Постанова

Іменем України

09 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 761/3124/23

провадження № 61-7246св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року в складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила:

визнати недійсним договір іпотеки № 361 від 19 жовтня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., щодо квартири АДРЕСА_1 , в тому числі зі змінами згідно договору про внесення змін до договору іпотеки № 3120 від 07 квітня 2021 року;

визнати недійсним правочин від 14 травня 2021 року про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ;

припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;

припинити право іпотеки ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договори іпотеки від 17 серпня 2021 року.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нотаріусам та реєстраторам вчиняти дії щодо переходу права власності щодо вказаної квартири.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь борг у сумі 102 021,92 доларів США. В ході виконання вищевказаного судового рішення відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, на підставі якого 14 травня 2021 року ОСОБА_3 набула право власності квартиру АДРЕСА_1 . У серпні 2021 року зареєстровано іпотеку на вказану квартиру, за якою іпотекодержателем спірного нерухомого майна стала ОСОБА_4 . Такі дії відповідачів направлені на унеможливлення звернення стягнення на спірне нерухоме майно в рамках виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення грошових коштів на її користь.

Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, накладення арешту є необхідним і співмірним заходом. ОСОБА_2 діяв недобросовісно, вчинивши дії щодо відчуження належної йому квартири маючи непогашену заборгованість.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

В решті вимог заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що накладення арешту на спірну квартиру буде необхідним і достатнім заходом для запобігання утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, а також для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала про неспівмірність заходів забезпечення позову. Накладення арешту на квартиру, яка є предметом іпотеки, унеможливлює реалізацію нею як іпотекодержателем в позасудовому порядку пріоритетного права на звернення стягнення на квартиру у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики від 13 серпня 2021 року.

Позивач не є власником квартири, тому жодні її права не порушені.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

25 липня 2023 року матеріали справи № 761/3124/23 надійшли до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 19 жовтня 2020 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , припинення права власності ОСОБА_3 на вказану нерухомість та припинення права іпотеки ОСОБА_4 на цю квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року у справі № 433/1937/19 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики у розмірі 102 021,92 доларів США.

На момент її звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики йому на праві власності належала, зокрема, квартира АДРЕСА_1 .

29 жовтня 2020 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 433/1937/19, однак 18 січня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника рухомого майна та транспортних засобів, на які можливо звернути стягнення. За боржником зареєстроване нерухоме майно на тимчасово окупованій території, на яке звернути стягнення неможливо. Квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не зареєстрована.

Як їй стало відомо, 14 травня 2021 року право власності на вказану квартиру перейшло до цивільної дружини ОСОБА_2 ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 19 жовтня 2020 року та іпотечної вимоги від 13 квітня 2021 року.

Таким чином ОСОБА_2 , незважаючи на наявність у нього заборгованості за договором позики у розмірі 102 021,92 доларів США, уклав договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку в подальшому перейшло до ОСОБА_3 . Такий правочин спрямований на штучне виведення майна боржника, уникнення звернення на нього стягнення та є фіктивним.

В подальшому ОСОБА_3 17 серпня 2021 року передала спірну квартиру в іпотеку ОСОБА_4 .

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що реальною метою укладення оспорюваних договорів іпотеки є унеможливлення звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед нею.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанцій, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дійшли правильного висновку про її часткове задоволення, оскільки вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає змісту права, про захист якого вона звернулася до суду.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що накладення арешту на квартиру, яка є предметом іпотеки, унеможливлює реалізацію нею як іпотекодержателем в позасудовому порядку пріоритетного права на звернення стягнення на квартиру у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики від 13 серпня 2021 року, оскільки наявність арешту, накладеного на квартиру в межах цієї справи, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 686/ 1953/13-ц (провадження № 61-8894св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 2-6618/10 (провадження № 61-8890св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 761/31581/19 (провадження № 61- 8963св20), від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлення обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко