Постанова
Іменем України
13 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 459/295/16-ц
провадження № 61-19401св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року в складі суддів: Крайника Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер брат позивача ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Він є спадкоємцем майна померлого за законом, однак пропустив встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки проживає в іншій країні, спілкувався із покійним вкрай рідко, виключно у телефонному режимі, відтак йому не було відомо про смерть брата. Зазначав, що протягом 2014 року та 2015 року намагався зв'язатися з братом, однак його спроби виявилися марними.
ОСОБА_5, з якою його померлий брат перебував у цивільному шлюбі теж не повідомила його. 30 березня 2015 року позивач направляв в Україну на адресу місця проживання брата телеграму, а 22 квітня 2015 року лист з повідомленням про вручення, однак відповіді не отримав. Про факт смерті брата він дізнався лише у кінці 2015 року. Одночасно йому стало відомо про те, що право на спадкування після смерті ОСОБА_7 отримала ОСОБА_5, а також про те, що на ім'я брата є грошові вклади. На його думку, наведені вище причини є поважними для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного, ОСОБА_7 просив встановити йому додатковий строк терміном у три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його брата ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року (в складі судді: Рудакова Д. І.) позов задоволено.
Визначено ОСОБА_8 додатковий строк - три місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не був обізнаний про смерть спадкодавця, проживає в іншій державі, державним нотаріусом м. Червоноград повідомлення щодо наявності на його користь заповідального розпорядження на грошові вклади ОСОБА_4 направлялись на адресу, за якою він вже не проживає, тому наявні правові підстави для визнання поважними причини пропуску ним шестимісячного строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не надав суду доказів поважності пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а причини, наведені ним в обґрунтування позовних вимог не є поважними в розумінні положень статті 1272 ЦК України.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд дійшов висновків про його обізнаність про смерть брата у січні 2014 року на підставі неналежних доказів.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Червонограді Львівської області помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно: однокімнатну квартиру, що знаходиться на АДРЕСА_1, стосовно якої померлий 30 березня 1994 року склав заповіт на користь своєї сестри ОСОБА_9; грошові вклади на рахунках Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». На рахунок № НОМЕР_1, НОМЕР_2 складено заповідальне розпорядження на користь позивача.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Уфи Республіки Башкортостан Російської Федерації від 08 червня 2016 року встановлено, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є рідним братом ОСОБА_9
Рішенням Черовноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2014 року встановлено факт проживання понад п'ять років ОСОБА_5 однією сім'єю з померлим ОСОБА_7
07 липня 2014 року Червоноградською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 заведено спадкову справу.
Нотаріально посвідченою заявою від 30 травня 2014 року ОСОБА_9 відмовилася від належної їй долі в спадковому майні після смерті брата.
ОСОБА_5видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1.
На інше майно свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
24 лютого 2016 року нотаріусом нотаріального округу м. Уфи Республіки Башкортостан, посвідчено справжність підпису ОСОБА_9 на заяві, адресованій Червоноградському міському суду Львівської області, у якій остання підтверджує, що її брат ОСОБА_4 (позивач у справі) в кінці січня 2014 року, повідомив її про смерть їхнього рідного брата ОСОБА_7, та що саме від ОСОБА_5 позивач отримав відповідну інформацію.
Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Як спадкоємець за законом, який не проживав із спадкоємцем, позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки пропустив встановлений законом шестимісячний термін, тому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Апеляційний суд встановив, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини в зв'язку з тим, що йому не було відомо про смерть спадкодавця. Але одна ця обставина не має характеру об'єктивної та не є підставою для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини на які посилається ОСОБА_4, зокрема те, що відповідач надала нотаріусу недостовірну адресу його проживання, не є причиною пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_4 на вчинення дій, подання до нотаріальної контори заяви, для прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк