Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2018 року у справі №755/5839/18

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №755/5839/18

провадження №61-47276св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м.

Києві про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Шевченко В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів:

Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві (далі - Управління), у якому просив стягнути з відповідача: 137 135,53 грн вартість санаторно-курортної путівки із супроводжуючим на 2018 рік; 3 858,08 грн вартість його проїзду та супроводжуючої особи туди й назад; 137 135,53 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 1984 року при

спорудженні "Водогрязелечебницы" по вул. Попудренка, 34 в м. Києві він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100% втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.

3.24 листопада 2017 року він звернувся до Управління з вимогою надати путівку у спеціалізований спинальний санаторій ім. Н. Н. Бурденко м. Саки із супроводжуючим або придбати путівку у вказаний спеціалізований спинальний санаторій із супроводжуючим, або оплатити вартість санаторно-курортної путівки для нього та для супроводжуючої особи в розмірі

135 178,56 грн на 2018 рік. Відповідь на вказану заяву не було отримано.

4.15 березня 2018 року позивач повторно звернувся до Управління з заявою аналогічного змісту, в якій додатково просив оплатити вартість проїзду йому та супроводжуючій особі в розмірі 3 858,08 грн.

5.11 квітня 2018 Управління відмовило позивачу надати або оплатити путівку, тому він звернувся до суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

6. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня

2018 року у задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році, в тому числі забезпечення санітарно-курортним лікуванням від Управління, та в подальшому не звертався із відповідною заявою встановленої форми до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою, постанова про припинення виплат є чинною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року залишено без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову або справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з оцінкою доказів, наданою судом, а також до неповного встановлення судом фактичних обставин справи.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу, Управління заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі судові суду без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Управління посилається, що визначальним є те, що позивач особисто відмовився від отримання будь-яких соціальних виплат і послуг шляхом закриттям рахунку на який вони проводились та подачею заяви від 13 грудня 2004 року в якій заявив бажання відмовитися від будь яких виплат Управління, на підставі якої Управління припинило в установленому законом порядку всі страхові виплати, в тому числі забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

15. Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

16. Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

17. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

18. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19.01 березня 1984 року ОСОБА_1, при будівництві "Водогрязелечебницы", по вул.

Попудренка, 34 в м. Києві, внаслідок нещасного випадку (падіння з висоти), отримав трудове каліцтво, про що був складений відповідний акт №1 про нещасний випадок на виробництві

від 12 березня 1984 року.

20. Згідно довідки, виданою лікарсько-трудовою експертною комісією, ОСОБА_1 була встановлена інвалідність першої групи безстроково зі втратою професійної працездатності.

21. Відповідно до довідки про результати виявлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потребі в додаткових видах допомоги, складеної 31 липня 2001 року спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією внаслідок проведеного огляду,

ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування. Вказані відомості також підтверджуються медичним висновком від 29 березня 2002 року.

22. Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району міста Києва" позивачу 13 березня 2018 року та 18 серпня 2017 року видано відповідні довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

23. До позовної заяви додано копію рахунку на оплату від 01 березня

2018 року, постачальник послуги ГАУ РК "Специализированный спинальный санаторий им. Академика Н. Н. Бурденко" на сумму 300 150 рублів.

24.24 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою щодо надання, придбання та оплати вартості путівки у спеціалізованому спинальному санаторії для лікування у 2018 році.

25.15 березня 2018 року позивач повторно звернувся до Управління з питання щодо надання, придбання та оплати вартості путівки у спеціалізованому спинальному санаторії для лікування у 2018 році.

26.11 квітня 2018 року, у відповідь на заяву, Управління повідомило позивача про те, що постановами Управління від 10 грудня 2004 року та від 20 грудня 2004 року "Про припинення страхової виплати та соціальних послуг" йому було припинено страхові виплати та надання всіх інших послуг, вичерпний перелік яких закріплено в резолютивній частині постанов, та до якого, в тому числі, входить надання санаторно-курортного лікування. Зазначені постанови винесено у відповідь на дії позивача по закриттю рахунку, на який проводились страхові виплати та заяву до управління від 13 грудня 2004 з особистою відмовою "отримувати будь-які кошти, послуги і виплати", які підпадали під перелік підстав для припинення страхових виплат, закріплених статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

28. Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

30. Позовні вимоги у справі, яка переглядається, стосуються відмови Управління у виплаті позивачу санаторно-курортної путівки із супроводжуючим за 2018 рік та моральної шкоди.

31. Положеннями частини 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

32. За приписами частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

33. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

34. суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

35. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

36. Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) передбачено, що Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

37. Згідно із частинами першою та другою статі 4 Закону Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

38. Одними із принципів соціального страхування, відповідно до приписів пунктів 1 та 3 частин першої статті 3 Закону, зокрема, є законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування та державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

39. За приписами частин шостої та сьомої статті 6 Закону рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується.

Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

40. Відповідно до статті 8 Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

41. Згідно статті 9 Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

42. Статтею 44 Закону встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

43. Відповідно до статті 17 Закону спори, що виникають із правовідносин за Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", вирішуються в судовому порядку.

44. ОСОБА_1 звернувся до суду у зв'язку з тим, що Фонд страхування не вирішив питання та фактично відмовив йому у сплаті вартості путівки на лікування, що належить до виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

45. Ураховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень вищезазначених норм права, за предметним та суб'єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підвідомчий адміністративній юрисдикції.

46. Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16а (провадження № 11-350апп18).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

47. Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

48. За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини 2 статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди закрити.

4. Роз'яснити, що даний спір віднесено до адміністративної юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська