Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.10.2019 року у справі №686/3041/19

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 686/3041/19

провадження № 61-18191св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, Прокуратура Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2019 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області), Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ ДКС України у Хмельницькій області) про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в провадженні ГУ НП в Хмельницькій області знаходиться кримінальне провадження № 12016240110000352, яке порушено за заявою ОСОБА_1. Зазначає, що на неодноразові звернення йому не надіслано постанови про закриття вказаного кримінального провадження. Внаслідок зазначеного позивач зазнав моральної та матеріальної шкоди через незаконну бездіяльність слідчого, який розслідував указане кримінальне провадження та прокурора - процесуального керівника досудовим розслідуванням. Моральна шкода, завдана незаконним рішенням, полягає у марнуванні часу, який позивач змушений витрачати на неодноразові запити про надання йому копії постанови, моральних стражданнях, яких він зазнав під впливом цієї беззаконної бездіяльності. Розмір її визначено позивачем у 1 000 000 000,00 грн. Майнова шкода полягає у витратах власного часу на написання клопотань, їх відправку, яку позивач оцінює в 10 000,00 грн за кожну годину, та витрати на папір, фарбу картриджа, електроенергію, всього 60 031,00 грн.

Таким чином, просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 1 000 000 000,00 грн моральної шкоди та 60 031,00 грн матеріальної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року позовну заяву залишено без задоволення.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження завдання йому матеріальної та моральної шкоди через ненадіслання слідчим постанови про закриття кримінального провадження за його неодноразовими зверненнями. Зазначені позивачем обставини не вказують на наявність в діях працівників органів поліції та прокуратури ознак заподіяння йому майнової та моральної шкоди. Крім того, бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства не встановлена судовим рішенням.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили незаконні та несправедливі рішення, не надали правової оцінки понесеним матеріальним витратам позивача. Зазначає, що порушені права не відновлено, що призводить до постійного витрачання грошей та часу.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року від Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Прокуратури Хмельницької області до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких відповідачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що слідчим відділом Хмельницького відділення Національної поліції в Хмельницькій області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12011620110000352.

За результатами проведеного у провадженні досудового розслідування слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.

Установлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до прокуратури Хмельницької області ГУ НП в Хмельницькій області та ГК ДКС України у Хмельницькій області про відшкодування 1000 000 000,00 грн моральної та 60 031,00 грн майнової шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями, чи бездіяльністю органу державної влади.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із статтею 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до частин 1 , 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 , 6 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди обгрунтовано виходили з того, що обставини на які посилається позивач не вказують на наявність в діях працівників органів поліції та прокуратури ознак заподіяння йому майнової та моральної шкоди, відповідальність за яку повинна нести держава.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили незаконні та несправедливі рішення, не надали правової оцінки понесеним матеріальним витратам позивача. Позивач вказує, що порушені права не відновлено, що призводить до постійного витрачання грошей та часу.

Слід зазначити, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Однак жодним судовим рішенням незаконність дій прокурора щодо скасування постанови слідчого поліції про закриття кримінального провадження не визнано.

Крім того, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Посилання на понесені витрати (папір, фарбу для картриджа, копіювання документів, вартість електроенергії, тощо) не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки заявлено вимогу про відшкодування майнової шкоди, а для цього слід довести протиправність дій відповідачів, що доведено не було.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо участі у судовому засіданні

У касаційній скарзі також заявлено клопотання ОСОБА_1 про участь у розгляді справи.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 7 ЦПК України.

Зокрема, в частині 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо частині 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі "Жук проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень в даній справі, і така необхідність відсутня, а відтак, заявлене клопотання щодо розгляду справи за участю ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 7, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов