Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №695/1724/19

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 695/1724/19

провадження № 61-15849св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів:

Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

22 травня 2019 року позивач подала заяву про забезпечення позову, обґрунтовуючи заявлені вимоги наявністю у відповідачів майнового інтересу на спадкове майно та, враховуючи те, що оригінали правовстановлюючих документів, відсутність яких у позивача стали підставою для винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна, наявні лише у відповідачів, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення в зв'язку з ймовірною можливістю відчуження майна, що є предметом спору.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Заборонено відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб:

- квартири АДРЕСА_1;

- квартири АДРЕСА_2;

- нежитлового приміщення, майстерні радіоелектронної апаратури, загальною площею 183,80 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3;

- нежитлового приміщення в літ. "А", загальною площею 66,30 кв. м., що знаходиться на АДРЕСА_4;

- будинку АДРЕСА_5;

- 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_6.

Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачі можуть розпорядитись на свій розсуд спірним майном, а тому у суду наявні підстави вважати, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У червні 2019 року ОСОБА_4, вважаючи, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та майнові інтереси, оскаржив ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджуєтьсявитягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 13 березня 2013 року за індексним номером 1177641.

Крім того, зазначав, що органами досудового слідства проводиться досудове слідство за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, по факту заволодіння 15 березня 2017 року невстановленими особами шахрайським способом вищевказаною квартирою, чим відповідно йому заподіяна шкода в особливо великих розмірах, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12017100060001259 від 18 березня 2017 року.

Просив скасувати оскаржувану ухвалу.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, закрито.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_4 не вирішувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою надані ним докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок апеляційного суду про те, що власником спірної квартири є ОСОБА_5, є передчасним, оскільки не підтверджений належними і допустимими доказами та спростовується відсутністю у спадкоємців правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_5 на спірне майно.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та витребувано з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що між сторонами, які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, існує спір щодо нерухомого майна, належного за життя ОСОБА_5

22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про його забезпечення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційноїінстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частиною 1 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом статей 17 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених статей 17 352 ЦПК України.

Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб.

У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.

Як встановлено апеляційним судом, власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2019 року є ОСОБА_5, доказів на підтвердження неправомірності набуття ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру заявник суду не надав, факт порушення його прав постановленням оскаржуваної ухвали ОСОБА_4 не довів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.

Суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 з підстав вирішення судом питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановивши, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_4 не вирішувалось, правильно закрив апеляційне провадження.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук