Історія справи

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 305/394/17

провадження № 61-32006св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - Рахівська міська рада Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року у складі судді Ємчук В. Е. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2017 року у складі суддів Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуга С. Д.,

ВСТАНОВИВ :

У березі 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Рахівської міської ради Закарпатської області, в якому просила: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 квітня 2009 року, виданий на ім`я відповідача ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №126 від 18 квітня 2011 року скасувати.

Позов мотивовано тим, що у 2016 році позивач довідалась, що частину земельної ділянки у неї вилучено і передано відповідачу 02 квітня 2009 року Рахівською міською радою Закарпатської області на підставі рішення від 12 березня 2009 року, видано державний акт на право власності на земельну ділянку, за яким відповідач є власником земельної ділянки, площею 0,1274 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивач вважає, що вказаний акт на право власності на земельну ділянку видано з грубим порушенням ЗК України, оскільки Рахівська міська рада Закарпатської області без відома та без письмової згоди позивача, вилучила частину земельної ділянки у розмірі 0.0274 га, яка знаходиться у її постійному користуванні та передала ОСОБА_5 у приватну власність, залишивши у користуванні позивача лише 0,0550 га.

Так, міська рада своїм рішенням від 18 квітня 2011 року, вирішила внести зміни в рішення виконкому №33 від 23 квітня 1996 року «Про виділення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, площею 0,0824 га ОСОБА_7», а саме в частині площі, замість 0,0824 га вирішено рахувати 0,0550 га, у зв'язку з тим, що на різницю (0,0274 га) ОСОБА_5 виготовлено державний акт на право власності на землю.

У зв'язку з наведеним, позивач вважає рішення Рахівської міської ради Закарпатської області незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що виданий відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку суперечить актам цивільного законодавства і порушує її права щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою.

Оскаржуване позивачем рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №126 від 18 квітня 2011 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 квітня 2009 року, виданий на ім`я відповідача вже були предметом судового розгляду та рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2011 року, яке набрало законної сили у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено, в тому числі, відмовлено у скасуванні оскаржуваного рішення міської ради №126 від 18 квітня 2011 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 2 квітня 2009 року, оскільки визнані такими, що прийняті в межах повноважень та закону і не порушують прав позивача.

Посилаючись на наведене та преюдиційність рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2011 року та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог у цій справі.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частиною 1 статті 205 ЦПК України 2004 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що предмет пред'явленого ОСОБА_7 позову є тотожним позовним вимогами по справі №2-16/11 про скасування рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №126 від 18 квітня 2011 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії від 2 квітня 2009 року. Підстави даних двох позовів також співпадають: неможливість вилучення земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_7 з посиланням на рішення Конституційного Суду України (від 13.05.1997р. за №1-3п), де зазначено про неможливість скасування чи внесення змін органом місцевого самоврядування у свої рішення, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Сторони у цих справах є тотожними, оскільки в обох справах позивачем є ОСОБА_7., а відповідачами Рахівська міська рада Закарпатської області та ОСОБА_5

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована обставинами, якими позивач обґрунтовувала позов. Зокрема, посилається на те, що ОСОБА_5 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку незаконно у 2009 році, а землю вилучили у позивача лише у 2011 році. Судами не враховано, що позивачу була погоджена земельна ділянка на перебудову будинку та виготовлено будівельний паспорт до будинку АДРЕСА_1 Відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, межа якої проходить через належний позивачу будинок. При цьому, погодження меж з позивачем не проводилось.

Суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що міська рада вилучила ту частину земельної ділянки, на якій знаходиться належний позивачу житловий будинок під АДРЕСА_1.

Рахівською міською радою Закарпатської області грубо порушені законні права та інтереси позивача, внесеними змінами до рішення №33 від 23 квітня 1996 року, оскільки згідно рішення №33 від 23 квітня 1996 року не було встановлено жодних часових обмежень щодо виготовлення державного акту на виділену земельну ділянку.

Судами не взято до уваги наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 09 грудня 2016 року, натомість судом першої інстанції взято до уваги акт обстеження, наданий відповідачем ОСОБА_5 земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 від 22 липня 2016 року.

Крім того, у касаційній скарзі позивач послалася на те, що апеляційний суд безпідставно закрив провадження у справі, тим самим позбавив її права на судовий захист.

Апеляційний суд не врахував, що тотожність предмету пред'явленого позову з іншою вирішеною по суті справою, не є виключною підставою для закриття провадження, оскільки у даній справі є посилання на інші обставини.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 на вказане рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу Рахівська міська рада Закарпатської області не погодилась з доводами позивача та просила залишити постановлену апеляційним судом ухвалу без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 ставила питання про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 квітня 2009 року, виданого на ім'я відповідача ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та скасування рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №126 від 18 квітня 2011 року.

Разом з тим, аналогічні вимоги вже були предметом іншого судового розгляду у справі №2-16/11 та вирішені рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2012 року, а саме - у задоволенні зміненого позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Рахівської міської ради Закарпатської області, міськрайонного управління Держкомзему в місті Рахів і Рахівському районі, третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_8 про скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, відмовлено у цілому, в тому числі, відмовлено у скасуванні оскаржуваного рішення міської ради №126 від 18 квітня 2011 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 квітня 2009 року, виданого ОСОБА_5

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до частини другої статті 223 ЦПК України2004 року після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також, оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України2004 року встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У справі, що є предметом перегляду та у справі, вирішеній вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, тотожними є позовні вимоги - скасування рішення Рахівської міської ради Закарпатської області №126 від 18 квітня 2011 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 2 квітня 2009 року, виданого ОСОБА_5

Інших позовних вимог в контексті справи, що є предметом даного перегляду в суді першої інстанції заявлено не було.

Підстави даних позовів є однаковими та співпадають. В обох справах ОСОБА_4 в обґрунтування позовних вимог посилалась на неможливість вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року, яким встановлено неможливість скасування чи внесення змін органом місцевого самоврядування у свої рішення, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2011 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2012 року, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, якими у справі, що переглядається є позивач ОСОБА_9, відповідачами - Рахівська міська рада Закарпатської області та ОСОБА_5

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, правильно застосував положення пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності закриття провадження у справі оскільки позов обґрунтований іншими обставинами спростовуються змістом позовної заяви та зазначеними вище судовими рішеннями.

При цьому, акти обстежень земельних ділянок, на які посилалися сторони під час розгляду справи судом першої інстанції не впливають на висновки апеляційного суду щодо підстав для закриття провадження у справі, оскільки складені у 2016 році, суперечать один одному, а відповідність встановлення огорож конфігурації земельних ділянок не є предметом спору.

Суд касаційної інстанції, за приписами статті 400 ЦПК Українине має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська