Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2020 року у справі №701/1433/19

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 701/1433/19

провадження № 61-10080св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області в інтересах дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Служба у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області в інтересах дітей:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3, житель

с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, усиновив дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2.

Родина переїхала на постійне місце проживання в с. Дзензелівка Маньківського району із м. Луганська. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати-усиновлювач (ОСОБА_4) загинула в 2013 році в автокатастрофі. Наразі відповідач проживає з дружиною - ОСОБА_5.

Маньківська районна державна адміністрація Черкаської області (далі - Маньківська РДА) 31 серпня 2018 року надавала висновок № 604/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2. На той час діти 22 травня 2018 року в черговий раз пішли з дому, а в Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області надали пояснення, що батько щодо них вчиняв насилля. Діти відмовлялися повертатися додому,

23 травня 2018 року діти були направлені працівниками поліції до Черкаського комунального закладу "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань" (далі - Черкаський КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м.

Умань").

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області

від 06 листопада 2018 року у справі № 701/932/18 ОСОБА_3 був позбавлений батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей, однак постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року це рішення скасовано, а ОСОБА_3 попереджено про належне виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2019 року постанову апеляційного суду в цій справі залишено без змін.

Рішеннями комісії РДА з питань захисту прав дітей від 27 березня 2019 року, 24 квітня 2019 року, 29 травня 2019 року, 26 червня 2019 року, 24 липня

2019 року ОСОБА_3, зобов'язували створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей у сім'ї, забезпечити продуктами харчування, працевлаштуватися, співпрацювати

з районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, пройти корекційну програму в Черкаському КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань".

25 липня 2019 року діти були повернуті з Черкаського КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей

в м. Умань" в сім'ю.

Однак ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків: належні умови проживання дітям створено не було, контролю за навчанням, харчуванням, гігієною, режимом, відповідним віку дітей, ніхто не цікавився. Діти перестали відвідувати школу мистецтв, оскільки батько не розрахувався за навчання. Дочка ОСОБА_6 відмовилася харчуватися

в їдальні школи. Син ОСОБА_2 відвідував шкільну їдальню. Батько має заборгованість по сплаті за харчування сина.

Районний центр супроводу сім'ї інформував, що соціальний супровід сім'ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі.

При обстеженні умов проживання сім'ї ОСОБА_8 встановлено, що стосунки між батьком, його дружиною і сином ОСОБА_2 напружені. Син ОСОБА_2 часто проводить час поза межами свого дому, батько не контролює дитину. Харчування в родині вегетаріанське, не достатнє для підлітків

у такому віці. ОСОБА_2 не відчуває себе захищеним у власному помешканні, немає довіри до дружини батька, відносини з батьком зіпсувалися. Хлопчик не хоче бути у цій сім'ї.

01 листопада 2019 року Виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради прийняв рішення № 61 "Про негайне відібрання дітей від батька у зв'язку

з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров'я малолітніх дітей".

Ураховуючи зазначене, Виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області в інтересах дітей:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просив суд:

- позбавити відповідача батьківських прав відносно зазначених малолітніх дітей;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на особові рахунки дітей;

- зобов'язати законного представника дітей у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили відкрити особові рахунки малолітнім дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у відділенні Державного ощадного банку України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Калієвського І. Д. позовні вимоги Виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області в інтересах дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3, відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав.

Позбавлено ОСОБА_3, відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав.

Стягнуто з ОСОБА_3, аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на особові рахунки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06 листопада 2019 року і до досягнення ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття, а з 20 липня 2023 року

в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ним повноліття.

Зобов'язано законного представника дітей у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити особові рахунки неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та

неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

у відділенні Державного ощадного банку України.

Аліменти перераховувати на особові рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своїх дітей та винятковості цього випадку, а саме: відсутність піклування про фізичний

і духовний розвиток дітей; незабезпечення дітей необхідним харчуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дітей; несприяння засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; невиявлення інтересу до їх внутрішнього світу; нестворення умов для отримання дітьми освіти; негативна психо-емоційна обстановка в сім'ї та небажання йти на компроміс; відсутність порозуміння з дітьми та категоричне небажання дітей проживати з батьком; свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, що у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітніх дітей.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2020 року скасовано.

Позовні вимоги Виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області залишено без задоволення.

Попереджено ОСОБА_3 про належне виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своїх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Повернуто з державного бюджету відповідачу ОСОБА_3

2 310,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в апеляційному суді.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що спілкування дітей з відповідачем завдає їм шкоди, є небезпечним чи шкідливим для їх здоров'я чи має негативний вплив на їх розвиток, фізичний чи емоційний стан.

Апеляційний суд не погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим та мотивованим, так як він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей. Також апеляційним судом зазначено, що хоча думка дітей

у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною в цьому питанні, і така думка не

є свідченням того, що позбавлення батьківських прав у спірному випадку має на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду,

Дзензелівська сільська рада Маньківського району Черкаської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував

пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня

2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" та постановив попередити ОСОБА_3 про належне виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Проте суд не врахував того, що в термін з 2018 року ОСОБА_3 отримував вже такі попередження.

Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_3 жодного разу не реагував на попередження та не змінив свого ставлення стосовно дітей. А контроль органів опіки та піклування за дотриманням батьком дітей вказаних йому попереджень та зобов'язань, зокрема і службою у справах дітей в межах повноважень, відповідач розцінює як його переслідування.

За час перебування дітей в центрі соціальної реабілітації ОСОБА_3 до дітей не приїздив, контакту не намагався налагоджувати, натомість

у телефонних переписках давав зрозуміти дітям, що їх думка нікого не цікавить.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

від 23 грудня 2019 року у справі № 454/142/17, провадження № 61-2435св19, від 18 березня 2020 року у справі № 445/421/17 (провадження № 61-44820св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3. Батьком зазначено ОСОБА_3

(а. с. 12, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4. Батьком також зазначено ОСОБА_3 (а. с. 13, т. 1).

ОСОБА_3 є усиновлювачем цих дітей. Родина переїхала на постійне місце проживання в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області з м. Луганська.

Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати-усиновлювач (ОСОБА_4) загинула в 2013 році

в автокатастрофі. Наразі відповідач проживає з дружиною -

ОСОБА_5.

Маньківська РДА надавала 31 серпня 2018 року висновок за № 604/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

На той час діти 22 травня 2018 року в черговий раз пішли з дому,

а в Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому, 23 травня 2018 року діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м.

Умань".

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області

від 06 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 грудня 2018 року, позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 вересня 2018 року і до досягнення ОСОБА_1 повноліття, а з 20 липня 2023 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ним повноліття.

Суд ухвалив, що аліменти повинні перераховуватись на особові рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 27 червня 2019 року касаційну скаргу Маньківської РДА в особі Служби

у справах дітей Маньківської РДА в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року залишено без змін (провадження № 61-4898св19).

Рішеннями комісії РДА з питань захисту прав дітей від 27 березня, 24 квітня, 29 травня, 26 червня, 24 липня 2019 року ОСОБА_3, зобов'язано створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей у сім'ї, забезпечити продуктами харчування, працевлаштуватися, співпрацювати з районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, пройти корекційну програму в Черкаському

КЗ "Обласний міжреабілітаційний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань" (а. с. 31-35, т. 1).

25 липня 2019 року діти були повернуті з Черкаського КЗ "Обласний між реабілітаційний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей

в м. Умань" в сім'ю.

Відповідно до характеристики Виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 25 листопада 2019 року № 626 ОСОБА_3 як житель с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області проживає разом зі сім'єю у власному будинку, характеризується з позитивної сторони Тимчасово непрацюючий, спільно

з дружиною ОСОБА_5 не виявляють бажання працевлаштуватися. Як голова сім'ї, ОСОБА_3 не може створити всі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей, а саме:

у його сина ОСОБА_2 холодна кімната та замале ліжко, також має заборгованість зі сплати за харчування в школі (а. с. 36, т. 1).

Згідно з характеристикою ОСОБА_2, учня Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Маньківської районної ради Черкаської області, батьки періодично цікавилися освітнім процесом дитини, не завжди були присутні на батьківських зборах, але були доступні для спілкування в телефонному режимі, між батьками та учнем були погані стосунки, вони не могли знайти спільної мови з дитиною.

Обмежували дитину в повноцінному харчуванні і наполягали, щоб він не харчувався

в шкільній їдальні (а. с. 37, т. 1).

Відповідно до характеристики ОСОБА_1, учениці Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Маньківської районної ради Черкаської області, батьки періодично цікавилися освітнім процесом дитини, не завжди були присутні на батьківських зборах, але були доступні для спілкування в телефонному режимі, між батьками та ученицею були не досить щирі відносини. Батьки не довіряли дитині.

Обмежували дитину

в повноцінному харчуванні і наполягали, щоб вона не харчувалася

в шкільній їдальні (а. с. 38, т. 1).

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання

від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти проживають у приватному будинку загальною площею близько 105 кв. м, діти за місцем проживання не забезпечені повноцінним харчуванням. У сім'ї виявлена конфліктна атмосфера. Діти не отримують достатньої уваги та підтримки зі сторони батька. Родина потребує кваліфікованої допомоги. (а. с. 40, т. 1).

Згідно з висновком про роботу з сім'єю від 30 жовтня 2019 року Маньківського районного центру соціальних служб для см'ї, дітей та молоді (далі - Маньківський РЦСССДМ) інформував, що соціальний супровід сім'ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі (а. с. 39, т. 1).

Згідно з актом обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_3 від 30 жовтня 2019 року прибудинкова територія знаходиться

в задовільному стані, розпочато косметичний ремонт, земельна ділянка не обробляється, на присадибній ділянці є насадження плодово-ягідних культур. Біля будинку не було запасів дров для пічного опалення на зимовий період. У кімнаті сина ОСОБА_2 холодно. Сім'я частково забезпечена продуктами. Зі слів адміністрації школи діти регулярно відвідують навчальний заклад і харчуються в шкільній їдальні за кошти батьків

(а. с. 41, т. 1).

01 листопада 2019 року Виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області прийняв рішення за № 61 "Про негайне відібрання дітей від батька у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров'я малолітніх дітей", Відповідно до якого виникла безпосередня загроза щодо здоров'я неповнолітніх дітей (в чому вона полягає в цьому рішенні не вказано) (а. с. 14, т. 1).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Маньківської РДА

від 03 грудня 2019 року, доцільність позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків (а. с. 89-91, т. 1).

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 29 жовтня 2019 року Службі

в справах дітей при Маньківській РДА він просить направити сина ОСОБА_2 в Центр соціальної реабілітації в зв'язку з неможливістю подальшого його виховання у зв'язку з перенесеним батьком напередодні оперативними хірургічним лікуванням (а. с. 99, т. 1).

Відповідно до клопотання про влаштування дитини до КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умань Черкаської обласної ради" від 04 листопада 2019 року Служба в справах дітей Маньківської РДА клопоче про влаштування до закладу

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 100, т. 1).

Згідно із довідкою Маньківського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ від 28 листопада 2019 року ОСОБА_3 перебуває на обліку та отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 104, т. 1).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення

від 26 листопада 2019 року ОСОБА_3 в листопаді 2019 року нараховано державну соціальну допомогу особам з інвалідністю за період

з 01 червня 2018 року до 28 лютого 2019 року в сумі 6 601,50 грн на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який перебував

в "Обласному міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умань" на повному державному утриманні (а. с. 105, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство

і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України

27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня

2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так

і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться

у частині 1 статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків,

а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення

у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання.

Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року

у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України"

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57,58).

Судом встановлено, що згідно з висновком про роботу з сім'єю

від 30 жовтня 2019 року Маньківського РЦСССДМ соціальний супровід сім'ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі (а. с. 39, т. 1).

Відповідно до акта обстеження 25 жовтня 2019 року житлово-побутових умов проживання від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти проживають у приватному будинку, загальною площею близько 105 кв. м, діти за місцем проживання не забезпечені повноцінним харчуванням. У сім'ї виявлена конфліктна атмосфера. Діти не отримують достатньої уваги та підтримки від батька. Родина потребує кваліфікованої допомоги

(а. с. 40, т. 1).

Згідно з актом обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_3 від 30 жовтня 2019 року прибудинкова територія знаходиться

в задовільному стані, розпочато косметичний ремонт, земельна ділянка не обробляється, на присадибній ділянці є насадження плодово-ягідних культур. Біля будинку не було запасів дров для пічного опалення на зимовий період. У кімнаті сина ОСОБА_2 холодно. Сім'я частково забезпечена продуктами. Зі слів адміністрації школи діти регулярно відвідують навчальний заклад і харчуються в шкільній їдальні за кошти батька

(а. с. 41, т. 1).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Маньківської РДА

від 03 грудня 2019 року доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків

(а. с. 89-91, т. 1).

Апеляційний суд не погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, оскільки вважає цей висновок недостатньо обґрунтованим та мотивованим, так як він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей.

Встановивши, що ОСОБА_3 забезпечив дітей прийнятними умовами проживання, одягом та харчуванням, проявляє інтерес до їхнього навчання в школі та поведінки, а позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спілкування дітей з відповідачем приносить їм шкоду,

є небезпечним чи шкідливим для їх здоров'я чи має негативний вплив на їх розвиток, фізичний чи емоційний стан, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Разом з тим апеляційний суд зазначив, що думка дітей у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною в цьому питанні, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав у спірному випадку має на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

З урахуванням наведеного, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, є обґрунтованим, оскільки позивач не довів та судом не встановлено наявності такого обов'язкового елементу, як вина батька в умисному ухиленні від виконання ним батьківських обов'язків. Тяжке матеріальне становище сім'ї є обставиною, що свідчить про існування об'єктивних перешкод для реалізації відповідачем його батьківських обов'язків, що спричинило неналежне піклування про дітей.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

від 23 грудня 2019 року у справі № 454/142/17 (провадження № 61-2435св19), від 18 березня 2020 року у справі № 445/421/17 (провадження № 61-44820св18), не заслуговують на увагу, оскільки

у справах встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк