внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду та завдання перерахованим моральної шкоди, з психологічної точки зору може дорівнювати грошовому еквіваленту в 540 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи;

6) в результаті дослідження виявлені такі негативні зміни в індивідуально-психологічних проявах ОСОБА_1 , в його психічному стані, в діяльності,

у соціальному функціонуванні як особистості, що стали підставою для вирахування орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди та відповідно до Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань осіб та відшкодування моральної шкоди вплинули на визначення розміру рекомендованої суми грошової компенсації, оскільки досліджувальна ситуація відповідає соціально-психологічним аспектам «Притягнення невинного до кримінальної відповідальності», що оцінюється в 180 мінімальних заробітних плат, а з урахуванням вказаних обставин та виявлених негативних змін у ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди збільшується і становить 540 мінімальних заробітних плат.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Щодо стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від

01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру

у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу завдано моральної шкоди унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки вироком суду ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченін та виправданий за недоведеністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і судувизначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом. При цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на час розгляду справи.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України

від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 20 вересня 2018 року у справі

№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений

у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на

2022 рік» з 01 січня 2022 року установлено мінімальну заробітну плату

у місячному розмірі 6 500,00 грн.

Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством, колегія суддів вважає, що його початком є 18 травня 2013 року (день оголошення підозри), а останнім днем перебування позивача під слідством і судом

є 02 липня 2020 року (дата винесення ухвали про залишення вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси без змін), тобто позивач під слідством та судом перебував 85 місяців 14 днів.

Таким чином, станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції

з урахуванням мінімальної заробітної плати - 6 500,00 грн та періоду часу перебування позивача під слідством - 85 місяців 14 днів розмір моральної шкоди, який розраховується відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», становить 555 533,00 грн.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Разом з цим з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом,

а відповідно, він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з терміном перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, у зв?язку із чим визначив розмір моральної шкоди, який підлягає до стягненню, у сумі 700 000,00 грн правильно.

Щодо стягнення втраченого заробітку

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у пункті 1 статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються: заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Положення), пунктом 8 якого передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається

з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій із заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) та від

05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100» (підпункт 1 пункту 9 Положення).

Відповідно до пункту 2 частини ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Саме такого висновку щодо порядку розрахунку суми втраченого заробітку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 29 травня 2019 року

у справі № 522/1021/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18 зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не звернув увагу на те, що за змістом статті 12 цього Закону саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржено до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди мають бути розглянуті по суті, у зв`язку з чим направила справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про те, що позовні вимоги в частині стягнення втраченого заробітку не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

у тому числі й відшкодування моральної шкоди. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної

в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін

з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права позивач із позовом про стягнення втраченого заробітку звернувся у порядку цивільного судочинства, та обґрунтовано розглянули спір у цій частині

в порядку цивільного судочинства.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу

Пунктами 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача,

у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України, разом

з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 134 цього Кодексу).

Враховуючи той факт, що представник ОСОБА_1 - адвокат

Семенов О. М. надав суду докази, які об`єктивно та документально підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 60 000,00 грн (т. 3, а. с. 79-89), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений позивачем розмір правової допомоги є співмірним

з розміром заявлених позовних вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Також, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд,

з урахуванням пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України дійшов правильного висновку про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі

11 964,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи касаційної скарги Державної казначейської служби України про непроведення апеляційним судом розподілу судових витрат, оскільки, як відомо зі змісту резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 16 листопада

2022 року, апеляційний суд за наслідком розгляду апеляційних скарг Державної казначейської служби України та представника ОСОБА_2 - адвоката Семенова О. М. вирішив питання щодо судових витрат.

Безпідставними є і аргументи Державної казначейської служби України про те, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає закону, оскільки вимоги пред?явлено до органів державної влади, а не до Держави Україна в особі її органів, з таких підстав.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є Держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року

№ 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,

є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває

і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. У цій справі такими органами

є Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції

в Черкаській області (дії посадової особи яких призвели до незаконного перебування позивача під слідством та судом) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду

у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Інші доводи касаційних скарг зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги Державної казначейської служби України та Черкаської обласної прокуратури без задоволення, арішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року у нескасованій частині, постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та втраченого заробітку, додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

16 листопада 2022 року, що винесені за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України суд касаційної інстанції не здійснює.

Щодо заявлених клопотань

10 травня 2023 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду заяву, у якій просить зупинити виконання рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року, додаткового рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

12 вересня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від

16 листопада 2022 року.

Вивчивши подану заяву, Верховний Суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду

в касаційному порядку.

Оскільки Верховний Суд прийняв постанову, що свідчить про закінчення перегляду справи в касаційному порядку, то в задоволенні заяви про зупинення виконання рішень слід відмовити.

Керуючись статтями 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної казначейської служби України про зупинення виконання рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

01 вересня 2022 року, додаткового рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року відмовити.

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та Черкаської обласної прокуратуризалишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2022 року у нескасованій частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та втраченого заробітку залишити без змін.

Додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

16 листопада 2022 року, що винесені за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов