Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2-391/12

провадження № 61-22346св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління Державної казначейської служби України у місті Ровеньки Луганської області, відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2014 року у складі колегії суддів: Медведєвої Л. П., Пащенко Л. В., Соловей Р. С.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У 2009 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у місті Ровеньки Луганської області (далі - УДКС України у місті Ровеньки), відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві) про відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовував тим, що протягом 7 років не виконується рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 грудня 2002 року, яким зобов`язано редакцію газети «Директор школи» опублікувати текст спростування негативної інформації щодо нього ( ОСОБА_1 ) у статті «Атестація і діалогізація», надрукованої у газеті «Директор школи», випуск № 38/134/2000.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві від 21 червня 2007 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у вищевказаній справі.

У порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не направив йому копію зазначеної постанови, внаслідок чого він тривалий час не мав можливості оскаржити її.

Дана обставина встановлена Донецьким апеляційним адміністративним судом у постанові від 19 лютого 2008 року у справі № 22-а-1280/08.

У зв`язку з наведеним просив зобов`язати відповідачів за рахунок держави відшкодувати йому компенсацію моральної шкоди у розмірі 111 959 грн 90 коп.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 03 березня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позивач, зазначивши відповідачем ГУ ДКС України у Луганській області, відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішень), не обґрунтував, яким чином моральна шкода заподіяна йому саме цим відповідачем та з яких підстав він повинен її відшкодовувати.

Суди вказали, що чинним законодавством не передбачено відшкодування державою шкоди, завданої державним виконавцем.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03 березня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а саме: чи була діями державного виконавця заподіяна моральна шкода позивачу; якими неправомірними діями чи бездіяльністю державного виконавця її заподіяно; чи є обґрунтованим її розмір, визначений позивачем. Суд не врахував, що, встановивши факт заподіяння моральної шкоди незаконними діями чи бездіяльністю посадовими особами при здійсненні своїх повноважень, вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави, а тому ухвалив рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано УДКС України у місті Ровеньки сплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд виходив із доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця, а саме ненаправлення копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, що є підставою для часткового задоволення позову.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2014 року рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року змінено.

Резолютивну частину рішення викладено у такій редакції: «У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Ровеньки Луганської області, співвідповідач - Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про відшкодування моральної шкоди - відмовити».

Апеляційний суд зробив висновок про недоведеність позовних вимог, зазначивши, що місцевий суд не встановив, у чому саме полягала моральна шкода, завдана позивачу, які негативні наслідки мають місце, та чи є безпосередній причинний зв`язок між бездіяльністю державного виконавця та наслідками, що настали.

Короткий зміст касаційної скарги

У травні 2014 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2014 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2014 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано, що підтверджено листами Біловодського районного суду Луганської області, оскільки Ровеньківський міський суд Луганської області розташований на території проведення операції об`єднаних сил Збройних Сил України. Тому справа до суду касаційної інстанції не надходила.

Провадження № 61-22346ск18 передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року направлено до Біловодського районного суду Луганської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22346ск18 у справі № 2-391/12 для відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою від 03 червня 2019 року Біловодський районний суд Луганської області відновив втрачене провадження у справі № 2-391/12-ц за позовом ОСОБА_1 до УДКС України у місті Ровеньки, ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві про відшкодування моральної шкоди, в частині наявних у справі документів.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення), оскільки рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 грудня 2002 року тривалий час не виконується і протиправна бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві встановлена рішенням адміністративного суду.

Внаслідок такої бездіяльності він зазнав значних душевних страждань, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Обставини справи

Суди встановили, що 12 лютого 2003 року Ровеньківським міським судом Луганської області на виконання рішення від 19 грудня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_1 до редакції газети «Директор школи» про відшкодування моральної шкоди видано виконавчий лист № 2-2790/2002 про зобов`язання відповідача опублікувати спростування на статтю «Атестація і діалогизація», надруковану у газеті «Директор школи», випуск № 38/134/2000.

21 червня 2007 року старший державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Мойсєєнко В. В. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2790/2002, виданого 12 лютого 2003 року.

При розгляді справи № 2а-383/08 (провадження № 22-а-1280/08) за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії Донецький апеляційний адміністративний суд установив, що вказана постанова державного виконавця у порушення вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 не направлялась (постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року). Цією ж постановою адміністративний суд зобов`язав державного виконавця направити ОСОБА_1 постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Тривале неправомірне ненаправлення копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження стало підставою даного позову.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При відмові у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

Суд зазначив, що позивач не вказав, у чому саме полягала моральна шкода, завдана позивачу, які негативні наслідки мають місце, чи є безпосередній причинний зв`язок між певними діями державного виконавця та наслідками.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду із таких підстав.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України ).

Як свідчить тлумачення статей 23, 1173 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням того, що Донецький апеляційний адміністративний суд у постанові від 19 лютого 2008 року у справі № 2а-383/08 (провадження № 22-а-1280/08) встановив, що постанова від 21 червня 2007 року державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Мойсєєнко В. В. про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання листа № 2-2790/2002 ОСОБА_1 не направлялась і цією постановою суд зобов`язав державного виконавця направити останньому вказану постанову, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю.

У зв`язку з цим правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця, та порушення права позивача на оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим колегія вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) зазначено, що «тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.».

У зв`язку з наведеним компенсація моральної шкоди підлягає стягненню саме з держави Україна.

При апеляційному перегляді справи апеляційний суд вищезазначених норм матеріального права та обставин не врахував, унаслідок чого помилково визнав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими.

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене рішення апеляційного суду - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні в резолютивній частині, в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412 (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2014 року скасувати.

Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень.».

В іншій частині Ровеньківського міського суду Луганської області від 11 лютого 2014 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2014 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук