Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.07.2019 року у справі №591/1226/17

Постанова

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 591/1226/17

провадження № 61-25176св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 червня 2017 року у складі судді Бурди Б. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (далі - ПАТ «Сумигаз»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (далі - ТОВ «Сумигаз збут»), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що 12 серпня 2016 року представники відповідача намагалися встановити у будинку АДРЕСА_1 загальнобудинковий лічильник обліку природного газу замість індивідуального. Споживачі від встановлення лічильника відмовилися, про що працівниками ПАТ «Сумигаз» було складено акт про порушення від 12 серпня 2016 року № 04/63 та від 13 вересня 2016 року № 04/185. При складання актів відповідачем не були дотримані порядок оформлення актів та порядок прийняття рішення щодо них, передбачений розділом ХІ Кодексу газорозподільних систем. Він не погоджується із вказаним актами, оскільки відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, Кодексу газорозподільних систем до встановлення лічильника він повинен сплачувати за газ виходячи з норми споживання 4,4 м куб. Чинним законодавством не передбачено отримання згоди окремого мешканця на встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а тому не може бути відповідальності за те, що не передбачено законом. Він як побутовий споживач є відповідальним лише за відмову від встановлення лічильника до квартири, а не на будинок. Нарахування норми споживання 9,8 м куб. не відповідає вимога закону. Встановлення колективної відповідальності суперечить Конституції України та іншим нормам чинного законодавства. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факти вчинення ним порушень, а саме відмови від встановлення лічильника. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати неправомірним та скасувати рішення комісії ПАТ «Сумигаз» про встановлення фактичного об`єму спожитого природного газу з 01 листопада 2016 року за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, а саме 9,8 м куб.; зобов`язати ПАТ «Сумигаз» припинити нарахування об`ємів спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання, визначеними у додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, а саме 9,8 м куб.; зобов`язати ПАТ «Сумигаз» провести перерахунок норми споживання природного газу починаючи з вересня 2016 року з 9,8 м куб. на 4,4 м куб., починаючи з 01 листопада 2016 року до часу ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 22 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ПАТ «Сумигаз» від 17 листопада 2016 року в частині визначення ОСОБА_1 з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об`єм спожитого природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенню згідно з Додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем. Зобов`язано ПАТ «Сумигаз» здійснити перерахунок об`ємів природного газу споживання ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року до червня 2017 року за нормою споживання 4,4 м куб. в місяць на одну особу. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення позивачем, як побутовим споживачем природного газу, правопорушення у вигляді відмови від встановлення за рахунок оператора ГРМ лічильника природного газу - індивідуального або загальнобудинкового. Матеріалами справи підтверджено, що позивач висловив своє бажання на встановлення в квартирі індивідуального лічильника. Крім того, суду не надано доказів, які б підтверджували факт того, що акти про порушення складалися в присутності позивача і він відмовився від їх підписання. Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку про те, що із скасуванням рішення ПАТ «Сумигаз» від 17 листопада 2016 року відпадають підстави для здійснення нарахування об`ємів спожитого газу за граничними нормами споживання.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Сумигаз» відхилено, а рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 червня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ПАТ «Сумигаз» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при винесенні судового рішення апеляційним судом не застосовано всі норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між суб`єктами ринку природного газу забезпечення комерційним обліком природного газу, наявні суперечності між норами процесуального чи матеріального права. При розгляді справ апеляційний суд не встановив необхідних меж з`ясування обставин і дослідження доказів, фактично не з`ясував усіх значимих для справи обставин, пов`язаних з новими принципами та правовими засадами функціонування ринку природного газу України. Висновки апеляційного суду про відсутність прямої відмови від встановлення загальнобудинкового лічильника газу з боку мешканців будинку АДРЕСА_1 , в тому числі позивача, суперечать фактичним обставинам справи, доказам та нормам чинного законодавства. Суди попередніх інстанцій повністю погодилися з дійсністю та правомочністю актів про порушення, їх відповідністю вимогам Кодексу газорозподільних систем як за формою так і за змістом і порядком їх оформлення. Вимоги закону свідчать про обов`язок фізичних осіб (населення), якщо вони мають статус споживачів природного газу забезпечити комерційний (приладовий) облік споживання природного газу шляхом встановлення лічильника газу за рахунок різних джерел фінансування. Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, обґрунтовуючи і надаючи оцінку самому процесу встановлення індивідуальних лічильників газу.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є мешканцем квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з ліцензією, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП ) на підставі рішення від 26 березня 2015 року № 929 (переоформлена рішенням від 01 вересня 2015 року № 2248), ПАТ «Сумигаз» є газорозподільною організацією, яке здійснює свою діяльність на всій території області, та здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

Рішенням НКРЕКП від 01 вересня 2015 року переоформлено ліцензію АЕ №295554 на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, видану ПАТ «Сумигаз» на безстрокову, що підтверджується листом НКРЕКП від 01 вересня 2015 року № 9254/21/61-15.

Згідно з ліцензією, виданою НКРЕКП на підставі рішення від 04 червня 2015 року № 1681 (переоформлена рішенням від 01 вересня 2015 року № 2247), ТОВ «Сумигаз збут» здійснює свою господарську діяльність з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Постановою НКРЕКП від 31 березня 2016 року № 549, з наступними змінами від 15 грудня 2016 року, затверджено План розвиту газорозподільної системи ПАТ на 2016-2025 роки, яким передбачено витрати на встановлення будинкових приладів обліку.

Будинок АДРЕСА_1 включено в План розвитку газопостачальної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми ПАТ на 2016 рік, якою передбачені витрати на встановлення будинкових приладів обліку.

12 серпня та 13 вересня 2016 року працівники ПАТ «Сумигаз» намагалися встановити загальнобудинковий вузол обліку газу у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , проте активісти з числа мешканців вказаного будинку завадили цим спробам, вважаючи, що відповідач зобов`язаний забезпечити за власний рахунок кожну квартиру індивідуальним лічильником газу.

12 серпня 2016 року ПАТ «Сумигаз» було складено акт про порушення № 04/63, згідно з яким мешканцями будинку АДРЕСА_1 було порушено підпункт 5 розділу ІХ «Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках» Кодексу газорозподільних систем, а саме - відмова споживачів від встановлення будинкового лічильника газу, за ініціативи та за кошти оператора, недопуск представників оператора ГРМ для проведення ремонтних, монтажних робіт. В акті також зазначено, що комісія з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ буде розглядати даний акт на засіданні 18 серпня 2016 року; в графах про ознайомлення з актом споживача (його представника) та інших осіб будь-які підписи відсутні. В якості споживача зазначений ОСОБА_2

13 вересня 2016 року ПАТ «Сумигаз» було складено повторний акт про порушення № 04/185, згідно з яким мешканцями будинку АДРЕСА_1 було порушено підпункт 5 розділу ІХ «Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках» Кодексу газорозподільних систем, а саме - відмова споживачів від встановлення будинкового лічильника газу, за ініціативи та за кошти оператора, недопуск представників оператора ГРМ для проведення ремонтних, монтажних робіт. В акті не зазначено час та місце розгляду акту; в графах: «з актом про порушення ознайомлений споживач», «з актом про порушення ознайомлені» проставлені прочерки, відсутні прізвища та підписи.

В розділі акта «зауваження споживача» головою будинкового комітету житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було вчинено запис про те, що всі мешканці будинку просять встановити, як того потребує закон, індивідуальні безкоштовні лічильники у кожній квартирі. Після цього запису проставлено підписи мешканців з 35-ти квартир буднику.

У вказаному акті в розділі «зауваження споживача до цього акту» зазначено: «Ми всі мешканці будинку просимо встановити, як того потребує закон, індивідуальних безкоштовних лічильників на кожну квартиру» та міститься прізвище та підпис позивача.

17 листопада 2017 року комісія ПАТ «Сумигаз» розглянула вказані акти про порушення Кодексу газорозподільних систем і прийняла рішення про нарахування побутовим споживачам, у тому числі й будинку АДРЕСА_1 , які відмовилися від встановлення за рахунок оператора ГРМ загальнобудинкових лічильників газу, фактичного об`єму спожитого розподіленого природного газу з 01 листопада 2016 року за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, а саме 9,8 м куб.

З протоколу засідання постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» від 17 листопада 2016 року № 13 встановлено, що через відмову споживачів природного газу, мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , від встановлення загальнобудинкового лічильника газу за ініціативи та кошти Оператора ГРМ, шляхом недопуску представників Оператора ГРМ до ввідного газопроводу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 для виконання робіт по встановленню загальнобудинкового вузла обліку природного газу, в порушення вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16 червня 2011 № 3533-УІ, пункту З глави 4 розділу IX та глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, що документально підтверджується Актом від 12 серпня 2016 року № 04/63 про порушення, Актом від 13 вересня 2016 року № 04/185 про порушення, з 01 листопада 2016 року фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу мешканцям багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , як побутовим споживачам, у яких не встановлені індивідуальні лічильники газу, з 01 листопада 2016 року визначати за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем.

Судами встановлено, що з 01 листопада 2016 року фактичне нарахування за послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 проводиться за граничними нормами споживання, які становлять 9,8 м куб. на одну особу зареєстровану в житловому приміщенні квартири позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду міста Суми.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 травня 2018 року справа № 591/1226/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 1 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 3533-VI) споживачі природного газу - це фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3533-VI фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до приписів статті 6 Закону № 3533-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

У разі не встановлення населенню лічильників газу суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5.4 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.

У разі наявності вузлу обліку газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Відповідно до абзаців 4, 5 пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Встановивши, що ОСОБА_1 не відмовився від встановлення загальнобудинкового вузла обліку спожитого газу, а просив встановити йому індивідуальний газовий лічильник, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Сумигаз» прийняло незаконне рішення про зміну режиму нарахування об`ємів природного газу побутовим споживачам, зокрема й ОСОБА_1 , шляхом встановлення з 01 листопада 2016 року граничної місячної норми споживання на одну особу - 9,8 м куб. Відповідач своїми діями порушив права споживача ОСОБА_1 , які гарантовані статтею 24 Конституції України та частиною першою статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», тому необхідно відновити його права на оплату споживання природного газу по нормі, визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 у розмірі 4,4 м куб. на одну особу в місяць шляхом здійснення перерахунку об`ємів природного газу за період з листопада 2016 року до червня 2017 року. Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача припинити нарахування об`ємів спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання, визначеними у додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, а саме 9,8 м куб., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що із скасування рішення ПАТ «Сумигаз» від 17 листопада 2016 року відпадають підстави для здійснення нарахування об`ємів спожитого газу за граничними нормами споживання. Також обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про часткове визнання незаконним і скасування рішення ПАТ «Сумигаз» від 17 листопада 2016 року, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що акти про порушення складалися в присутності позивача, що зазначене порушення було допущене саме позивачем і він відмовився від підписання зазначених актів.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Сумигаз» фактично зводяться до того, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено встановлення споживачам індивідуальних лічильників газу, а відповідач правомірно намагався встановити загальнобудинковий вузол обліку природного газу в будинку, в якому проживає ОСОБА_1 , від чого мешканці будинку, в тому числі й позивач, відмовилися. Тому рішення ПАТ «Сумигаз» про зміну режиму нарахування об`ємів природного газу побутовим споживачам, зокрема й ОСОБА_1 , шляхом встановлення з 01 листопада 2016 року граничної місячної норми споживання на одну особу - 9,8 м куб.

Проте з такими доводами відповідача погодитися не можна.

Питання щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). За результатом розгляду вказаної справи було прийнято постанову від 07 листопада 2018 року та викладено такі правові висновки.

Зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, ОСОБА_1 правомірно просив встановити йому індивідуальний газовий лічильник, а не загальнобудинковий, як на те наполягав відповідач, тому у нього не було законних підстав для нарахування йому об`ємів природного газу з 01 листопада 2016 року у розмірі граничної місячної норми споживання на одну особу - 9,8 м. куб.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький В. В. Сердюк