Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.12.2018 року у справі №1506/553/2012

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 1506/553/2012

провадження № 61-33112св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Дрішлюка А. І., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 році Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

(далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на спадкове майно.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 29 липня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 41 000, 00 доларів США, терміном дії до 29 липня 2012 року. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня сторони уклали договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0, 10 га та 0, 15 га, розташовані за вказаною адресою.

04 червня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав їй кредит у розмірі 49 000, 00 доларів США строком до 04 червня 2014 року, на забезпечення виконання якого ОСОБА_2 передала в іпотеку будинок та земельну ділянку

площею 0, 10 га по АДРЕСА_1

30 січня 2010 року банком проведено реструктуризацію заборгованості позичальника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, у зв'язку з чим 14 липня

2010 року АТ «УкрСиббанк» направив до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області вимогу до спадкоємців ОСОБА_2, у якій зазначив про непогашену нею за життя заборгованість за кредитними договорами.

05 серпня 2010 року банк направив повторну вимогу до спадкоємців за місцем відкриття спадкової справи.

30 вересня 2010 року приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезик В. А. повідомив АТ «УкрСиббанк» про те, що 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що було передано в іпотеку.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 28 жовтня 2011 року становить 74 285, 31 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України (далі - НБУ) становить 592 573, 92 грн, та обов'язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора в межах вартостіспадкового майна, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості шляхом звернення стягнення на спадкове майно.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 грудня

2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитор має право задовольнити свої вимоги в межах вартості успадкованого майна, однак у порушення вимог частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) 2004 року позивач не виконав свій обов'язок щодо доказування вартості зазначеного майна, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 грудня 2013 року змінено в частині правового обґрунтування.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно переклав на позивача наслідки невиконання вимог експерта щодо надання документів на спірне майно, необхідних для визначення його вартості, оскільки саме суд не дотримався процедури повідомлення сторін про необхідність їх надання експерту. Посилаючись на те, що кредитор отримує право на звернення стягнення на спадкове майно лише у разі відмови спадкоємця сплатити заборгованість, суд дійшов висновку про те, банк передчасно заявив вимоги про звернення стягнення на спадкове майно.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у серпні 2017 року,

ПАТ «УкрСиббанк» просив скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема статті 1281-1282 ЦК України. Зокрема не урахував, що закон допускає пред'явлення вимоги до спадкоємця опосередковано, тобто через нотаріуса, що банк і зробив, подавши відповідну заяву 05 серпня 2010 року. За таких обставин вважав, що банк належно повідомив спадкоємців ОСОБА_2 про існування грошової вимоги, а тому оскільки відповідач не виконав вимогу про сплату заборгованості за кредитними договорами, ПАТ «УкрСиббанк обгрунтовано заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором із спадкоємця померлого боржника шляхом звернення стягнення на спадкове майно. Крім того посилався на те, що рішення апеляційного суду є немотивованим, оскільки не містить обґрунтуваних висновків щодо наведених у апеляційній скарзі доводів.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами установлено, що 29 липня 2005 року між АТ «УкрСиббанк» та

ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 41 000, 00 доларів США, на строк до 29 липня

2012 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня сторони уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0, 10 га та 0, 15 га, розташовані за вказаною адресою.

Відповідно до договору про надання споживчого кредиту від 04 червня

2007 року AT «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі

49 000,00 доларів США, на строк по 04 червня 2014 року

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,

04 червня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належні ОСОБА_2 на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га, розташована за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитними договорами станом на 28 жовтня 2011 рокуутворилась заборгованість, зокрема: за кредитним договором від 29 липня 2005 року в розмірі

26 580,07 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить

212 029, 22 грн; за кредитним договором від 04 червня 2007 року в розмірі

47 705, 24 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить

380 544, 70 грн.

14 липня 2010 року АТ «УкрСиббанк» подало до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області вимогу кредитора на загальну суму 61 886, 75 доларів США.

05 серпня 2010 року АТ «УкрСиббанк» направило приватному нотаріусу Біляївського нотаріального округу Одеської області Зезик В. А. вимогу кредитора на загальну суму 61 886, 75 доларів США.

Листом від 30 вересня 2010 року приватний нотаріус Біляївського нотаріального округу Одеської області Зезик В. А. повідомив АТ «УкрСиббанк» про те, що свідоцтво про право власності у порядку спадкування за законом видано ОСОБА_1

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язанні повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).

Натомість ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку , передбаченого частиною першою статті 1281 ЦК України, щодо повідомлення АТ «УкрСиббанк» про смерть позичальника.

При цьому банк протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця подав вимогу кредитора до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, і повторно до приватного нотаріуса Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезик В. А. - за місцем відкриття спадщини.

Зважаючи на наведене, наявні підстави вважати, що АТ «УкрСиббанк» пред'явив вимогу кредитора за місцем відкриття спадщини у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк передчасно звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на спадкове майно, оскільки відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України спадкоємець боржника зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено, а тому лише у разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Такого висновку апеляційний суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Статтею 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз статей 16, 1282 ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, у наведеній нормі права передбачено і додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця у разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги, а тому не виключає можливість застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.

Тлумачення статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно? яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам необхідно зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Зважаючи на наведене, висновок суду апеляційної інстанції про передчасне звернення банку з позовом про звернення стягнення на спадкове майно, оскільки спадкоємці боржника зобов'язані задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу, а тому лише у разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на спадкове майно, є помилковим.

Дійшовши такого висновку, апеляційний суд у порушення вимог статей 57-60, 212-214, 303 ЦПК України 2004 року не встановив усіх фактичних обставин справи, зокрема не перевірив розмір заборгованості за кредитними договорами з урахуванням того, що обов'язок спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, не встановив вартість спадкового майна, не зважаючи на те, що банк надавав звіт про незалежну оцінку спірного майна, якому апеляційний суд не надав оцінки.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд бере до уваги тривалість розгляду судами зазначеної справи, однак оскільки в силу статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини справи, надавати оцінку та переоцінку доказам, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), Верховний Суд вважає необхідним передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційного інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик