Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.01.2019 року у справі №201/17953/17

Постанова

Іменем України

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 201/17953/17

провадження № 61-428св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. За вказаною адресою зареєстрований його син - відповідач ОСОБА_2. Понад три роки відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2. Комунальні рахунки за місцем реєстрації не сплачує, поштову кореспонденцію не отримує, особистих речей відповідача у квартирі немає, житлом не цікавиться та не претендує на нього.

Позивач просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2018 року скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач з поважних причин не проживає за адресою місця реєстрації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент обрання запобіжного заходу відповідач уже проживав за іншою адресою, а ухвала про домашній арешт не змінювала його постійного місця проживання, а тому суди не врахували, що відповідач без поважних причин з власної ініціативи понад рік був відсутній за місцем реєстрації і втратив право на користування житлом.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 18 квітня 2003 року № 236, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 4).

Згідно з довідкою про склад сім'ї, у вказаній квартирі зареєстровано троє осіб: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_2 - син та позивач - власник (а. с. 5,7).

Згідно з актом від 10 грудня 2017 року, складеним сусідами, ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 з серпня 2014 року не проживає, його особистих речей у квартирі немає (а. с. 10).

Відповідно до актів про проживання, складених іншими сусідами, ОСОБА_2, проживав за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 1998 року до 25 січня 2016 року (а. с. 75-77).

27 листопада 2015 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відомості за фактом вчинення злочину внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040640004342.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати своє місце проживання в АДРЕСА_2 з 17.00 години до 07.00 наступного дня, запобіжний захід не змінено та не скасовано (а. с. 104).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі статтею 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається право користування жилим приміщенням протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Встановивши, що відповідач не проживає у квартирі позивача на виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за іншою адресою, а також взявши до уваги, що позбавлення відповідача права користування квартирою АДРЕСА_1 є крайньою мірою впливу та має бути повністю виправдано, тобто необхідність такої міри має буди повністю доведена неспростовними доказами та фактами, та при цьому, в матеріалах справи містяться докази, які суперечать один одному, зокрема в частині визначення часу не проживання відповідача за місцем реєстрації, у зв'язку з чим оцінені судами попередніх інстанцій критично, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент обрання запобіжного заходу відповідач уже проживав за іншою адресою, а ухвала про домашній арешт не змінювала його постійного місця проживання, а тому суди не врахували, що відповідач без поважних причин з власної ініціативи понад рік був відсутній за місцем реєстрації і втратив право на користування житлом, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко