Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №200/5893/18

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 200/5893/18-ц

провадження № 61-3304 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - виконавчий комітет Дніпровської міської ради;

третя особа - Індустріальна районна рада м. Дніпро;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Єлісєєвої Т. Ю.

від 30 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

від 14 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Індустріальна районна рада м. Дніпро, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та надати в позачерговому порядку житлове приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 червня 2008 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності, як такому, що отримав інвалідність від травми, пов'язаної з виконанням військової служби, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії від 17 червня 2008 року. Таким чином, він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

На підставі рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради

м. Дніпропетровська від 19 вересня 2008 року № 369 його було зараховано на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки він має право позачергового отримання житла. Тобто на нього, як інваліда війни, поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про позачергове отримання житла протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Позивач вважав, що виконавчий комітет Дніпровської міської ради ухиляється від виконання, покладених на нього Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" обов'язків щодо надання йому житла, оскільки з часу зарахування його на квартирний облік дій щодо надання йому житла не здійснив, хоча інші особи, які були зараховані на квартирний облік пізніше, отримали житло.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо ненадання йому житла відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради надати йому на сім'ю благоустроєне житлове приміщення у м. Дніпрі відповідно до встановлених норм житлової площі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 житла відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язано виконавчий комітет Дніпровської міської ради надати ОСОБА_1 на сім'ю благоустроєне житлове приміщення у м. Дніпрі відповідно до встановлених норм житлової площі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 19 вересня 2008 року позивача було зараховано на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов та мають право позачергового отримання житла. Згідно з листа департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 26 квітня 2017 року житлові приміщення надаються позачерговикам, яких було включено до списку пізніше, ніж позивача. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про ухиляння відповідача від виконання покладених на нього обов'язків, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про місцеве самоврядування", щодо ненадання позивачу житлової площі у позачерговому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради

залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивача відновлено на квартирному обліку у списку позачергового отримання житла з 19 вересня 2008 року згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року. Проте відповідач протягом двох років дій щодо надання йому житла згідно вимог пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не здійснив, хоча житлові приміщення були надані позачерговикам, яких було включено до списку пізніше ніж позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі виконавчий комітет Дніпровської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Індустріальна районна рада м. Дніпро, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та надати в позачерговому порядку житлове приміщення призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга виконавчого комітету Дніпровської міської ради мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахували, що право позивача на отримання житла не є абсолютним.

Забезпечення житлом учасників бойових дій здійснюється за рахунок державного бюджету, розпорядниками яких є державні адміністрації, а міські ради лише приймають житло від державних адміністрацій для подальшого його розподілення та передачі учасникам бойових дій через виконавчі комітети міських рад. Суди не з'ясували, чи є інші особи у списку позачерговиків, які передуютьпозиції позивача у списку, чи передавалися від державних адміністрацій квартири для розподілу для забезпечення житлом учасників бойових дій. Також зазначається, що суди не врахували відповідну судову практику Верховного Суду України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу,

в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Виконавчий комітет Дніпровської міської ради пояснює свою бездіяльність тим, що відповідно до статті 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Проте, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що інваліди війни ІІ групи мають право на позачергове отримання житла протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. Відповідач, незважаючи на своє рішення про зарахування його на квартирний облік, ухиляється від виконання законодавчо визначеного обов'язку та власного рішення, чим порушує його законні права та норми чинного законодавства України.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року виконавчий комітет Дніпровської міської ради надав відповідь на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи ОСОБА_1 про те, що він немає статусу воїна - інтернаціоналіста,

а тому до нього не застосовуються нормативно-правові акти, зазначені

у касаційній скарзі, безпідставні, так як з військового квитка позивача вбачаються, що він виданий Ленінським районним воєнним комісаріатом міста Риги Латвійської ССР.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи у зв'язку з отриманою травмою під час виконання обов'язків військової служби. Інвалідність встановлена

з 03 червня 2008 року, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії від 17 червня 2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради

м. Дніпропетровська від 19 вересня 2008 року № 369 ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як такого, що має право позачергового отримання житла.

Питання щодо неправомірної постановки ОСОБА_1 на квартирний

облік було розглянуто громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська

і прийнято рішення від 23 вересня 2011 року № 402 про зняття ОСОБА_1

з квартирного обліку, згідно з пункту 5 статті 40 ЖК Української РСР,

як забезпеченого житловою площею за нормою.

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради

м. Дніпропетровська від 23 травня 2014 року за № 127 ОСОБА_1 було відновлено на квартирному обліку у списку позачергового отримання житла з 19 вересня 2008 року, як інваліда війни ІІ групи, на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга виконавчого комітету Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, статті 31 ЖК Української РСР та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Згідно з частиною першою статті 43 ЖК Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК Української PCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Вказане право на отримання житла поза чергою особами з числа учасників бойових дій також закріплено у пункті 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суди виходили із того, що його відновлено на квартирному обліку у списку позачергового отримання житла з 19 вересня 2008 року згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України

від 13 березня 2014 року. Проте міська рада протягом двох років дій щодо надання йому житла згідно вимог пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не здійснила, хоча житлові приміщення були надані позачерговикам, яких було включено до списку пізніше ніж позивача.

Разом з тим, суди не звернули уваги на те, що після відновлення за рішенням суду з вересня 2008 року на квартирному обліку ОСОБА_1 станом на 01 січня 2015 року перебував у списку позачерговиків за № 57 (а. с. 10).

Отже, зобов'язуючи виконавчий комітет Дніпровської міської ради забезпечити ОСОБА_1 благоустроєним жилим приміщенням

у позачерговому порядку, суди тим самим порушили права та інтереси інших осіб, які передують позиції позивача у списку позачерговиків.

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про необхідність зобов'язання відповідача забезпечити позивача благоустроєним житлом

у позачерговому порядку з переважним правом на одержання жилого приміщення перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 02 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року № 6-390цс15, які є незмінними.

До подібних висновків також дійшла Об'єднання палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада

2019 року у справі № 712/4259/17-ц (провадження № 61-15146сво18).

Посилання ОСОБА_1 та судів про те, що житлові приміщення надаються позачерговикам, яких було включено до списку пізніше, ніж позивача, безпідставні, так як не є предметом позовних вимог, а згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він є інвалідом ІІ групи у зв'язку з отриманою травмою під час виконання обов'язків військової служби. Інвалідність встановлена з 03 червня 2008 року, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії від 17 червня 2008 року.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з цим за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь виконавчого комітету Дніпровської міської ради підлягає стягненню 1 057 грн на відшкодування судового збору, сплаченого міською радою за подання апеляційної скарги, та 1 409 грн

34 коп., сплаченого міською радою за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня

2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Індустріальна районна рада

м. Дніпро, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та надати в позачерговому порядку житлове приміщення відмовити.

Стягнути за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь виконавчого комітету Дніпровської міської ради

2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 34 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого виконавчим комітетом Дніпровської міської ради за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець