Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №522/21380/15ц

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 522/21380/15ц

провадження №61-14876св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3, третя особа - Малиновський Відділ поліції в м. Одеса Головного управління Національної поліції України в Одеській області, про стягнення моральної шкоди, за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника прокурора Одеської області на рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 27 квітня 2016 року у складі судді Домусчі Л. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Панасенкова В. О., Драгомерецького М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, прокурор Одеської місцевої прокуратури № 3,

третя особа - Малиновський Відділ поліції в м. Одеса Головного управління Національної поліції України в Одеській області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області, за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 та третьої особи на боці відповідача - Відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції України в Одеській області, у якому просила стягнути на її користь 388 596 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що у 2003 році відносно її батька ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року). У 2004 році постанова про порушення кримінальної справи була скасована, як незаконна.

3. У 2005 році слідчий Малиновського РВВС м. Одеси ОСОБА_3 , зловживаючи службовим положенням, знову пред`явила батьку позивача ОСОБА_2 обвинувачення за частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року). Крім того, слідчий порушила кримінальну справу та сфальсифікувала матеріали справи відносно ОСОБА_4 - дружини ОСОБА_2 та позивача, дочки останнього за частиною другою

статті 143 КК України (в редакції 1960 року), по тим самим ознакам, що і відносно ОСОБА_2 .

4. 03 квітня 2006 року Київський районний суд м. Одеси при розгляді кримінальної справи у попередньому судовому засіданні повернув її прокурору Малиновського району м. Одеси, зазначивши, що до суду були направлені матеріали дослідчої перевірки, за якими могла проводитися тільки перевірка для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Однак, суд апеляційної інстанції рішення суду скасував і направив справу на новий розгляд в той же суд.

5. Позивач зазначила, що розгляд справи місцевим судом тривав протягом п`яти років, тобто з порушенням строків. При цьому позивач, будучи вагітною жінкою та потім матір`ю, що годує дитину, змушена була протягом тривалого часу їздити у судові засідання. Лише після цілого ряду скарг, клопотань, заяв, ОСОБА_4 та позивач були виправдані за вироком суду, який скасовано апеляційним судом, як незаконний, оскільки допущені порушення законів на стадії досудового слідства виключали можливість винесення будь-якого вироку, в тому числі і виправдувального.

6. Проте, постановою Малиновського Районного відділу внутрішніх справ

м. Одеси 27 серпня 2012 року слідчим Малиновського Районного відділу внутрішніх справ м. Одеси було припинено кримінальну справу відносно позивача та її батьків по пункту 2 статті 6, пункту 2 статті 213 КПК України. Позивачем дана постанова була отримана лише 15 серпня 2013 року.

7. Загальний строку перебування позивача під судом та слідством з дня порушення кримінальної справи - 29 вересня 2005 року, до дня припинення справи, становить 7 років та 10 місяців, загалом - 94 місяці.

8. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності по надуманим підставам, незаконне віддання до суду спричинило позивачу та її сім`ї тяжкі наслідки, як моральні, так і матеріальні. Наведені вище процесуальні дії органу досудового слідства та суду призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, завдали глибоких фізичних і моральних страждань, потягли погіршення психологічного стану та ушкодження здоров`я, вплинули на підрив авторитету серед друзів та знайомих, принизили честь та гідність як людини та нотаріуса і призвели до інших негативних наслідків морального характеру.

9. Посилаючись на положення статті 56 Конституції України, статей 23, 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідної бюджетної програми на користь ОСОБА_1 388 596 грн на відшкодування моральної шкоди.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи із конкретних обставин цієї справи, засад розумності, виваженості і справедливості, характеру, обсяг та тривалості страждань позивача у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності, обвинуваченням у скоєнні злочину, перебування під слідством, порушення її життєвих планів та перспектив, стану здоров`я, й інші негативні впливи можливістю відновлення її немайнових втрат є стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах Державної казначейської служби України в Одеській області відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року залишено без змін.

13. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

15. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, просить змінити ухвалені у справі судові рішення шляхом зменшення розмір відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме, статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки дана норма встановлює величину розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню за час перебування піж слідством чи судом у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

17. Касаційна скарга містить посилання на невірне встановлення судами періоду перебування позивача під судом замість 82 місяців 29 днів вказано 94 місяці.

18. Аргументом касаційної скарги також зазначено недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв`язку між діями органів влади та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач.

19. Доводи касаційної скарги заступника прокурора Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України зводяться до неправильного застосування судами статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зазначено про безпідставне збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Доводи інших учасників справи

20. Доводи заперечень ОСОБА_1 на касаційну скаргу Державної казначейської служби України зводяться до того, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

22. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23. Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24. У березні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

25. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. 27червня 2003 року постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області, яка в подальшому була скасована постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2003 року,порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_5 у сумі 40 000 доларів США за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року). Справа направлена для організації досудового слідства прокурору Київського району м. Одеси.

30. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2004 року постанова Приморського районного суду м. Одеси від 18грудня 2003 року змінена, доповнена вказівкою і матеріали справи направлені прокурору для проведення додаткової перевірки.

31. Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області від 16 серпня 2004 року постанову заступника прокурора Київського району м. Одеси. від 24лютого 2004 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року) скасовано,в порушені кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 щодо шахрайських дій відносно нього з боку ОСОБА_2 відмовлено в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу злочину.

32. 29 вересня 2005 року постановою слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року).

33. Постановою слідчого від 03 червня 2005 року до позивача застосовано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

34. 10 січня 2006 року прокурором Малиновського району м. Одеси було затверджено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_2 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та справу направлено до суду.

35. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 березня 2006 року матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 були повернуті на додаткове розслідування до прокуратури Малиновського району м. Одеси. Проте ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.05.2006 року зазначена постанова скасована і кримінальна справа направлена на новий попередній розгляд в той же суд в новому складі.

36. Судом також встановлено, що кримінальна справа відносно дружини ОСОБА_6 та позивачарозглядалася в Київському районному суді

м. Одеси суддею Галій С. П. протягом п`яти років.

37. Вироком Київського районного судум. Одеси 24 травня 2011 року позивач та ОСОБА_4 були виправдані, а ОСОБА_6 - визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на три роки з відстрочкою виконання покарання строком на два роки.

38. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16червня

2011 року суддю Галія С.П. за порушення законодавчо встановлених строків розгляду кримінальної справи було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

39. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року вищевказаний вирок відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та позивачаскасовано та справа направлена для додаткового розслідування прокурором Малиновського району м. Одеси.

40. 27серпня 2012 року старшим слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ МУВС України в Одеській області було прийнято постанову про припинення провадження по кримінальній справі відносно позивача на підставі пункту 2 статті 6, пункту 2 статті 213 КПК України.

41. Згідно наведеної постанови слідчі дії відносно позивача та її батьків проводилися незаконно, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, запобіжний захід - підписка про невиїзд скасований. Копію постанови позивача отримала 15 серпня 2013 року.

42. 22 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про те, що слідчим СВ Малиновського РВ ГУМВС України в Одеській області фальсифіковано матеріали кримінальної справи, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року) за статтею 15, частинами третьою та четвертою статті 190 КК України відносно ОСОБА_2

43. 30 вересня 2014 року постановою старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Одеської області кримінальне провадження від 22 травня

2014 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

44. Постановою заступника прокурора Одеської області від 16січня 2015 року скасовано постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Одеської області від 30 вересня 2014 року, як таку, що винесена передчасно та є необґрунтованою.

45. 27лютого 2015 року постановою старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Одеської області кримінальне провадженнявід 22 травня

2014 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365, 366, 371, 372, 374 КК України.

46. Ухвалою суду від 19 червня 2015 року постанову слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Одеської області від 27лютого 2015 року про закриття кримінального провадження від 22 травня 2014 року скасовано, матеріали кримінального провадження повернуті до прокуратури Одеської області для проведення досудового розслідування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

48. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуальногоправа і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

49. Позивач ОСОБА_1 підставою для відшкодування шкоди зазначила незаконне притягнення до кримінальної відповідальності по надуманим підставам, тривалий розгляд справи судом

50. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

51. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

52. У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

53. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

54. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

55. Таким чином, позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди за рахунок держави.

56. Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

57. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

58. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

59. Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Зважаючи на те, що при цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

60. При розгляді справи, судами попередніх інстанції беззаперечно встановлено, що під час розслідування кримінальної справи органами дізнання, досудового слідства, прокуратурою та судом проводилися різні оперативно-розшукові заходи, слідчі та судові дії щодо позивача. Зокрема, було здійснено обшук житла позивача зі зломом дверей, вилучено та в подальшому анульовнао закордонний паспорт, виданий на імя позивача, до позивачки неодноразово застосовувався привід.

61. Під час перебування під слідством та судом ОСОБА_1 була вагітною жінкою, а з ІНФОРМАЦІЯ_1 після народження сина - ОСОБА_7 матір`ю, що годує дитину.

62. Згідно виписки з амбулаторної картки ОСОБА_1 з 2005 року постійно перебувала під спостереженням лікарів, з грудня 2008 року вона спостерігається у сімейного лікаря та невропатолога. За станом здоров`я майже кожного року перебуває на стаціонарному лікуванні.

63. Визначаючи розмір спричиненої позивачу моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували безпідставне перебування позивача під слідством та судом протягом тривалого часу, у результаті незаконних дій органів слідства та суду позивач зазнала моральних страждань, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та інші конкретні обставини справи.

64. При визначені розміру моральної шкоди, суд виходив із глибини фізичних і душевних страждань, засади розумності, виваженості і справедливості.

65. Право суду на застосування більшого розміру відшкодування аніж гарантований державою мінімальним, з урахуванням конкретних обставин справи, спростовує доводи касаційних скарги щодо неправильного застосування частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

66. Решта доводів касаційних скарг висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявників, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

67. При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалені судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

68. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська