Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.02.2021 року у справі №562/2006/14

Постанова

Іменем України

13 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 562/2006/14

провадження № 61-1110св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна"

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів:

Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі - ПСГП "Україна") про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що був засновником ПСГП "Україна", яке знаходиться у селі Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, а з 2010 року засновником є ТОВ "Дубенські інвестиції".

Зазначав, що 24 вересня 2010 року уклав договір про співпрацю з ТОВ "Дубенські інвестиції", відповідно до умов якого останній як єдиний власник та засновник ПСГП "Україна" передав йому у власність частину майна, зокрема: нежитлову будівлю, будівлю майстерні № НОМЕР_1 площею 511,6 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1; піднавіс сільськогосподарських машин № НОМЕР_1 площею 225,7 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1; піднавіс для комбайнів площею 602,9 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2; нежитлову будівлю, будівлю млина та млина на товч площею 422,2 кв. м та 62,7 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_3; будинок заправки бригади № 2, будівля складу ПММ площею 9 кв. м та 18,7 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_2.

Оскільки вищевказаний договір укладений у простій письмовій формі, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, жодного разу у нотаріальну контору не з'явився, тому немає можливості зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно.

З цих підстав просив суд визнати за собою право власності на вищевказане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення судів першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, будівлю майстерні № НОМЕР_1, площею 511,6 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1; піднавіс сільськогосподарських машин № НОМЕР_1 площею 225,7 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2; піднавіс для комбайнів, площею 602,9 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2; нежитлову будівлю, будівлю млина та млина на товч площею 422,2 кв. м та 62,7 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_3; будинок заправки бригади № 2, будівля складу ПММ площею 9 кв. м та 18,7 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_2.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 оскаржив зазначене рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Рівненського аеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2014 року у даній справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не надав доказів того, що нерухоме майно, яке є предметом позову та право власності на яке визнано за ОСОБА_1, було передане йому в порядку розпаювання, як майно, яке перебувало у співвласників майнових паїв, або він мав будь-яке інше право на користування чи володіння цим майном.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, апеляційний суд не звернув увагу на відсутність доказів виділення та передачі майна розпайованого КСП "АС Україна" ПСГП "Україна ", доказів того, що позивач ОСОБА_1 є засновником ПСГП "Україна", а відповідач є представником ТОВ "Дубенські інвестиції" і відповідно мають право на вчинення дій по відчуженню майна, на яке відсутнє право власності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2014 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року та витребувано матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження відповідач відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами статті 18 ЦПК України визначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_3 не надав доказів того, що нерухоме майно, яке є предметом позову, право власності на яке визнано за ОСОБА_1, було передане йому в порядку розпаювання, як майно, яке перебувало у співвласників майнових паїв, або він мав будь-яке інше право на користування чи володіння цим майном.

Додані до апеляційної скарги документи (а. с. 56-87) не містять інформації, яка би вказувала на те, що у ОСОБА_2 наявні будь-які права (власності, володіння, користування тощо) щодо майна, на яке за оскарженим рішенням суду першої інстанції визнано право власності за ОСОБА_1.

В касаційній скарзі Стрельбицький не навів будь-яких арґументів, які би спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції - без додер.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар