Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.02.2023 року у справі №464/2539/20
Постанова КЦС ВП від 15.02.2023 року у справі №464/2539/20

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 464/2539/20

провадження № 61-9307св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе 14» в особі керівника Пікневич Аліни Олександрівни,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе 14» - адвоката Нагорняк Ірини Михайлівни на постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2020 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе 14» в особі керівника Пікневич А. О. (далі - ОСББ «Кавалерідзе 14») звернулося до суду з позовом, з врахування поданої заяви про уточнення позовних вимог, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про виселення з квартири АДРЕСА_1 разом з усіма з нею проживаючими, без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради (народних депутатів) № 250 від 19 червня 1986 року надано дозвіл на заселення будинку ЖБК - 177 по АДРЕСА_2 , на даний час АДРЕСА_3 ).

25 квітня 2002 року між ЖБК - 177 в особі голови правління ОСОБА_7 та виконавцем робіт в особі прибиральниці ЛКП «Старий Сихів» ОСОБА_1 був укладений договір № 1, у відповідності до якого: ЖБК - 177 поселяє ОСОБА_1 з сім`єю у квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 21,69 кв. м, з оплатою нею комунальних послуг за користування квартирою; ОСОБА_1 за укладеним договором № 1

від 25 квітня 2002 року зобов`язується прибирати безоплатно прибудинкову територію та сходові клітки будинку АДРЕСА_3 ; у випадку невиконання умов договору ОСОБА_1 буде розірваний договір № 1 від 25 квітня 2002 року і вона на протязі 2 тижнів після його розірвання має виселитися із квартири АДРЕСА_1 зі всіма проживаючими з нею членами сім`ї.

За укладеним договором № 1 від 25 квітня 2002 року ОСОБА_1 вселилась з правом користування у спірну квартиру, де на даний час проживає разом з членами сім`ї - сином ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи зареєстрованими у квартирі

АДРЕСА_4 .

Відповідачка та члени її сім`ї забезпечені житлом та перебувають на квартирному обліку щодо покращення житлових умов.

20 грудня 2005 року головою ЖБК-177 ОСОБА_7 винесено попередження ОСОБА_1 про те, що вона повинна звільнити спірну квартиру у

20-тиденний термін у зв`язку з невиконанням нею обов`язків, передбачених трудовим договором № 1 від 25 квітня 2002 року, з яким відповідачка була ознайомлена 27 грудня 2005 року, засвідчивши ознайомлення особистим підписом.

Окрім того, ордер на спірну квартиру, який є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення ОСОБА_1 , не видавався, а тому ОСОБА_1 разом з членами сім`ї вселилась у вищевказану квартиру без правових підстав. Рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 01 липня 2016 року ЖБК-177 реорганізовано в ОСББ «Кавалері 14».

Рішенням загальних зборів від 29 серпня та 30 листопада 2019 року ОСББ «Кавалерідзе 14» внаслідок незадовільного надання послуг по обслуговуванню будинку розірвало договір із ЛКП «Старий Сихів» та вступило в асоціацію ОСББ «Сучасне житло». Відповідно до акту приймання-передачі документів від 28 грудня 2019 року всі функції по утриманню будинку

по АДРЕСА_3 з 01 січня 2020 року виконує АОСББ «Сучасне житло».

Відповідно до частини другої наказу № 4/к від 29 грудня 2019 року АОСББ «Сучасне житло» поклало обов`язки двірника на ОСОБА_5 , яка з 02 січня 2020 року здійснює прибирання сходових кліток та прибудинкової території в будинку АДРЕСА_3 .

З огляду на вказане вважає, що було припинено виконання обов`язків прибиральниці ЛКП «Старий Сихів» ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказане та зазначаючи, що з 28 грудня 2019 року

ОСОБА_1 фактично припинила виконувати свої обов`язки та була вселена у квартиру без надання відповідного ордеру, ОСББ «Кавалерідзе 14»просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2021 року у складі судді Чорна С. З. позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі службової квартири

АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСББ «Кавалерідзе-14» вступило до асоціації ОСББ «Сучасне житло» та відповідно до наказу №4/к від 29 грудня 2019 року АОСББ «Сучасне житло» ввірено в обов`язки двірнику АОСББ «Сучасне житло» ОСОБА_5 з 02 січня 2020 року здійснювати прибирання сходових кліток та прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_3 , тому ОСОБА_1 вважається такою, що припинила свої трудові обов`язки щодо прибирання сходових кліток та прибудинкової території у вказаному будинку, а тому має бути виселена із службової квартири.

Також суд першої інстанції врахував, що відповідно до довідки про склад сім`ї і прописку ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми: ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 та відповідно до листа Управління житлового господарства №2501-62

від 10 січня 2017 року перебуває на кооперативному обліку у Львівській міській раді, а тому її права та права дітей не будуть порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСББ «Кавалерідзе 14» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази про розірвання договору від 25 квітня 2002 року з ініціативи позивача з підстав невиконання відповідачкою його умов, тобто договір та зобов`язання за таким слід вважати чинними і на даний час, а укладення угоди ОСББ «Кавалерідзе» з іншим двірником з власної ініціативи без порушення умов договору ОСОБА_1 , не свідчить про розірвання даного договору.

Враховуючи, що відповідачка з 2002 року дотепер перебуває в трудових відносинах з позивачем; проживає у службовій квартирі понад 10 років (на даний час 20 років); є одинокою матір`ю та на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей; а також враховуючи, що у неї та членів її сім`ї є стійкий зв`язок із спірним житлом, який виник на законних підставах, які на даний час не відпали, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для виселення її та членів її сім`ї без надання іншого жилого приміщення немає, оскільки таке виселення суперечитиме вимогам закону та не переслідуватиме легітимної мети.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСББ «Кавалерідзе 14» - адвоката Нагорняк І. М. на постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, сформована через систему «Електронний суд».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСББ «Кавалерідзе 14» - адвокат

Нагорняк І. М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 761/15791/15-ц, у постанові Верховного Суду від 09 червня

2021 року у справі № 420/2174/19, провадження № К/9901/34321/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що 20 грудня 2005 року ОСОБА_1 було винесено попередження про її виселення з квартири у 20-денний термін у зв`язку з невиконанням обов`язків, передбачених договором №1 від 25 квітня

2002 року, чим здійснено повідомлення про розірвання цього договору, проте остання не звільнила квартиру та проживала в ній без достатніх правових підстав, в тому числі без ордеру, який відповідно до статті 122 ЖК України є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Апеляційним судом не встановлено, чи було розірвано сторонами договір внаслідок попередження від 20 грудня 2005 року і на яких умовах та підставах ОСОБА_1 користувалася ним опісля.

Також судом не враховано відсутність будь-яких документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ЖБК 177, а тому норми статей 124 125 ЖК України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, оскільки між сторонами немає трудових відносин.

ЖБК 177 не видавала наказ про її прийняття на роботу, її не було включено до штату працівників, не виплачувалася щомісячна заробітна плата і вона не підпорядковувалася внутрішньо-трудовому розпорядку ЖБК 177.

Згідно умов договору №1 від 25 квітня 2002 року відповідачка надавала послуги з прибирання (виконувала роботи) сходових кліток, а взамін користувалась житловим приміщенням, що є предметом договору з оплатою нею комунальних послуг.

Сам факт виконання однією особою певної роботи чи послуг в інтересах іншої особи, не є достатнім свідченням того, що відносини між цими особами є саме трудовими, а не, приміром, відносинами цивільно-правового характеру.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 250 від 19 червня 1986 надано дозвіл на заселення будинку ЖБК - 177 по АДРЕСА_3 .

Згідно протоколу № 1 загальних зборів членів кооперативу №ЖБК-177

від 24 квітня 2002 року ухвалено рішення про виселення прибиральниці ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з припиненням договору № 2 від 25 вересня 1991 року. Прийнято прибиральницею ЖБК -177 ОСОБА_1 з правом проживання в квартирі

АДРЕСА_1 з оплатою нею за комунальні послуги на період виконання нею робіт по прибиранню прилеглої території і сходових кліток ЖБК-177.

Відповідно до договору № 1 від 25 квітня 2002 року ЖБК-177 поселяє ОСОБА_1 з сім`єю в службову квартиру

АДРЕСА_1 , житловою площею 21.69 кв. м, з оплатою нею за комунальні послуги. ОСОБА_1 зобов`язується прибирати прибудинкову територію та сходові клітки будинку на АДРЕСА_3 . У випадку невиконання умов договору ОСОБА_1 з нею буде розірваний договір №1 і вона на протязі двох тижнів після розірвання договору має виселитися із службової квартири АДРЕСА_1 зі всіма проживаючими з нею членами сім`ї. Договір вважається дійсним доти, поки він не буде розірваний з ініціативи правління ЖБК-177, або не поступить заява від ОСОБА_1 про його припинення.

Згідно зобов`язання від 07 травня 2002 року ОСОБА_1 стверджує, що у відповідності з договором №1 від 25 квітня 2002 року, укладеним з правлінням ЖБК-177 і МСЕК-115 і протоколу № 1 загальних зборів членів кооперативу ЖБК-177 від 24 квітня 2002 року, у випадку припинення трудового зв`язку з ЖБК-177 службова квартира АДРЕСА_1 буде звільнена в установлений договором термін.

Рішенням загальних зборів ОСББ від 01 липня 2016 року ЖБК - 177 реорганізовано в ОСББ «Кавалерідзе-14».

Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ «Кавалерідзе - 14» від 29 серпня 2019 року вирішено правлінню ОСББ «Кавалерідзе - 14» звернутись до АОСББ «Сучасне житло» із заявою про вступ до неї.

Згідно з протоколом загальних зборів асоціації ОСББ «Сучасне житло»

від 30 листопада 2019 року вирішено прийняти ОСББ «Кавалерідзе - 14» в Асоціацію з 01 січня 2020 року.

Відповідно до наказу №4/к від 29 грудня 2019 року АОСББ «Сучасне житло» у зв`язку із вступом в асоціацію ОСББ «Кавалерідзе-14» ввірено в обов`язки двірнику АОСББ «Сучасне житло» ОСОБА_5 з 02 січня 2020 року здійснювати прибирання сходових кліток та прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

З долученого до матеріалів справи акту АОСББ «Сучасне житло» № 187

від 21 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на даний час проживає в службовій квартирі ОСББ «Кавалерідзе-14» за адресою: АДРЕСА_6 , разом з сином ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідки ОСББ «Кавалерідзе 16» про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 01 липня 2020 року,

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 17 лютого 2009 року, ОСОБА_3 - з 20 березня 2012 року,

ОСОБА_2 - з 03 грудня 2014 року. Всього за вказаною адресою зареєстровано 16 осіб.

Листами від 10 січня 2017 року № 2501-62 та від 23 січня 2017 року № 2501-203 Управління житлового господарства Львівської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що вона перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді з 19 грудня 2016 року, та на кооперативному обліку з 30 грудня

2016 року. Склад сім`ї 7 осіб: дві доньки 1996 та 2004 років народження, чотири сини 1991, 1992, 1997, 2014 років народження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Частиною першою статті 118 ЖК України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Відповідно до статті 122 ЖК Українина підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Статтею 124 ЖК України передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

За змістом статті 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема:

- осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

- одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Оскільки в силу статті 125 ЖК УРСР деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з`ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався, а також така пільга поширюється на осіб, які звільнені з роботи на відповідному підприємстві за скороченням чисельності чи штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом № 1 загальних зборів членів кооперативу №ЖБК-177 від 24 квітня 2002 ухвалено рішення про прийняття прибиральницею ЖБК -177 ОСОБА_1 з правом проживання в квартирі АДРЕСА_1 з оплатою нею за комунальні послуги на період виконання нею робіт по прибиранню прилеглої території і сходових кліток ЖБК-177.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (стаття 24 КЗпП України).

Отже, укладення трудового договору між ЖБК -177 та ОСОБА_1 підтверджується як протоколом №1 загальних зборів членів кооперативу ЖБК- 117 від 24 квітня 2022 року, так і самим договором №1 від 25 квітня 2022 року.

Крім того, про існування між сторонами трудових відносин свідчить також і зобов`язання прибиральниці ОСОБА_1 від 07 травня 2022 року, в якому вона погодилася, що у разі припинення трудового зв`язку з ЖБК-177 службова квартира АДРЕСА_1 буде звільнена в установлений договором термін.Вказане зобов`язання підписане як

ОСОБА_1 , так і Головою ЖБК -177 на той час ОСОБА_7 .

За таких обставин доводи касаційної скарги щодо відсутності між сторонами трудових відносин, а отже відсутності підстав для застосування статей 124 125 ЖК України є безпідставними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд правильно виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази про розірвання договору

від 25 квітня 2002 року з ініціативи позивача з підстав невиконання відповідачкою його умов, тобто договір та зобов`язання за таким є чинними, а укладення угоди ОСББ «Кавалерідзе» з іншим двірником з власної ініціативи без порушення умов договору ОСОБА_1 , не свідчить про розірвання даного договору.

Попередження Голови ЖБК - 177від 20 грудня 2005 року про звільнення службової квартири ОСОБА_1 не може підміняти собою процедуру розірвання трудового договору.

При цьому апеляційним судом мотивовано зазначено, що недотримання процедури надання службового житла відповідачці позивачем, а саме не видача ордеру на вселення у службове житло, не може бути поставлено у вину відповідачки та підставою для її виселення з цих підстав з наданого службового житлового приміщення.

За змістом статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.

Враховуючи вказане вище у сукупності, а також беручи до уваги, що відповідачка з 2002 року дотепер перебуває в трудових відносинах з позивачем; проживає у службовій квартирі понад 10 років (на даний час 20 років); є одинокою матір`ю та на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей; у неї та членів її сім`ї є стійкий зв`язок із спірним житлом, який виник на законних підставах, які на даний час не відпали, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для виселення її та членів її сім`ї без надання іншого жилого приміщення немає, оскільки таке виселення суперечитиме вимогам закону та не переслідуватиме легітимної мети.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 761/15791/15-ц, у постанові Верховного Суду від 09 червня

2021 року у справі № 420/2174/19, провадження № К/9901/34321/19, є безпідставними, оскільки рішення у цій справі ухвалено за інших фактичних обставин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Проте, у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 761/15791/15-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд України дійшов висновку, що у зв`язку з припиненням проходження служби в м. Києві та вибуттям до нового місця проходження служби у м. Львів ОСОБА_8 та його матір ОСОБА_9 втратили право на користування службовою квартирою у м. Києві. Установивши, що ордер на користування службовою квартирою в м. Києві видавався лише на ОСОБА_8 , його матір ОСОБА_9 вселилась у спірну квартиру як член сім`ї наймача, у трудових відносинах з установою, якою надавалось це службове житло, не перебувала; має можливість користуватися приватизованою нею квартирою, яка знаходиться у м. Одесі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виселення ОСОБА_9 зі спірної квартири.

Крім того, постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у адміністративній справі № 420/2174/19 розглядались правовідносини щодо визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу.

Отже, у постанові Верховного Суду та постанові Верховного Суду України, на які посилається заявник у касаційній скарзі, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавалерідзе 14» - адвоката Нагорняк Ірини Михайлівни залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта