Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.12.2023 року у справі №493/1295/19
Постанова КЦС ВП від 13.12.2023 року у справі №493/1295/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 493/1295/19

провадження № 61-6395св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , державний виконавець Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук Марина Іванівна, комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області, у складі судді Ільніцької О. М., від 17 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 21 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2 , державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачук М. І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування постанови та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу, про відновлення становища, яке існувало до порушення.

2. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 03 серпня 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

3. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , з якого на підставі судового рішення було стягнуто заборгованість на користь ОСОБА_2 .

4. 01 липня 2016 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 493/859/13-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 183 795,32 грн, а 25 липня 2016 року постановою державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження.

5. Згідно ухвали Балтського районного суду Одеської області від 19 травня 2017 року замінено у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 25 липня 2016 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 493/859/13-ц від 01 липня 2016 pоку боржника ОСОБА_6 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

6. 19 вересня 2017 року Балтським районним судом Одеської області у справі № 493/859/13-ц видані виконавчі листи про стягнення із

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 183 795,32 грн та про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі

183 795,32 грн.

7. 08 січня 2019 року ухвалою Балтського районного суду Одеської області зазначені виконавчі листи визнано такими, що не підлягають виконанню, а

12 лютого 2019 року виконавчі провадження у справі № 493/859/13-ц закінчені.

8. 13 травня 2019 року Балтським районним судом Одеської області у справі № 493/859/13-ц видано виконавчі листи про стягнення із

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 183 795,32 грн та про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі

183 795,32 грн.

9. 14 та 15 травня 2019 року державним виконавцем Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень у справі № 493/859/13-ц.

10. 13 червня 2019 року ОСОБА_2 як стягувачу, в рахунок погашення заборгованості передано у власність - нежитлове приміщення (1/2 частини), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,8 кв. м, що належало боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_1

11. ОСОБА_1 вважала, що на підставі виданих 13 травня 2019 року Балтським районним судом Одеської області виконавчих листів державним виконавцем 14 та 15 травня 2019 року безпідставно відкрито виконавчі провадження, оскільки раніше виконавчі провадження щодо виконання того ж судового рішення були закінчені, і відповідні постанови державного виконавця не були скасовані.

12. Крім того, постанова та акт від 13 червня 2019 року про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вказане нерухоме майно необхідне їй для професійних занять і є єдиним джерелом доходу, а отже порушено її право власності.

13. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 червня 2019 року про передачу 1/2 частини нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу;

- визнати незаконним та скасувати акт Балтського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 червня 2019 року про передачу 1/2 частини нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу;

- відновити становище, що існувало до порушення права власності, шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини спірного нежилого приміщення.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

14. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 21 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виконавчі дії щодо примусової реалізації спірного майна проводилися в рамках виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих листів, які не визнавалися судом такими, що не підлягають виконанню, а доводи позивача про незаконність дій державного виконавця на підставі цих виконавчих листів є безпідставними.

16. Також суди відхилили, як необґрунтовані доводи позивача про те, що спірне майно є її єдиним джерелом доходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у цивільній справі № 493/1295/19.

19. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада

2019 року у справі № 922/643/19, від 11 грудня 2019 року у справі

№ 320/4938/15-ц, віл 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц, у постановах Верховного Суду України

від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Вказує, що на підставі виданих 13 травня 2019 року Балтським районним судом Одеської області виконавчих листів державним виконавцем 14 та 15 травня 2019 року безпідставно відкрито виконавчі провадження, оскільки раніше виконавчі провадження щодо виконання цього ж судового рішення були закінчені, і відповідні постанови не були скасовані.

23. Вважає неможливим отримання нового виконавчого листа за одним і тим же судовим рішенням, зокрема після визнання попередніх виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

24. Наголошує, що за виданими виконавчими листами із спадкоємців підлягала стягненню заборгованість за судовим рішенням у повному розмірі, а не у межах вартості успадкованого майно.

25. Зауважує, що спірне майно не підлягало примусовій реалізації, оскільки використовувалось нею для професійних занять як приміщення магазину роздрібної торгівлі.

26. Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно послався на встановленні обставини в ухвалі про відмову у забезпеченні позову.

27. Стверджує, що апеляційний суд не надав оцінки всім фактичним обставинам та доводам учасників справи, обмежившись лише формальними висновками про недоведеність позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У липні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

29. Зазначає, що судове рішення про стягнення заборгованості було виконано лише через 4 роки та весь цей час спадкоємці боржника ухилялися від його виконання.

30. Наголошує, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено 27 серпня 2020 року. Більш того, ОСОБА_1 не надала жодного доказу використання нею спірного приміщення та отримання відповідних доходів.

31. Вказує, що стягнення на 1/2 частину спірного приміщення відбулось у рамках зведеного виконавчого провадження та сплачені ним кошти в розмірі 150 349,68 грн, як різниця між вартістю майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, були розподілені між іншими кредиторами, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

32. Зауважує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду/Верховного Суду України та на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Фактичні обставини справи встановлені судами

33. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року у справі № 493/859/13 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики у сумі 102 000 грн, три відсотки річних від простроченої суми - 6 379,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 73 338 грн, судові витрати в сумі 31 820,50 грн, а всього 213 538,40 грн.

34. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у справі № 493/859/13 апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Балтського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року змінено та зменшено суму судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 із 31 820,50 грн до 2 077,42 грн, а загальна сума стягнення зменшена до 183 795,32 грн.

35. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, спадщину після якого прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які на день смерті спадкодавця проживали та були зареєстровані разом із ним.

36. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 листопада 2016 року у справі № 493/859/13 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишено без змін.

37. 01 липня 2016 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 493/859/13-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 183 795,32 грн.

38. 25 липня 2016 року постановою державного виконавця Балтського РВДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_1 за вказаним виконавчим листом.

39. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 19 травня 2017 року у справі № 493/859/13 замінено у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 від 25 липня 2016 року боржника ОСОБА_6 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

40. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2017 року у справі № 493/859/13 роз`яснено державному виконавцю порядок виконання виконавчого листа № 493/859/13-ц від 01 липня 2016 року, встановивши, що у виконавчому провадженні боржника ОСОБА_6 належить замінити боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_6 .

41. 19 вересня 2017 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 493/859/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 183 795,32 грн, боржник - ОСОБА_1 .

42. 19 вересня 2017 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 493/859/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 183 795,32 грн, боржник -

ОСОБА_3 .

43. 25 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1

від 25 липня 2016 року боржника ОСОБА_6 замінено на ОСОБА_3 , та на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження № 54759805, де боржника ОСОБА_6 замінено на ОСОБА_1 .

44. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня

2018 року у справі № 493/859/13 ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2017 року про роз`яснення порядку виконання рішення суду змінено. Роз`яснено державному виконавцю порядок виконання виконавчого листа №493/859/13-ц від 01 листопада, встановивши, що у виконавчому провадженні боржника ОСОБА_6 належить замінити боржниками ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які як спадкоємці ОСОБА_6 відповідають в межах вартості майна, отриманого у спадщину, при цьому, кожний спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

45. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 08 січня

2019 року у справі № 493/859/13 виконавчі листи, видані Балтським районним судом Одеської області 19 вересня 2017 року, визнані такими, що не підлягають виконанню, оскільки були видані на підставі ухвали Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2017 року, яка змінена постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року.

46. Постановами державного виконавця Балтського РВДВС ГТУЮ в Одеській області від 12 лютого 2019 року виконавчі провадження закінчені.

47. 13 травня 2019 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчі листи у справі № 493/859/13-ц про стягнення з

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 183 795,32 грн, боржник - ОСОБА_1 , та про стягнення з ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 183 795,32 грн, боржник -

ОСОБА_3 .

48. 14 травня 2019 року державним виконавцем Балтського РВДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59115579 з примусового виконання виконавчого листа № 493/859/13-ц, виданого 13 травня 2019 року про стягнення з

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 183 795,32 грн, боржник - ОСОБА_3 .

49. 15 травня 2019 року державним виконавцем Балтського РВДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59114212 з примусового виконання виконавчого листа

№ 493/859/13-ц, виданого 13 травня 2019 року про стягнення з

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 183 795,32 грн, боржник - ОСОБА_1 .

50. Відповідно до акта та постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 червня 2019 року передано ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 493/859/13-ц від 13 травня 2019 року 1/2 частину нежилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику ОСОБА_1 , на загальну суму 334 145 грн.

51. З акта та постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 червня 2019 року вбачається, що при проведенні виконавчих дій було описано 1/2 частину вказаного нежилого приміщення, залучено суб`єкта оціночної діяльності, отримано звіт про оцінку майна, тричі проводилися електронні торги, які не відбулися через відсутність допущених учасників торгів, до відділу надійшла заява стягувача

ОСОБА_2 про бажання залишити за собою нереалізоване майно, від якого на депозитний рахунок надійшли кошти, які становлять різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь за судовим рішенням.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

52. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

53. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

54. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

55. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

56. За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

57. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

58. Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.

59. Додатком до Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, відповідно до якого стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб (пункт 7).

60. Положеннями статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

61. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

62. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

63. У розглядуваній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що виконавчі дії щодо примусової реалізації спірного майна проводилися в рамках виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих листів від 13 травня 2019 року, які не визнавалися судом такими, що не підлягають виконанню, а при передачі майна стягувачу були дотримані вимоги закону, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

64. Колегія суддів погоджується з такими висновками, при цьому враховує, що виконавчі листи від 13 травня 2019 року були виданні судом з врахуванням постанови Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року у справі № 493/859/13-ц, відповідно до якої державному виконавцю роз`яснено необхідність заміни померлого боржника ОСОБА_6 боржниками ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які як спадкоємці ОСОБА_6 відповідають в межах вартості майна, отриманого у спадщину.

65. Зазначена постанова набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржена, а тому підлягала врахуванню державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення у справі № 493/859/13.

66. Більш того, ухвалою Балтського районного суду Одеської області

від 08 липня 2019 року у справі № 493/859/13 було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів від 13 травня

2019 року такими, що не підлягають виконанню.

67. Таким чином, за вказаними виконавчими листами державним виконавцем правомірно відкриті виконавчі провадження, в межах виконання яких у порядку, передбаченому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження», були складені оспорюванні постанова та акт державного виконавця про передачу майна стягувачу.

68. Посилання заявника на те, що попередні виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню, не спростовують того, що примусова реалізація спірного майна відбулась в межах виконавчих проваджень, відкритих на підставі дійсних виконавчих листів.

69. При цьому, визнаючи виконавчі листі видані 19 вересня 2017 року такими, що не підлягають виконанню, Балтський районний суд Одеської області в ухвалі від 08 січня 2019 року вказував, що стягувачу ОСОБА_2 необхідно звернутися до суду із заявою про видачу виконавчих листів на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня

2018 року, що і було в подальшому зроблено ОСОБА_2 .

70. Доводи позивача про те, що відповідно до положень статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» спірне майно не підлягало примусовій реалізації, є безпідставними, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання боржником доходів від використання спірного майна у професійних заняттях і, що таке майно було єдиним джерело доходу боржника.

71. ОСОБА_1 щонайменше із 2017 року була обізнана про необхідність сплати на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 183 795,32 грн, проте до червня 2019 року не вчинила дій щодо виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 повідомляла державного виконавця про отримання нею доходів від використання спірного майна у професійних заняттях та відповідно про можливість виконання судового рішення у справі № 493/859/13 за рахунок таких доходів боржника.

72. Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

73. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

74. У розглядуваній справі не встановлено факт задоволення вимог кредитора у розмірі, що перебільшує вартість спадкового майна.

75. Відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

76. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 листопада

2019 року у справі № 922/643/19, від 11 грудня 2019 року у справі

№ 320/4938/15-ц, віл 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 18 січня 2018 року у справі № 565/256/15-ц, у постановах Верховного Суду України

від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, на які заявник посилається як підставу для касаційного оскарження.

77. Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів Верховним Судом та встановлення нових обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.

78. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

79. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

80. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

81. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

82. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

83. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

84. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович