Історія справи

Постанова

Іменем України

15 березня 2018 року

м. Київ

справа № 459/2343/14-ц

провадження № 61-10236св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року в складі суддів: Приколоти Т. І., Ванівського О. М., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 2 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США термін до 1 липня 2010 року. Кредитні зобов'язання були забезпечені порукою ОСОБА_5, що підтверджується договором поруки від 2 липня 2007 року. Оскільки позичальник належним чином не виконав кредитні зобов'язання, у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 6 травня 2014 року становить 300 677,32 доларів США.

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 300 677,32 доларів США.

Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27 серпня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 2 липня 2007 року в розмірі 300 677,32 доларів США, що еквівалентно 3 448 641 грн 37 коп. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 1 887 грн 90 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальником порушено умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, тому наявні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості солідарно з відповідачів.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення суду першої інстанції повернуто заявнику. Апеляційне провадження закрито в частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на заочне рішення суду першої інстанції.

Ухала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 порушив встановлений законом процесуальний порядок оскарження заочного рішення, оскільки відповідно до положень процесуального закону заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина перша статті 228 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), а ОСОБА_4 з відповідною заявою до суду першої інстанції не звертався.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4дізнався про заочне рішення суду першої інстанції, тому останній не міг подати заяву про перегляд вказаного вище судового рішення до місцевого суду.

28 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 228 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Частиною четвертою статті 231 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Верховним Судом України у пункті 4 постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 роз'яснено, що відповідно до статей 231, 232 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.

Встановлено, що Червоноградським міським судом Львівської області 27 серпня 2015 року ухвалено заочне рішення по справі про задоволення позову.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 30 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2016 року відкрито апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 серпня 2015 року.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, до суду апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_4 з апеляційною скаргою на заочне рішення суду першої інстанції.

Встановлено, що на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду ОСОБА_4 не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

У пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Конституційне право сторін по справі на захист порушених прав, свобод та інтересів повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що, у разі ухвалення заочного рішення по справі, відповідач не має права на безпосереднє апеляційне оскарження заочного рішення, а повинен в обов'язковому порядку подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, що його ухвалив. Лише в разі залишення такої заяви без задоволення відповідач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що оскаржуваною ухвалою порушено право заявника на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції, оскільки вказана ухвала не є перепоною для захисту прав ОСОБА_4, зокрема оскарження судового рішення місцевого суду до суду вищої інстанції, за умови дотримання визначених процесуальним законом процедур.

Установлено, що після постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2017 року. Отже його право на оскарження заочного рішення не було порушено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк