Історія справи

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 756/3893/17

провадження № 61-30258св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року у складі судді Шевчук А. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Желепи О. В., Прокопчук Н. О.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за договором б/н від 23 грудня 2011 року.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року, позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» повернуто.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України ОСОБА_4 була зареєстрована у АДРЕСА_1 при цьому 21 червня 2013 року знята з реєстраційного обліку для реєстрації в АДРЕСА_2, тому справа не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норму частини дев'ятої статті 110 ЦПК України 2004 року. Оскільки судами було встановлено, що місце реєстрації або проживання відповідача невідоме, у кредитному договорі № б/н від 23 грудня 2011 року зазначено місце реєстрації ОСОБА_4: АДРЕСА_1, то справа підсудна Оболонському районному суду м. Києва. Крім того, довідка адресного бюро не є належним доказом, оскільки вона не підтверджує місце реєстрації відповідача у АДРЕСА_2 у ній відсутні назва вулиці та будинку.

Заперечення на касаційну скаргу відповідача не подані.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись із позовом до суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало місце проживання відповідача за адресою:м. Київ, вул. Тимошенка, 23, гуртожиток, що територіально розташоване в Оболонському районі м. Києва.

Згідно із частиною першою статті 109 ЦПК України 2004 року позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України 2004 року заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 згідно з відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України від 13 квітня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована, оскільки 21 червня 2013 року була знята з реєстраційного обліку для реєстрації в АДРЕСА_2, тому справа не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

Разом з цим частиною дев'ятою статті 110 ЦПК України 2004 року визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Суди не врахували, що за адресою: АДРЕСА_1 відповідач проживала і була зареєстрована на час укладення кредитного договору від 23 грудня 2011 року, 21 червня 2013 року була знята з реєстраційного обліку для реєстрації в АДРЕСА_2. Проте станом на час розгляду зазначеної справи відомостей про місце реєстрації проживання або перебування ОСОБА_4 в АДРЕСА_2, із зазначенням вулиці, номера будинку, немає.

Таким чином доводи касаційної скарги про незастосування судами норм частини дев'ятої статті 110 ЦПК України 2004 року є обґрунтованими.

Оскільки дійсне місце реєстрації відповідача на час подачі позову невідомо, а останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1, справа підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 122 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначені обставини та норми процесуального права не врахували та дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви.

За наведених обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргупублічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик