Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.03.2018 року у справі №359/5501/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 359/5501/17

провадження № 61-12423св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - обслуговуючий кооператив «Заміський клуб»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюбри О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» (далі - ОК «Заміський клуб») про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2016 року між сторонами у справі укладено договір про спільну участь у будівництві (ділі - договір). Відповідно до пункту 1.1 за цим договором кооператив та пайовик спільними силами зобов'язуються побудувати та ввести в експлуатацію будинок з характеристиками зазначеними в пункті 1.2 цього договору. Участь пайовика в будівництві полягає в сплаті до кооперативу пайових внесків у розмірах та порядку, встановленому цим договором та додатками до нього, а кооператив здійснює дії, щодо отримання у приватну власність земельної ділянки для будівництва, будує, вводить в експлуатацію та передає пайовику його частку у вигляді будинку.

Вартість будівництва одного квадратного метра будинку становить 4 911,46 грн, що за погодженням сторін є еквівалентом 188,82 дол. США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладання цього договору. На момент укладення цього договору вартість будинку становить 461 677,50 грн, що є еквівалентом 17 750 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору. Цільовий внесок на придбання матеріалів, виготовлення документів, землевпорядних робіт, складає 130 050 грн. Згідно з умовами договору кооператив зобов'язався організувати будівництво об'єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації в строк - до IV кварталу 2016 року. Станом на день звернення з претензією ОСОБА_2, її зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, однак платежі, що передбачені графіком, який є додатком № 1 до договору від 24 березня 2016 року, сплачено нею в повному обсязі.

Кооператив взяті на себе зобов'язання не виконав, об'єкт будівництва не збудував. ОСОБА_2 зверталася до відповідача з вимогою про сплату пені за неналежне виконання умов договору в сумі 99 449,51 грн та з вимогою завершити будівництво, на що отримала відмову.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила розірвати договір про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року, укладеного між нею та ОК «Заміський клуб»; стягнути з відповідача 698 544,86 грн, з яких: вартість пайового та цільового внесків, сплачених за договором у розмірі 591 095,35 грн, неустойка в порядку пункту 6.1 договору 99 449,51 грн; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року (у складі судді Вознюка С. М.) позов задоволено частково.

Розірвано договір про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року, укладений між ОК «Заміський клуб» та ОСОБА_2

Стягнуто з ОК «Заміський клуб» на користь ОСОБА_2 суми пайового та цільового внесків, сплачених за договором про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року, в розмірі 590 785,65 грн, пені за неналежне виконання - 99 449,51 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОК «Заміський клуб» не виконав свої зобов'язання за договором про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року та не забезпечив введення будинку в експлуатацію. Оскільки порушення кооперативу є істотними, наявні правові підстави для розірвання цього договору про спільну участь у будівництві. Отже, з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню суми сплачених позивачем пайових внесків у розмірі 22 750 доларів США на підставі довідки ОК «Заміський клуб» про повну оплату пайових внесків від 22 квітня 2016 року в розмірі 590 785,65 грн, що є еквівалентним вищевказаній сумі у доларах США.

Постановою апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторонами не був підписаний додаток № 2, що за правочином зупиняє перебіг строків будівництва будинку та прийняття його в експлуатацію. Відтак відсутні правові підстави для цивільно-правової відповідальності за даними позовними вимогами ОК «Заміський клуб».

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до договору про спільну участь у будівництві саме ОК «Заміський клуб» брав на себе комплекс зобов'язань щодо будівництва житлового будинку за кошти позивача у визначені договором строки при умові дотримання останнім порядку та строків сплати пайових внесків, визначених у додатку № 1. Апеляційний суд залишив поза увагою, що саме відповідач мав доводити відсутність його вини у допущенні прострочення виконання взятих на себе зобов'язань, в цьому випадку довести факт надання ОСОБА_2 для узгодження та підписання додатка № 2 в порядку, визначеному пунктом 7.1 цього договору.

19 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2016 року між ОК «Заміський клуб» та ОСОБА_2 був укладений договір про спільну участь у будівництві та підписаний Додаток № 1 до вказаного договору - графік платежів.

Відповідно до пункту 1.1 договору кооператив та пайовик спільними силами зобов'язуються побудувати та ввести в експлуатацію будинок з характеристиками, зазначеними в пункті 1.2 цього договору. Участь пайовика в будівництві в сплаті до кооперативу пайових внесків у розмірах та порядку, встановленому цим договором та додатками до нього, а кооператив здійснює дії, щодо отримання у приватну власність земельної ділянки для будівництва, будує, вводить в експлуатацію та передає пайовику його частку у вигляді будинку.

Згідно з пунктом 1.2 договору відомості про будинок: АДРЕСА_1, будинок знаходиться на земельній ділянці орієнтованою площею 0,024 га. Номер будинку є будівельним номером та може бути змінений.

Відповідно до пункту 1.3 договору сторони домовляються, що розмір всіх пайових внесків залежить від вартості будівництва одного квадратного метра будинку та відповідає остаточній вартості будинку.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що кооператив зобов'язується передати у власність пайовику будинок, що відповідає вимогам проектної документації. План будинку та план розміщення будинку на земельній ділянці наведені у додатку № 2 до цього договору.

За змістом пункту 2.1 договору вартість паю є вартістю будівництва. Вартість будівництва одного квадратного метра будинку становить 4911,46 грн, що за погодженням сторін відповідно до частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України є еквівалентом - 188,82 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору. Пайовик вносить пай до кооперативу, що є вартістю будинку у строки відповідно до графіка платежів додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору на момент укладення цього договору Вартість будинку становить 461 677,50 грн, що за погодженням сторін відповідно до частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України є еквівалентом 17 750 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Сума, що складає остаточну вартість приміщення та є розміром паю, є незмінною (пункт 2.3. договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору учасники сплачують кооперативу суму, що підлягає сплаті у строки відповідно до графіка платежів додату № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.7 договору для оплати пайових внесків повної або часткової оплати пайовики вносять суму пайового внеску відповідно до графіка платежів (додаток № 1 до цього договору) на розрахунковий рахунок кооперативу. Призначенням платежу є - оплата пайового внеску відповідно до договору до кооперативу із обов'язковим зазначенням номеру та дати цього договору.

Згідно з пунктом 2.7.1 договору у разі, якщо графік платежів укладений на строк понад 6 місяців, кооператив має право в односторонньому порядку змінити графік платежів, скоротивши строки та збільшити розміри оплати, письмово повідомивши про це учасника за 10 днів до дня зміни. У разі незгоди пайовика з новим графіком платежів, договір вважається розірваним та кооператив повертає пайовику внесений пай в повному розмірі.

Відповідно до пункту 4.4.4 договору кооператив зобов'язується організувати будівництво об'єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації в III кварталі 2016 року, при умові дотримання пайовиком порядку та строків сплати пайових внесків, в разі несвоєчасної оплати та порушення графіка платежів будівництво будинку призупиняється та буде продовжене лише після оплати пайового внеску згідно з додатком № 1 та погашення штрафних санкцій, строк будівництва та введення в експлуатацію автоматично продовжується у разі проведення в заброньованому приміщенні додаткових робіт за заявою Пайовика.

За змістом статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

Підставою для розірвання договору про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року було невиконання ОК «Заміський клуб» вказаного правочину. Всупереч умовам цього договору (пункт 4.4.4 договору) в строк до IІІ кварталу 2016 року, а також на момент розгляду справи в суді першої інстанції, об'єкт будівництва в експлуатацію не прийнятий.

Суд першої інстанції встановив істотне порушення відповідачем договору про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за ним, а саме отримання права на будинок № 1, загальною площею 94,0 кв. м, на земельній ділянці орієнтованою площею: 0,024 га.

Відповідно до частини п'ятої статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконала умови пункту 4.4.4 договору своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору про спільну участь у будівництві, підтверджується сплата позивачем трьох платежів: 24 березня 2016 року, 24 квітня 2016 року та 24 травня 2016 року в сумі, 516 800 грн, що є еквівалентом 20 000 дол. США за курсом НБУ на день укладення договору, та по 1 375 доларів США за курсом НБУ на день укладення договору, всього на загальну суму 22 750 дол. США, що є еквівалентом 591 727,50 грн за курсом НБУ на день укладення договору.

Установлено, що ОК «Заміський клуб» видано ОСОБА_2 довідку про повну оплату пайових внесків від 22 квітня 2016 року.

Договір містить розділ 11 - умови звільнення сторін від відповідальності. Така підстава звільнення від відповідальності кооперативу за невиконання умов договору як відсутність додатка № 2 до договору, розділ 11 не містить. Крім того, додаток № 2, про який йдеться у розділі 13 договору - це поверховий план. Оскільки будівництво не закінчено, будинок не введений в експлуатацію, то відсутність додатка № 2 є наслідком невиконання кооперативом умов договору.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин та належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив факт, що ОК «Заміський клуб» допустило істотне порушення умов договору про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року та не забезпечив введення будинку до експлуатації, тому дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОК «Заміський клуб» на користь позивача суми сплачених позивачем ОСОБА_2 пайових внесків у розмірі 22 750 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на день пред'явлення цього позову до суду, еквівалентно 590 785,65 грн.

Такий висновок місцевого суду в частині позовних вимог про розірвання договору та стягнення суми пайового та цільового внесків є правильним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи.

Тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Апеляційний суд не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин справи в цій частині, неправильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами та не врахував вимог статей 651, 653 ЦК України.

Разом з тим апеляційний суд в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих вимог позивача, оскільки, ні закон, який регулює спірні правовідносини, ні укладений між сторонами договір не передбачають відшкодування моральної шкоди у зв'язку із невиконанням умов договору. Тому в цій частині рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та його слід залишити без змін.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, у частині позовних вимог про стягнення пені, місцевий суд не правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в частині стягнення пені.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Договір про спільну участь у будівництві не містить умов про стягнення неустойки (штрафу, пені) з відповідача у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання за цим договором.

Оскільки місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що пунктом 6.1 договору про спільну участь у будівництві передбачено стягнення пені з відповідача за порушення його виконання та стягнув 99 449,51 грн пені, рішення суду в цій частині є необґрунтованим, тому правильно скасовано судом апеляційної інстанції. З урахуванням зазначеного рішення апеляційного суду в цій частині є законним і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору та стягнення з ОК «Заміський клуб» на користь ОСОБА_2 суми пайового та цільового внесків, сплачених за договором про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року в розмірі 590 785,65 грн, ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення в цій частині відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду в цій частині - скасувати.

Разом з тим рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та пені необхідно залишити без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що за подання касаційної скарги ОСОБА_3 сплачено 18 200 грн судового збору.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 13 095,70 грн судового збору за подання касаційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору та стягнення з обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» на користь ОСОБА_2 суми пайового та цільового внесків, сплачених за договором про спільну участь у будівництві від 24 березня 2016 року в розмірі 590 785,65 грн скасувати, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року в частині вирішення цих позовних вимог залишити в силі.

Постанову апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» на користь ОСОБА_2 13 095,70 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик