Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.11.2020 року у справі №643/11245/20

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 643/11245/20

провадження № 61-15693св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Свиридова Марина Михайлівна, на постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів:

Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що у рахунок оплати 50 % корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (далі - ТОВ "Аксіома"), яке володіє торгово-розважальним центром "Французький бульвар", він передав ОСОБА_2 1 640 000,00 дол. США на підставі розписок.

Відповідач не виконав свого обов'язку у строк, встановлений за домовленість сторін, тому він направив ОСОБА_2 повідомлення про відмову від зобов'язання та просив повернути грошові кошти.

Оскільки ОСОБА_2 указану вимогу про повернення коштівне виконав, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1 640 000,00 дол. США.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року у складі судді Довготько Т. М. у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено, роз'яснено позивачу, що розгляд його позовної заяви відноситься до юрисдикції господарських судів.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується корпоративних прав позивача у ТОВ "Аксіома".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що предметом позову ОСОБА_1 є стягнення грошових коштів. Доказів того, що між сторонами існували належним чином оформлені відносини щодо купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Аксіома" матеріали справи на час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі не містять.

З урахуванням суб'єктного складу учасників спірних правовідносин, характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами, апеляційний суд вважав, що спір у цій справі не є корпоративним та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

22 жовтня 2020 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Свиридова М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року, якою у відкритті провадження відмовлено та роз'яснено, що позовна заява відноситься до юрисдикції господарських судів.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зазначивши, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, апеляційний суд не врахував цільове призначення грошових коштів, які ОСОБА_1 передав ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_2 зазначив про необхідність урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18) щодо віднесення розгляду подібних правовідносин до юрисдикції господарських судів.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подавав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Свиридова М. М., на постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року і витребувано із Московського районного суду м. Харкова цивільну справу № 643/11245/20.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає повною мірою.

Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Верховний Суд виходить з такого.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому частин 1 , 2 статті 4 ГПК України порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених частини 1 статті 173 ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Відповідно до частини 1 статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 зазначено, що з огляду на положення статей 167, 55 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Звертаючись до Московського районного суду м. Харкова як місцевого загального суду з позовом про стягнення коштів, ОСОБА_1 зазначав, що у рахунок оплати 50 % корпоративних прав ТОВ "Аксіома", яке володіє торгово-розважальним центром "Французький бульвар", він передав ОСОБА_2 1 640 000,00 дол. США на підставі розписок.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірних правовідносинах мають статус фізичних осіб.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не є учасником ТОВ "Аксіома", отже, не має корпоративних прав у цьому товаристві.

Також матеріали справи не містять доказів існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином оформлених відносин щодо купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Аксіома".

Ураховуючи зазначені обставини, суб'єктний складучасників справи, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ОСОБА_1 не направлений на захист корпоративних прав, а тому не може розглядатися за правилами господарського судочинства.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18 (провадження № 14-599цс19): "[..] суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами по справі, які є фізичними особами, відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо купівлі-продажу корпоративних прав ПП "Західтренд", отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що кошти в розмірі 356 000 грн відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає вірним висновок судів про те, що вищевказаний суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, характер цих спірних правовідносин, які виникли між сторонами вказує на те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства".

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність урахування під час вирішення цього спору правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18), оскільки вони стосуються інших фактичних обставин та спірних правовідносин.

Так, у справі № 522/14890/16-ц Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про юрисдикцію спору, предметом якого є вимоги фізичної особи про визнання удаваним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, визнання за позивачем права власності на частку в розмірі 100 % у статутному капіталі, визнання неправомірними дій товариства щодо передачі нерухомого майна.

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновок апеляційного суду про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є правильним, так як відповідає встановленим обставинам справи та вимогам законодавства України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Свиридова Марина Михайлівна, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк