Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.02.2022 року у справі №754/12759/17
Ухвала КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №754/12759/17

Постанова

Іменем України

11 березня2019 року

м. Київ

справа № 754/12759/17

провадження № 61-18019 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов Павло Юрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у складі судді Помазан Т. Д. та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Іванченко М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - ПАТ «Український Професійний Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов П. Ю., про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 26 лютого 2007 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк» укладено кредитний договір № 126, за умовами якого їй надано кредит у розмірі

140 000, 00 доларів США строком до 10 лютого 2022 року. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між сторонами укладено іпотечний договір, предметом якого є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня

2010 року з неї стягнуто на користь ПАТ «Український Професійний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 987 286, 23 грн та 1 820, 00 грн судового збору. На виконання зазначеного судового рішення вона сплатила 347 043, 50 грн, сума непогашеної заборгованості складає 640 242, 63 грн.

У вересні 2017 року вона отримала повідомлення ПАТ «Український Професійний Банк» про те, що 06 вересня 2017 року банк відступив право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь ОСОБА_6, та повідомив, що розмір заборгованості за кредитним договором становить

87 655, 71 доларів США, що в еквіваленті складає 2 275 039, 35 грн. Також вона отримала вимогу від ОСОБА_6 про необхідність сплати вказаної суми заборгованості в тридцятиденний строк, у разі невиконання якої буде звернуто стягнення на належну їй квартиру.

Посилаючись на те, що станом на день укладення договорів про відступлення права вимоги, вона не мала заборгованості у розмірі 87 655, 71 доларів США, а ОСОБА_6 не мав спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на укладення договору факторингу, просила суд визнати недійсними з моменту укладення договори про відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року

№№ 23, 23/1, укладені між ПАТ «Український Професійний Банк» та

ОСОБА_6

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити ОСОБА_6 та будь-якій іншій особі у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини), які у подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження спірного житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1; заборонити

ОСОБА_6 та будь-якій іншій особі вчиняти дії щодо реєстрації та перереєстрації прав власності на вказане нерухоме майно.

На обгрунтування заяви вказувала на наявність об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_6 може вчинити дії з метою відчуження належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, що може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_6 та будь-якій іншій особі у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) спірного житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_4

Заборонено ОСОБА_6 та будь-якій іншій особі вчиняти дії щодо реєстрації та переєстрації права власності на спірне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності

ОСОБА_4

Визначено виконавцем ухвали суду - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного Управління юстиції у

м. Києві.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року внесено виправлення у резолютивну частину ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та її виконавцем визначено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), замість помилково вказаного «Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного Управління юстиції».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони ОСОБА_6 у будь-якій спосіб відчужувати спірне майно та вчиняти дії щодо реєстрації та перереєстрації прав власності щодо переданої позивачем в іпотеку квартири є необхідними, оскільки їх невжиття утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу

Іванова П. Ю. залишено без задоволення, ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є законним та обґрунтованим. Забезпечення позову спрямовано перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може відчужити майно, що може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної інстанції

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_6, у якій заявник просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року і постанову Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами передніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі задоволення позову про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, застосування заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на виконання вказаного судового рішення, оскільки неможливо заборонити відчужувати майно особі, якій воно і так не належить. Оскаржувані ухвали постановлені щодо невизначеного кола осіб. Крім того, апеляційний суд дійшов хибного висновку про залишення апеляційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванова П. Ю. без задоволення, посилаючись на відсутність порушення його прав та інтересів, оскільки учасник справи у будь-якому випадку має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів інших учасників справи

У липні 2018 року надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу

ОСОБА_6, обґрунтований посиланням на законність та обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки забезпечення позову унеможливить вчинення ОСОБА_6 дій щодо відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, що може утруднити виконання судового рішення. Вжиті судом заходи забезпечення позову спрямовані на збереження фактичного становища сторін до винесення рішення по суті. Натомість звернення відповідача 16 листопада 2017 року до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки - належну їй на праві власності квартиру, свідчить про можливість відчуження ним належної їй квартири третім особам.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться цивільна справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до статті 151 ЦПК України 2004 року суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливимвиконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України 2004 року передбачено види забезпечення позову, які обираються судом в залежності від змісту позовних вимог, від характеру спірних правовідносин, від зазначеного у поданій суду заяві про їх застосування обґрунтування необхідності їх застосування.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 152 ЦПК України 2004 року).

Аналогічні положення містяться у статтях 149, 150, 151 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що викладені у заяві обставини дають підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження належного позивачеві майна, яке є предметом іпотеки, право вимоги за яким набув ОСОБА_6 на підставі оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

Невжиття заходів забезпечення позову унеможливило б ефективний захист, або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, що свідчить про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.

Зазначених висновків суди дійшли з урахуванням роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року

№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Доводи касаційної скарги, про те, що у разі задоволення позову про визнання недійсними договорів про відступлення права, застосування заходів забезпечення позову не вплине на виконання вказаного судового рішення не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо підставності застосування заходів забезпечення позову.

Задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та розпорядження цим майном, а лише обмежує його у здійсненні деяких дій на певний період.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник