Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.06.2024 року у справі №506/242/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

справа № 506/242/22

провадження № 61-6275св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на постановуКиївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А., від 10 квітня 2024 року і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що05 лютого 2017 року у неї було викрадено сумку з її особистими речами, паспортом громадянина України та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру. 07 лютого 2017 року Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017160500000650 відомості за її заявою, у якій вона просила застосувати заходи правового характеру до невстановленої особи, яка 05 лютого 2017 року, приблизно о 20:15 годині, знаходячись у салоні маршрутного таксі № 175 у м. Одеси, таємно викрала її сумку з особистими речами.

3. 09 червня 2017 року вона отримала новий паспорт громадянина України № НОМЕР_1 .

4. Позивачка зазначала, що 01 вересня 2021 року вона отримала ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області про відкриття провадження у справі за позовом АТ «Універсал банк» до неї про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 30 грудня 2017 року. Після цього вона дізналася про укладання від її імені з АТ «Універсал Банк» договору про надання банківських послуг від 30 грудня 2017 року, а саме відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 у гривні. Стверджувала, що вказаний договір особисто нею не укладався, не підписувався, кредитну карту вона не отримувала, окрім того, при укладенні зазначеного договору було використано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Красноокнянським РВ ГУ МВС Одеської області, та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_4 , які були викрадені 05 лютого 2017 року.

5. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про надання банківських послуг від 30 грудня 2017 року, укладений між нею та АТ «Універсал Банк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. РішеннямОболонського районного суду міста Києва у складі судді Луценка О. М. від 18 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки встановлені обставини свідчать про належне укладення сторонами кредитного договору, у тому числі погодження Умов і правил, шляхом завантаження мобільного додатку «monobank» на мобільний телефон позивачки та проставляння електронного підпису, що свідчить про погодження сторонами усіх істотних умов для відповідного виду договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоматеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що під час здійснення операції щодо реєстрації, оформлення кредитного договору, отримання кредитних коштів було використано аутентифікаційні дані, у тому числі у мобільному додатку, за допомогою номеру телефону, який належить ОСОБА_1 , а тому неможливо стверджувати про те, що такі дії вчинялись саме ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка не укладала спірний договір. Разом з тим, неукладений правочин не підлягає визнанню недійсним.

10. Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, проте неправильно визначив підстави такої відмови, пославшись на недоведеність позовних вимог. У цьому випадку підставою для відмови у задоволенні позову є невірно обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

11. 29 квітня 2024 року АТ «Універсал Банк» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановуКиївського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду банк зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня

2020 року у справі № 910/12787/17, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 266/2084/16-ц, від 25 березня 2020 рокуу справі

№ 760/15082/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 569/22588/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. У касаційній скарзі заявниквказує, що позивачка жодним чином не доводить факт шахрайських дій при укладенні договору. Вона протягом тривалого часу користувалася банківською картою, знімала кошти, поповнювала поточний рахунок. За відсутності належних доказів на підтвердження протиправних дій та винесеного вироку позивачка стверджує, що 30 грудня 2017 року невідома особа уклала договір про надання банківських послуг. Вимоги позивачки банк вважає недоведеними, оскільки вона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

14. АТ «Універсал Банк» стверджує, що у нього відсутній оригінал анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 30 грудня 2017 року, оскільки оригінал було направлено до Красноокнянського районного суду Одеської області на виконання ухвали від 18 січня 2022 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 506/402/21 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 27 585, 79 грн. Водночас, ОСОБА_1 не сплатила вартість проведення експертизи у справі № 506/402/21, у зв`язку з чим її не було проведено.

15. Заявникзвертає увагу на те, що усі істотні умови договору було виконано, а одне лише посилання позивачки на звернення до правоохоронних органів не може слугувати належним доказом вчинення протиправних дій, а також свідчити про неукладення позивачкою з АТ «Універсал Банк» оспорюваного договору.

16. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 506/242/22.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 07 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського ВП

в м. Одеса ГУ НП України в Одеській області із заявою про втрату особистих документів, зокрема, паспорта громадянина України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12017160500000650 від 07 лютого 2017 року.

18. Анкета-заява від 30 грудня 2017 року до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 містить підписи клієнта та представника банку Аллаберганової М. В .

19. За змістом глави 1 «Терміни та визначення» розділу І «Загальні умови» Умов і правил обслуговування фізичних осіб АТ «Універсал Банк» підписана клієнтом анкета-заява є підтвердженням укладення договору.

20. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 «Основні положення» розділу І «Загальні умови» Умов і правил обслуговування фізичних осіб АТ «Універсал Банк» банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно з умовами договору в тому числі платіжної системи МаsterСагd, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

21. Пунктом 2.3 глави 2 «Основні положення» розділу І «Загальні умови» Умов і правил обслуговування фізичних осіб АТ «Універсал Банк» визначено, що своїм підписом на анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору він ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, паспорту споживчого кредиту, прогнозованого графіку щомісячних платежів та усіма умовами інших частин договору, повністю зрозумів їх зміст та погоджується з ними.

22. Пунктами 2.1, 2.4, 2.5 глави 2 «Випуск платіжної картки» розділу II «Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток» Умов і правил обслуговування фізичних осіб АТ «Універсал Банк» визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку на підставі договору, що укладається шляхом підписання клієнтом анкети-заяви.

23. Згідно з пунктом 4.3 розділу ІІ Умов і правил обслуговування фізичних осіб АТ «Універсал Банк»: операції, що здійснюються з використанням платіжної картки, з введенням відповідного ПІН-коду або з введенням коду, наданого банком в рамках технологій 3D-Secure, або операції, що здійснюються з використанням платіжної картки без введення ПІН-коду, або з використанням реквізитів платіжної картки, або з використанням аутентифікаційних даних, у тому числі в мобільному додатку - визнаються підтвердженими клієнтом та ініційованими ним власноруч.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

25. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

32. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

34. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

35. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

36. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

37. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

38. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

39. Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

40. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

41. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

42. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникають.

43. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

44. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

45. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

46. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

47. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

48. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

49. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

50. Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки договір про надання банківських послуг від 30 грудня 2017 року не може вважатись укладеним.

51. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при оформленні 30 грудня 2017 року анкети-заяви, яка могла б вважатися підтвердженням укладення договору, було використано паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, які втрачені ОСОБА_1 у лютому 2017 року. Також враховано, що 06 червня 2017 року ОСОБА_1 отримала новий паспорт громадянина України № НОМЕР_1 .

52. Апеляційний суд наголосив на відсутності доказів про те, що під час здійснення операцій з реєстрації, оформлення кредитного договору було використано аутентифікаційні дані, у тому числі у мобільному додатку, за допомогою номеру телефону, який належить ОСОБА_1 , а тому і неможливості стверджувати про те, що такі дії вчинялися саме ОСОБА_1 .

53. В аспекті оцінки належності та ефективності обраного позивачкою способу захисту її прав колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вимога про визнання договору про надання банківських послуг від 30 грудня 2017 року недійсним не може вважатися належним й ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , за наявності спору у справі № 506/402/21, при розгляді якої підлягають встановленню обставини фактичного здійснення банківських операцій.

54. З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивачки в обраний нею спосіб.

55. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

56. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.

57. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

59. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

2. ПостановуКиївського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара