Постанова КЦС ВП від 12.06.2019 року

Друк

Пошук

908

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Державний герб України

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 22ц/794/49/2016

провадження № 61-6269св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2015 року у складі судді Олексюк Т. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2016 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Міцнея В. Ф.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - АТ «Родовід Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 22 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке надалі перейменовано на АТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 276/АА-013.07.2., згідно з яким банком відкрито на ім`я ОСОБА_1 кредитну лінію на загальну суму 8 099 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних від суми кредиту, строком повернення - до 22 серпня 2012 року.

09 жовтня 2008 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої збільшено процентну ставку за користування кредитом до 14,5 % річних.

Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки, укладеним 22 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2 , та договором застави транспортного засобу від 22 серпня 2007 року, який належав ОСОБА_1 на праві власності.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 25 травня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 498,69 доларів США, яку банк просив стягнути з відповідачів на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2015 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту кредитного зобов`язання. Позивач не звернувся із позовом до поручителя в межах шестимісячного строку про виконання ним солідарно кредитного зобов`язання, тому порука є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

У частині позовних вимог до ОСОБА_1 суд першої інстанції відмовив, виходячи з того, що кредитор скористався правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, та змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, визначивши днем остаточного їх погашення тридцятий день з дня отримання письмової вимоги. Відповідач останній платіж за кредитним договором здійснила у жовтні 2009 року, банк у 2010 році неодноразово направляв ОСОБА_1 письмові вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, однак із позовом до суду звернувся у липні 2015 року, пропустивши строк позовної давності, про застування наслідків якої було заявлено представником відповідачів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2016 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин вимоги частини другої статті 1050 ЦК України та врахував, що банком змінено строки виконання зобов`язань за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування строку позовної давності є необґрунтованими. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2016 року АТ «Родовід Банк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 березня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Родовід Банк».

14грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до розгляду.

У лютому 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Визначені в договорі строки платежів у погашення заборгованості за кредитним договором не є окремими грошовими зобов`язаннями перед банком, а є складовою єдиного грошового зобов`язання з повернення суми отриманого кредиту, строк виконання якого є єдиним і визначений датою 22 серпня 2012 року. Банк звернувся до суду за захистом своїх порушених прав зі стягнення кредитної заборгованості у межах строку позовної давності, а саме 01 липня 2015 року. Згідно з договором поруки є чинним зобов`язання поруки на момент звернення банку до суду, тому поручитель зобов`язаний нести солідарну відповідальність з боржником.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке надалі перейменовано на АТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 276/АА-013.07.2., згідно з яким банком відкрито на ім`я ОСОБА_1 кредитну лінію на загальну суму 8 099 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних від суми кредиту, строком повернення - до 22 серпня 2012 року.

Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки, укладеним 22 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке надалі перейменовано на АТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 , та договором застави транспортного засобу від 22 серпня 2007 року, який належав ОСОБА_1 на праві власності.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 11 жовтня 2007 року почала порушувати умови кредитного договору, та з листопада місяця 2009 року перестала сплачувати кредит.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів, відшкодування збитків у разі порушення позичальником умов кредитного договору.

У червні 2010 року, у жовтні 2010 року, у листопаді 2010 року, у грудні 2010 року банк, реалізувавши право вимагати достроково повернення кредиту, надсилав на ім`я ОСОБА_1 відповідні вимоги про повне дострокове виконання зобов`язань та суму боргу із врахуванням частини другої статті 625 ЦК України.

10 листопада 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. вчинено виконавчий напис, яким у рахунок заборгованості за кредитом у розмірі 8 497,65 доларів США, звернуто стягнення на автомобіль марки ЗАЗ DAEWOOТ13110, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 на праві власності.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судами встановлено, що згідно з розділом третім кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами, а саме до 10 числа кожного місяця по 134 доларів США, та сплачувати проценти за користування кредитом, крім того, встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів з користування ним.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України регламентовано, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторони встановили строк дії договору та строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, щомісячні платежі вчасно не сплачувала.

Надіславши письмові вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором, визначивши днем остаточного погашення тридцятий день з дня отримання письмової вимоги.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також визначену договором неустойку припиняється після визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені статтею 626 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню до повного погашення заборгованості за кредитом у цій цивільній справі.

Відповідні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12(провадження № 14-10цс 18), 04 липня 2018 року у справі № 310/11543/13(провадження № 14-154 цс18).

Відповідно до статті 256 ЦК УКраїни позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено строною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки банк змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором, визначивши днем остаточного їх погашення 30-й день з дня отримання письмової вимоги від 15 червня 2009 року (апеляційний суд взяв до уваги перший лист - вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором), до суду звернувся в липні 2015 року, то строк позовної давності позивачем пропущено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14 цс18) зазначено, що початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наведених вище норм матеріального права та безпідставно застосували строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове виконання зобов`язання позивач втрачає право нараховувати проценти за кредитом та пеню, тому до вказаних вимог позивача позовна давність не може бути застосована.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Оскільки відсутнє порушене право позивача в частині стягнення на його користь процентів за користування кредитом та пені, то позовна давність до цих правовідносин застосована судами безпідставно.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що в договорі поруки не встановлено строк дії поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов`язання згідно з такими умовами або у зв`язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Касаційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та стягнення пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Оскільки банк протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не звернувся до поручителя із позовом про стягнення заборгованості, зобов`язання поруки згідно з договором поруки від 22 серпня 2007 року є припиненим.

Доводи касаційної скарги в частині поручителя не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій , що позивач пропустив строк позовної давності в частині стягнення процентів та пені за кредитом, оскільки позичав пред`явив відповідачам вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитом. Зі спливом строку кредитування припинилося параво позивача нараховувати проценти за кредитом та пеню, отже, відсутні правові підстави для застосування позовної давності до цих правовідносин. Тому в цій частині оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. В іншій частині оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2016 року скасувати в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за відсотками та стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками та стягнення пені за кредитним договором відмовити.

В іншій частині рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик