Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 532/1374/18

провадження № 61-4281св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра-Україна») про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я фізичної особи.

Позов мотивований тим, що 25 грудня 2015 року близько 18 години в с. Кунівка Кобеляцького району Полтавської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21103 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та з 25 грудня 2015 року по 26 січня 2016 року проходив стаціонарне лікування, а в подальшому амбулаторне. За фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) відкрито кримінальне провадження, яке в подальшому було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Вказує, що не зважаючи на відсутність складу кримінального правопорушення, йому завдано збитків, що складаються із витрат на лікування, компенсації витрат, пов`язаних із тимчасовою втратою працездатності та моральної шкоди.

Зазначає, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 21103 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», а тому, відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дана страхова компанія є відповідальною за відшкодування шкоди, завданої здоров`ю позивача у зв`язку з настанням страхового випадку. Проте, відповідач відмовив у відшкодуванні шкоди у зв`язку з тим, що дана ДТП не є страховим випадком через відсутність у діях водія забезпеченого транспортного засобу складу кримінального правопорушення.

Проте, оскільки шкода, завдана його здоров`ю, є прямим причинним наслідком ДТП, яка сталась 25 грудня 2015 року, тому відповідно до статті 1187 ЦК України має бути відшкодована, зокрема, за вимогою і страховиком.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» на його користь 36 109,87 грн - заборгованості зі сплати страхового відшкодування за страховим випадком; 4 616,12 грн - пені за прострочення сплати страхового відшкодування за період з 17 лютого 2018 року до 04 липня 2018 року; 686,08 грн - інфляційних збитків у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати страхового відшкодування за період з 17 лютого 2018 року до 04 липня 2018 року; 409,57 грн - 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, за порушення строків виплати страхового відшкодування за період з 17 лютого 2018 року по 04 липня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не встановлено, що дії ОСОБА_2 були неправомірними та наявний безпосередній причинний зв`язок між його діями і шкодою, завданою ОСОБА_1 , оскільки водій не мав можливості уникнути ДТП, при цьому в діях позивача вбачається порушення ПДР, тому підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у ДТП, отже і про відсутність підстав для його цивільно-правової відповідальності та відповідальності страхової компанії за умови встановленої матеріалами справи вини ОСОБА_1 у спричиненні ДТП, внаслідок чого було правомірно відмовлено в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 532/1374/18 та витребувано справу з Кобеляцького районного суду Полтавської області.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо факту усвідомлення пішоходом суспільно небезпечного характеру свого діяння, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не містить даних про покази потерпілого наданих слідству. Таким чином, висновок судів про те, що в діях пішохода вбачається непрямий умисел є лише припущенням.

Крім того заявник стверджує, що у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 751/8121/17, від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 757/59802/16-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 126/1439/17 вказано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи.

Отже, саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними у розумінні статей 1166, 1167 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Факт того, що позивач був в стані алкогольного сп`яніння, не може свідчити про те, що він умисно заподіював собі шкоду шляхом недопущення наїзду транспортного засобу.

Доводи інших учасників справи

У березні 2019 року ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який обґрунтовано тим, що посилання заявника на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки спростовуються самим змістом вказаних постанов. Крім того, Верховним Судом неодноразово наданий правовий висновок, відповідно до якого можна прийти до такого висновку: якщо презумпція вини спростована, то це є підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов`язку відшкодувати завдану шкоду. Таким чином, оскільки спростовано вину водія ОСОБА_2 , то це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями створив небезпеку для руху, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертних досліджень, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність умислу та вини саме у ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 грудня 2015 року близько 18 години в с. Кунівка по вулиці Кобеляцькій Кобеляцького району Полтавської області, рухався автомобіль ВАЗ 211103 ЗНГ , державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_3 , страховий поліс АІ 8142974, код страховика 107 ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», дійсний до 06 серпня 2016 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, видане 19 травня 2011 року, що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який, рухаючись по проїжджій частині допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який знаходився на проїжджій частині. Відомості про дану подію внесені до ЄРДР за № 12015170190000943.

Постановою слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області від 28 травня 2016 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України та будь-якого іншого кримінального правопорушення, передбаченого цим кодексом.

Під час досудового розслідування встановлено, що водій автомобіля ВАЗ 21103 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути вказаної ДТП, та те, що в його діях будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. А тому, в даному випадку має місце відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 286 КК України, а саме відсутність причинно-наслідкового зв`язку між вчиненими діями та наслідком.

Висновком експерта № 147 встановлено, що в умовах даної події водій автомобіля ВАЗ 21103 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути ДТП. В умовах даної події в діях водія автомобіля ВАЗ 21103 ЗНГ ОСОБА_2 будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається.

Судами встановлено, що відповідно до висновку експерта № 49 ОСОБА_1 під час ДТП 25 грудня 2015 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Згідно даних історії хвороби № 12 травматологічного хворого Кобеляцької центральної районної лікарні на ім`я ОСОБА_1 , на момент поступлення підекспертний знаходився в стані алкогольного сп`яніння (результат токсикологічного дослідження № 2135. Виявлено в крові етиловий спирт в концентрації 2,2 проміле), такий стан відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 з 25 грудня 2015 року по 30 грудня 2015 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Кобеляцької центральної районної лікарні, а з 30 грудня 2015 року по 26 січня 2016 року в Полтавській обласній клінічній лікарні імені М. В. Скліфосовського.

Також, установлено, що за період лікування ОСОБА_1 придбав за власні кошти медикаменти на суму 33 012,35 грн.

28 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «СК» Саламандра-Україна» у виплаті страхового відшкодування відмовило, оскільки обов`язок страховика щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником виникає за наявності вини заподіювача шкоди, яка в даному випадку не доведена.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судами, постановою слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області від 28 травня 2016 року про закриття кримінального провадження, на підставі висновку експерта від 11 травня 2016 року № 147 встановлено, що водій автомобіля ВАЗ 21103 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути вказаної ДТП, та те, що в його діях будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. А тому, в даному випадку має місце відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 286 КК України, а саме відсутність причинно-наслідкового зв`язку між вчиненими діями та наслідком.

При цьому, відповідно до пунктів 4.4., 4.7 та 4.8 Правил дорожнього руху України пішоходи у темну пору доби, які рухають проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевнився у відсутності небезпеки.

За змістом пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і давши їм належну оцінку, виходячи з того, що вини водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не встановлено, проте у діях ОСОБА_1 є порушення пункту 4.8 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоду, та враховуючи, що позивач усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (рух пішохода в непередбачуваному для цього місці), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 751/8121/17, від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 757/59802/16-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 126/1439/17 вказано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи є безпідставними, оскільки спростовуються самим змістом вказаних постанов.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в діях пішохода вбачається непрямий умисел є лише припущенням не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертних досліджень, тобто встановлено наявність вини ОСОБА_1 .

Крім того, відсутність у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив проте не міг її відвернути.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров