Історія справи

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 357/359/17-ц

провадження № 61-26647св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Кошель Л. М., від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Олійника В. І., Лівінського С. В., від 02 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 04 червня 2014 року о 21 год. 30 хв. на 350 км + 500 м автодороги Кремінець-Біла Церква-Ржищів, біля села Томилівка Білоцерківського району Київської області з вини ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний позивачу легковий автомобіль марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на той час володів і керував на підставі довіреності від 12 серпня 2014 року ОСОБА_5 У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачеві було завдано майнову та моральну шкоду.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, у розмірі 171 245, 01 грн та 12 000, 00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не доведено факту завдання майнової шкоди у вказаному розмірі, наданий позивачем звіт № 58 від 15 червня 2015 року про оцінку автомобіля марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1, не є належним доказом, оскільки цей звіт складено експертом-оцінювачем, який не є судовим експертом, а позивач ухилявся від проведення судової експертизи. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він поніс витрати на ремонт автомобіля.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що заявником було доведено розмір майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, не надав правової оцінки звіту № 58 від 15 червня 2015 року про оцінку автомобіля марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний звіт було складено особою, яка має відповідні кваліфікаційні свідоцтва оцінювача, а посилання на те, що цей звіт складено експертом-оцінювачем, який не є судовим експертом, є необґрунтованим, адже звіт складено не у межах проведення судової експертизи. Отже, заявник вважає, що надав докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 червня 2014 року о 21 год. 30 хв. на 350 км + 500 м автодороги Кремінець-Біла Церква-Ржищів, біля села Томилівка Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «MERSEDES BENZ ML350», реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив вимоги пунктів 2.9 (а), 2.1 (г), 2.3 (б), 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та не маючи полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, був неуважний до дорожньої обстановки, під час обгону автомобіля марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, не переконався, що це буде безпечно, не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення з цим автомобілем, внаслідок чого обидва автомобілі з'їхали у кювет, де автомобіль марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1, наїхав на дерево, що призвело до його пошкодження.

05 червня 2014 року за вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110030002751.

26 вересня 2014 року старшим слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області у вказаному вище кримінальному провадженні була винесена постанова про його закриття на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України, за відсутністю у діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України (а.с. 9).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року у справі №357/334/15п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 10).

Згідно звіту товариства з обмеженою відповідальністю Український експертний центр «Експрес-Сервіс Авто» № 58 від 15 червня 2015 року про оцінку автомобіля вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 216 563, 63 грн, що є його ринковою вартістю (розділ 3.3 звіту). Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля експертом-оцінювачем визначена з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, у розмірі 225 642, 67 грн (розділ 3.5 звіту). Оцінювачем встановлена економічна недоцільність ремонту пошкодженого транспортного засобу через те, що вартість такого ремонту перевищує вартість пошкодженого транспортного засобу (а.с. 13-34).

Відповідно до висновку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 № 204 від 04 липня 2014 року, який був складений під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12014110030002751, долученого до матеріалів цивільної справи представником відповідача (а.с. 71-74), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «BMW-740і», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, становить 85 220, 20 грн (розділ 3.5 висновку) і є меншою за ринкову вартість автомобіля у розмірі 127 299, 76 грн (розділ 3.3 висновку). При цьому суб'єкт оціночної діяльності дійшов висновку, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «BMW-740і», державний номерний знак НОМЕР_1, від пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 127 299, 76 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що автомобіль марки «BMW-740і», державний номерний знак НОМЕР_1, відремонтовано, однак, не надав доказів вартості проведеного ремонту та хто саме такий ремонт провів, місцезнаходження відремонтованого автомобіля не повідомив.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

За положеннями частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

ОСОБА_2, звертаючись до суду з цим позовом, на підтвердження факту завдання майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 216 563, 63 грн надав суду звіт товариства з обмеженою відповідальністю Український експертний центр «Експрес-Сервіс Авто» № 58 від 15 червня 2015 року.

ОСОБА_4, заперечуючи проти позову, зокрема щодо розміру завданої майнової шкоди, надав суду копію висновку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 № 204 від 04 липня 2014 року, який був складений під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні. Разом з тим, вказаний висновок належним чином судами не оцінений.

Таким чином, розмір шкоди, завданої позивачеві, підтверджується наданими суду висновками суб'єктів оціночної діяльності.

Під час розгляду справи відповідач не надав інших доказів на підтвердження своїх заперечень, а правом на призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи не скористався.

Висновок суду про те, що розмір завданої майнової шкоди може бути підтверджено виключно висновком судової експертизи, проведення якої має ініціювати позивач, є необґрунтованим.

Отже, позивач і відповідач надали суду докази на підтвердження розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким має бути надана належна оцінка.

Посилання судів на те, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що винними діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому був нанесений матеріальний збиток у зв'язку із пошкодженням його автомобіля є необґрунтованими, оскільки не відповідає матеріалам справи.

За таких обставин, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не надав належної оцінки всім доказам у справі та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим залишив право заявника незахищеним.

Суд апеляційної інстанції не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та формально погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані у цій постанові докази, у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку основним доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта