Історія справи

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 377/657/17-ц

провадження № 61-982св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н.О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - фізична особа -підприємець ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом мотивуючи тим, що відповідачка ОСОБА_2 12 травня 2017 року була прийнята нею на роботу на посаду фармацевта в аптечний пункт № 1 в м. Чернігові і нею було підписано договір про колективну матеріальну відповідальність. Під час виконання нею трудових обов'язків було виявлено нестачу грошових коштів на загальну суму 25 200,00 грн. за 26 та 27 липня 2017 року, про що складено відповідний акт.

28 та 29 липня 2017 року відповідачка не вийшла на роботу, у зв'язку з чим була звільнена за прогули. Відповідачка пояснила нестачу грошей тим, що вони були викрадені сторонньою особою, однак в аптечному пункті знаходиться сейф, який не пошкоджено, а також не виявлено будь-яких слідів злому на робочому місці, у зв'язку з чим позивачка вважає, що відповідачка повинна нести повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду, згідно з нормами статей 130-135-3 КЗпП України, тому просила стягнути з відповідачки матеріальну шкоду на суму 25200 грн. та судові витрати на суму 640 грн.

Відповідачка заперечувала проти позову та зазначила, що 27 липня 2017 року вона виходила по фізіологічній потребі на десять хвилин і коли повернулась, то виявила, що з сейфа зникла виручка за два дні на загальну суму близько 25 200,00 грн. При цьому ключі від сейфа залишалися на тому місці, де вона їх залишила, двері залишалися замкнутими і ніяких слідів злому не було. Про зникнення грошей вона по телефону повідомила завідуючу аптечним пунктом і позивачку, після чого, незважаючи на заперечення останньої, викликала поліцію, яка провела огляд. Зазначила, що позивачем не було створено належних умов для зберігання грошей, не було засобів охорони приміщення, особу, яка вчинила крадіжку, поліцією не встановлено і провадження у справі було закрито. Посилаючись на те, що її вина у виникненні шкоди відсутня і вона не повинна нести матеріальної відповідальності, просила відмовити в позові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не надано доказів невиконання чи неналежного виконання відповідачкою конкретних трудових обов'язків фармацевта, які передбачені укладеним між ними трудовим договором, наявності її вини у крадіжці виручки та причинного зв'язку між її діями як працівника та заподіянням шкоди роботодавцю. Крім того, суд вважав, що з відповідачкою не було укладено договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до вимог законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 25 200,00 грн та судові витрати у розмірі 1 344,00 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на відповідачку покладена відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, ввірених їй під час її зміни, тому відповідальність за незабезпечення цілості майна, а саме за зникнення виручки під час її зміни, повинна нести саме відповідачка, оскільки вина будь-яких інших осіб матеріалами справи не встановлена та на такі докази відповідачка і не посилається.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У січні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року і залишити в силі рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 жовтня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено вини відповідача у крадіжці коштів, а також невиконання чи неналежне виконання відповідачем трудових обов'язків фармацевта та причинного зв'язку між її діями як працівника та заподіянням шкоди роботодавцю. Крім того, апеляційний суд проігнорував заперечення відповідача, що позивачем не створені умови, які забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, а працівник внаслідок порушення посадових обов'язків не забезпечила таку схоронність.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 травня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (працівник) було укладено трудовий договір на невизначений строк, за яким Працівник зобов'язаний виконувати приймання товару, його розподіл по місцях зберігання, забезпечувати умови зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до їх фізико-хімічних властивостей і діючих правил зберігання, здійснює контроль якості лікарських засобів на стадіях транспортування, зберігання і реалізації, здійснює відпуск готових лікарських засобів і виробів медичного призначення, забезпечує дотримання фармацевтичного порядку і санітарно-гігієнічного режиму на робочому місці, а Фізична особа зобов'язується оплачувати працю Працівника у розмірі встановленої тарифної системи оплати праці виходячи з мінімальної заробітної плати згідно законодавства 3297,05 грн, забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих Працівником зобов'язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, робочий одяг.

Згідно з наказом ФОП ОСОБА_1 № 6 від 11 травня 2017 року ОСОБА_2 прийнята на роботу з 12 травня 2017 року на посаду фармацевта.

12 травня 2017 року ОСОБА_2 було підписано договір про колективну матеріальну відповідальність, укладений 17 лютого 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (роботодавець) та членами колективу аптечного пункту № 1 (Колектив) в особі завідуючої ОСОБА_6

Згідно з актом від 27 липня 2017 року, підписаного ФОП ОСОБА_1, завідуючою аптечним пунктом № 1 «Аптеки № 1» ОСОБА_6, фармацевтом ОСОБА_7, виявлено нестачу грошових коштів в розмірі 25 220,00 грн - загальна виручка за 26 липня 2017 року на суму 11 120,00 та за 27 липня 2017 року на суму 14 100,00 грн, яка була інкасована в 17:59 фармацевтом ОСОБА_2, що підтверджується Z-звітами № 118 та № 119 та службовими чеками № 16810 та № 16820.

Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_2 від 31 липня 2017 року під час її зміни 27 липня 2017 року сталася крадіжка в розмірі 25 225,45 грн.

Відомості за даним фактом внесені до ЄРДР за № 12017270010006289 за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України. Під час розслідування особи, які викрали грошові кошти, не встановлені.

За результатами розслідування щодо крадіжки грошових коштів з аптечного пункту по вул. Волковича 25 м. Чернігова слідчим відділом Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області 08 серпня 2017 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (відсутність складу кримінального правопорушення).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (частина перша).

Згідно пункту 1 частини 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Загальною підставою матеріальної відповідальності працівника є трудове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, внаслідок чого підприємству, установі, організації була завдана майнова шкода.

Відповідно до Переліку посад і робіт, що заміщують чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих на зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до посад працівників, з якими підприємство може укладати договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані йому для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування у процесі виробництва віднесені посади - завідуючі касами, старші контролери - касири і контролери-касири; старші контролери і контролери; старші касири і касири; а також інші працівники, виконуючі обов'язки касирів. А також завідуючі аптечними закладами і їх заступники; завідуючі відділами аптечних закладів і їх заступники; завідуючі аптечними пунктами першої групи; провізори-технологи (рецептари-контролери), фармацевти (ручністи); старші медичні сестри структурних підрозділів закладів охорони здоров'я.

ОСОБА_2 згідно наказу позивача від 11 травня 2017 року № 6 прийнята на посаду фармацевта.

Відповідно до трудового договору, що укладений між сторонами, ОСОБА_2 зобов'язалася виконувати роботу, пов'язану з прийняттям товару, його розподіл по місцях зберігання, забезпечування умов зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до їх фізико-хімічних властивостей і діючих правил зберігання, здійснювати контроль якості лікарських засобів на стадіях транспортування, зберігання і реалізації, здійснення відпуск готових лікарських засобів і виробів медичного призначення, забезпечення дотримання фармацевтичного порядку і санітарно-гігієнічного режиму на робочому місці.

Обов'язки щодо обслуговування грошових коштів, їх зберігання на неї трудовим договором не покладались. Тому є правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача щодо покладання на ОСОБА_2 повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу втратою грошових коштів в сумі 25 220,00 грн.

Позивач не довів порушення трудових обов'язків зі сторони відповідача та причинного зв'язку між її діями працівника та заподіянням шкоди роботодавцю.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 212 - 214, 303, 316 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) вдався до переоцінки доказів у справі, проігнорував заперечення відповідача про те, що позивачем не створені умови, які забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, а працівник внаслідок порушення посадових обов'язків не забезпечила таку схоронність, дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалив рішення, що не відповідає закону.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог статті 388 ЦК України, та помилково було скасоване рішенням апеляційного суду.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Керуючись статтями 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року скасувати, рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03 жовтня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило