Історія справи

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 243/5200/17

провадження № 61-31236св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року у складі судді: Проніна С. Г. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Осипчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Фонду державного майна України (далі - Фонд) про стягнення індексації заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала у ВАТ «Содовий завод» в період з 10 серпня 1987 року по 03 вересня 2001 року включно. З 1997 року ВАТ «Содовий завод» припинив виплачувати заробітну плату та на неодноразові звернення позивача з вимогою про виплату заробітної плати, відмовляв їй через відсутність коштів.

Рішенням Слов'янського міського суду від 08 вересня 1997 року у справі № 2-2041-1997 стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 969,08 грн. Виконавчий лист за цим рішенням був своєчасно наданий до Слов'янського МРУЮ у Донецькій області та взятий на виконання, але до цього часу рішення суду не виконане.

Рішенням Слов'янського міського суду від 08 лютого 2002 року у справі № 2-658-02 вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 1 145,54 грн. Виконавчий лист за вказаним рішенням був своєчасно наданий до Слов'янського МРУЮ у Донецькій області та взятий на виконання, але до цього часу рішення суду не виконане.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2017 року у справі № 2/243/2568/2017 (243/4057/17) стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача індексацію заробітної плати у сумі 15 017,36 грн. Однак на цей час зазначене рішення суду не виконано. На своє звернення до ліквідатора позивачем була отримана довідка про те, що вказане рішення суду ВАТ «Содовий завод» виконати не може, оскільки в цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01 червня 2017 року складає 3 992,0 тис. гривень.

24 січня 2013 року позивачем було одержано лист № 11-05-00801 ФДМ України в Донецькій області про те, що станом на 01 січня 2013 року у реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод». Таким чином, враховуючи те, що частка державної власності у статутному капіталі ВАТ «Содовий завод» становить 100 %, позивач просила суд стягнути з Фонду індексацію заборгованості по заробітній платі у сумі 15 017,36 грн.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що законом не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність Фонду державного майна України поряд із відповідальністю ВАТ «Содовий завод». Фонд державного майна України не є правонаступником товариства.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахували статтю 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державне підприємство. А тому відповідачем по справі є Фонд державного майна України, який несе субсидіарну відповідальність згідно статті 619 ЦК України та статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 перебувала у трудових правовідносинах з ВАТ «Содовий завод» з 10 серпня 1987 року по 03 вересня 2001 року.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 08 вересня 1997 року з ВАТ «Содовий завод» стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 969,08 грн. Виконавчий лист своєчасно надано до Слов'янського МРУЮ у Донецькій області, але до цього часу рішення не виконано.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 08 лютого 2002 року у справі №2-658-02 стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача індексацію заробітної плати у розмірі 1 145,54 грн, рішення до цього часу не виконано.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2017 року у справі №2/243/2568/2017 стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача індексацію заробітної плати у розмірі 15 017,36 грн, рішення до цього часу не виконано.

ВАТ «Содовий завод» 04 вересня 2003 року визнано банкрутом, введена ліквідаційна процедура, ліквідатором підприємства призначено ОСОБА_5

Відповідно до довідки № 01-23/315 від 06 червня 2017 року, наданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод» позивачеві, заборгованість по заробітної платі підприємства в цілому складає 3 992,00 тис. грн, тому виконати рішення про стягнення суми індексації на користь позивача не уявляється можливим.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 243/3451/17 зроблено висновок, що ВАТ «Содовий завод» є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, суд правильно виходив із відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 619 ЦК України, на Фонд державного майна України через невиконання ВАТ «Содовий завод» судового рішення, яке ухвалене під час процедури банкротства останнього.

Тлумачення статті 619 ЦК України свідчить, що субсидіарна відповідальність має місце, тільки у випадку, коли вона встановлена договором або законом. Якщо субсидіарна відповідальність передбачена договором, то додатковий боржник добровільно зобов'язується перед кредитором нести відповідальність у разі порушення зобов'язання основним боржником. Законом субсидіарна відповідальність покладається на особу не залежно від її волі.

Встановивши, що відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на Фонд державного майна України, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель