Історія справи

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 554/7448/17-ц

провадження № 61-19717св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_3, Товарна біржа «Полтавська регіональна біржа нерухомості»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2017 року у складі судді Блажко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Хіль Л. М., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» (далі - ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості») про розірвання біржового контракту.

Позов мотивовано тим, що 27 листопада 2007 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №PLKPG40000001820, за яким останньому надано кредит. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 листопада 2007 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки №PLKPG40000001820 від 27 листопада 2007, згідно з умовами якого банку передано нерухоме майно - квартиру по АДРЕСА_1. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №PLKPG40000001820 від 27 листопада 2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та третьою особою укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручився перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2011 року (справа № 2-5541/11) у рахунок погашення за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки. На виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави (справа № 2-5541/11) та з метою погашення заборгованості за кредитом 14 лютого 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості» укладено біржовий контракт №1.

Позивач зазначав, що заборгованість за кредитним договором №PLKPG40000001820 від 27 листопада 2007 року погашена поручителем, до якої згідно чинного законодавства України переходять усі права та обов'язки первісного кредитора. Оскільки метою укладення біржового контракту було погашення заборгованості за кредитним договором № PLKPG40000001820 від 27 листопада 2007 року, яка на сьогоднішній день погашена іншою особою, яка не була стороною біржового контракту, вважає, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні біржового контракту, істотно змінилися, що в свою чергу є підставою для його розірвання.

У зв'язку з викладеним, позивач просив суд розірвати біржовий контракт №1 від 14 лютого 2012 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості».

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року, в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявність судового рішення про визнання біржового контракту №1 від 14 лютого 2012 року дійсним набрав законної сили, ніким не оскаржений. Заявлені позивачем підстави для скасування біржового контракту, а саме погашення заборгованості за кредитним договором підтверджено документально та не можуть бути істотними змінами біржового контракту в розумінні статей 652, 653 ЦК України, оскільки безпосередньо стосуються кредитних відносин між сторонами. Тому підстави для скасування спірного біржового контракту відсутні. Суд першої інстанції водночас дійшов висновку про те, що позовна давність пропущена позивачем на підставі статей 261, 267 ЦК України. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, водночас зазначивши, що позивачем не доведено істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року, в якій просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

28 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на вищезазначені судові рішення.

21 квітня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди незаконно відмовили в позові та неправильно застосували норми матеріального права.

Судами неправильно застосовано положення статей 261, 267 ЦК України.

Кредит погашено іншою особою, яка не була стороною біржового контракту.

У вересні 2017 року надійшли заперечення ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості» на касаційну скаргу, в яких просить судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судами були дотриманні вимоги чинного законодавства.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» частково з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 08 червня 2011 року у справі (№2-5541/11) за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки.

На виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави (справа № 2-5541/11) та з метою погашення заборгованості за кредитним договором 14 лютого 2012 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 на ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості» укладено біржовий контракт №1.

Згідно з пунктом 1.1 біржового контракту на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2011 року у справі № 2-5541/11, протоколу аукціону від 11 листопада 2011 року, банк (продавець) зобов'язувався передати у власність нерухоме майно, а ОСОБА_3 (покупець) зобов'язувався прийняти майно та оплатити його.

Таким чином, предмет іпотеки було реалізовано на біржових торгах. Біржовий контракт № 1 від 14 лютого 2012 року зареєстрований на ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості».

Відповідно до змісту частини першої статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України договір купівлі-продажу, укладений за результатами прилюдних торгів може бути визнано недійсним у разі порушення правил їх проведення, які вплинули на результати торгів. Підставами його недійсності є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, тобто ті які визначають процедуру підготовки проведення торгів, ті, які регулюють порядок їх проведення, ті, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 14 червня 2012 року у справі № 1622/5422/2012-ц визнано біржовий контракт № 1 від 14 лютого 2012 року дійсним. Рішення набуло законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Згідно з частинами першою, другою статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягай згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті,змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій.

Згідно із статтею 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, заявлені позивачем підстави для скасування біржового контракту, не можуть бути істотними змінами біржового контракту в розумінні статей 652, 653 ЦК України, оскільки стосуються кредитних відносин, а не примусового продажу майна на біржових торгах.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору.

На підставі викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для розірвання спірного біржового контракту та відмову в позові.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в позові одночасно з двох підстав: через недоведеність позовних вимог та сплив позовної давності і залишив без змін.

За змістом статтей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів (частини перша та друга статті 3 ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року №1618 - IV (далі - ЦПК України 2004 року). Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки судами встановлено, що позивач не довів позовні вимоги, і в позові відмовлено з цих підстав, то відмова в позові також у зв'язку з пропуском строку позовної давності не відповідає вимогам статей 256, 267 ЦК України. Отже, судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд необмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно змінити, виключивши з їх мотивувальних частин висновок про відмову в позові за спливом позовної давності, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 рокузмінити, виключивши з їх мотивувальних частин висновок про відмову в позові за спливом позовної давності.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г.І. Усик