Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.02.2023 року у справі №752/9895/20
Постанова КЦС ВП від 09.02.2023 року у справі №752/9895/20

Постанова

Іменем України

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 752/9895/20

провадження № 61-5806св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Кобзар Валерій Анатолійович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

Позовна заява мотивована тим, що у 2017 році ОСОБА_2 , будучи адвокатом та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Кінстеллар» (далі - ТОВ «Кінстеллар»), в якому також працював ОСОБА_3 , ознайомився з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001716 від 12 серпня

2015 року та отримав конфіденційну щодо позивача інформацію.

У подальшому відповідачі разом з працівниками ТОВ «Кінстеллар» використовують інформацію щодо позивача, відомості про матеріальний стан, місце проживання і місця перебування, дані про особисті майнові

й немайнові відносини з іншими особами, кореспонденцію, відправником або отримувачем якої є ОСОБА_1 , передають таку інформацію третім особам в Україні та за кордоном, чим порушують особисті немайнові права останнього.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:

- заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зберігати, поширювати, використовувати та розголошувати інформацію, документи відносно позивача, фотографії, листування ОСОБА_1 , в тому числі

електронне листування з використанням електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , програми для спілкування в мережі Інтернет «Skype», месенджерів «Viber»

та «WhatsApp» з обліковим записом « НОМЕР_1 », в паперовій та електронній (цифровій) формі;

- зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 письмово повідомити засобами електронної пошти та/або пошти (як цінний лист із описом вкладення або рекомендований лист): ОСОБА_26 ОСОБА_26 із Адвокатського бюро «Штайгер» [Staiger Rechtsanwalte AG] на офіційні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та за офіційними адресами: Талакер 41, СН-8001, а/с 2012, СН-8027 Цюріх [Talacker 41, CH-8001, Postfach 2012, CH-8027 Zurich]; Генферштрассе 24,

а/с 2012, 8027, Цюріх [Genferstrasse 24, Postfach 2012, 8027 Zurich]; ОСОБА_29 із Адвокатського бюро «Штайгер» (Staiger Rechtsanwalte AG) на офіційні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та за офіційними адресами: Талакер 41, СН-8001, а/с 2012, СН-8027 Цюріх [Talacker 41, CH-8001, Postfach 2012, CH-8027 Zurich], Генферштрассе 24, а/с 2012, 8027, Цюріх [Genferstrasse 24, Postfach 2012, 8027 Zurich]; ОСОБА_30 із Адвокатського бюро «Шурті та партнери» [Schurti Partners Attorneys at Law Ltd] на офіційні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та за офіційною адресою: Цольштрассе 2, 9490 Вадуц, Ліхтенштейн [Zollstrasse 2, 9490 Vaduz, Liechtenstein], про заборону зберігати, поширювати, використовувати та розголошувати інформацію, документи відносно позивача, фотографії, листування ОСОБА_1 , в тому числі

електронне листування з використанням електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , програми для спілкування в мережі Інтернет « ІНФОРМАЦІЯ_9 », месенджерів «Viber»

та «WhatsApp» з обліковим записом « НОМЕР_1 », в паперовій та електронній (цифровій) формі;

- вилучити у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 DVD-R диски: МАР640VС22030376, МАР640VС22030377, МАР640VС22030479, МАР640VС22030480, МАР640VС22030481, МАР640VС22030482, МАР640VС22030484, МАР640VС22125450.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада

2021 року позов задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зберігати, поширювати, використовувати та розголошувати інформацію, документи відносно ОСОБА_1 , фотографії, листування ОСОБА_1 , в тому

числі електронне листування з використанням електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , програми для спілкування в мережі Інтернет «Skype», месенджерів «Viber» та «WhatsApp» з обліковим записом « НОМЕР_1 », в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 письмово повідомити засобами електронної пошти та/або пошти (як цінний лист із описом вкладення або рекомендований лист): ОСОБА_26 ОСОБА_26 із Адвокатського бюро «Штайгер» [Staiger Rechtsanwalte AG] на офіційні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та за офіційними адресами: Талакер 41, СН-8001, а/с 2012, СН-8027 Цюріх [Talacker 41, CH-8001, Postfach 2012, CH-8027 Zurich]; Генферштрассе 24,

а/с 2012, 8027, Цюріх [Genferstrasse 24, Postfach 2012, 8027 Zurich]; ОСОБА_29 із Адвокатського бюро «Штайгер» (Staiger Rechtsanwalte AG) на офіційні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та за офіційними адресами: Талакер 41, СН-8001, а/с 2012, СН-8027 Цюріх [Talacker 41, CH-8001, Postfach 2012, CH-8027 Zurich], Генферштрассе 24, а/с 2012, 8027, Цюріх [Genferstrasse 24, Postfach 2012, 8027 Zurich]; ОСОБА_30 із Адвокатського бюро «Шурті та партнери» [Schurti Partners Attorneys at Law Ltd] на офіційні електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та за офіційною адресою: Цольштрассе 2, 9490 Вадуц, Ліхтенштейн [Zollstrasse 2, 9490 Vaduz, Liechtenstein], про заборону зберігати, поширювати, використовувати та розголошувати інформацію, документи відносно ОСОБА_1 , фотографії, листування ОСОБА_1 , в тому

числі електронне листування з використанням електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , програми для спілкування в мережі Інтернет « ІНФОРМАЦІЯ_9 », месенджерів «Viber» та «WhatsApp» з обліковим записом « НОМЕР_1 », в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Вилучено у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 DVD-R диски MAP640VC22030376, MAP640VC22030377, MAP640VC22030479, MAP640VC22030480, MAP640VC22030481, MAP640VC22030482, MAP640VC22030484, MAP640VC22125450.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 522,40 грн в рівних частинах.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі передали іншим особам без згоди позивача інформацію щодо останнього (документи та кореспонденцію позивача), яку було отримано ОСОБА_2 під час доступу до матеріалів досудового розслідування інформації (інформація вилучена з комп`ютера та мобільних телефонів позивача, на яких був встановлений пароль для обмеження доступу до цієї інформації без його згоди). Ці дії відповідачів порушують особисте немайнове право позивача на таємницю його кореспонденції. Оскільки інформація позивача отримана внаслідок порушення таємниці кореспонденції під час кримінального провадження, на неї поширюється заборона її використання інакше як для вирішення завдань кримінального провадження. Судом не встановлено обставин, які б доводили, що поширення інформації позивача є її використанням для вирішення завдань кримінального провадження. Діями відповідачів з передачі інформації позивача іншим особам порушені особисті немайнові права позивача на збереження у таємниці кореспонденції та обставин свого особистого життя. Отримана

ОСОБА_2 конфіденційна інформація позивача не повернута останньому, його права на збереження таємниці обставин свого особистого життя та кореспонденції відповідачами заперечуються. Порушені права позивача підлягають захисту судом способами, визначеними позивачем саме з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року задоволено, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 783,60 грн.

Повернуто ОСОБА_2 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 431,40 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у протоколах ознайомлення з матеріалами справи наявне застереження, яким

ОСОБА_2 дозволено розголошувати відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні, з метою їх подальшого використання у кримінальному, цивільному та господарському провадженнях юрисдикції України та інших країн. Інформація, зміст якої не був розкритий (наявні лише окремі фрагменти листів) та яка була передана правоохоронним та судовим органам, стосувалась господарської діяльності юридичних осіб, співробітником яких був позивач. У матеріалах справи відсутні докази, що після 08 грудня 2017 року (попередження про нерозголошення відомостей у кримінальному провадженні) ОСОБА_2 використовував чи передавав будь-яку інформацію, здобуту ним в ході ознайомлення та копіювання матеріалів кримінального провадження. Позивач не подав до суду доказів на підтвердження наміру відповідачів розповсюджувати спірну інформацію в засобах масової інформації, таких фактів не встановлено і судом. Без дослідження самої інформації, її змісту, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що передана відповідачем інформація до судових та правоохоронних органів є конфіденційною та приватною інформацією.

З огляду на викладені у справі обставини справи, відсутність змісту інформації, неможливість її перевірки на приналежність до особистої та конфіденційної, відсутність доказів щодо її розповсюдження або передачі після дії заборони, спосіб захисту, що фактично полягає у забороні здійснювати дії для третіх осіб, які не є учасниками справи, апеляційний суд дійшов висновків, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Кобзар В. А., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

28 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 04 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду позивач посилається на пункт 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов

помилкового висновку про правомірність дій відповідачів під час розголошення спірної інформації. Суд першої інстанції правильно дослідив зібрані у справі докази та обґрунтовано погодився з позицією позивача, встановивши порушені конституційні права останнього. Висновки апеляційного суду щодо відсутності порушень таємниці досудового розслідування відповідачами не свідчить про відсутність порушення суб`єктивних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Апеляційний суд не врахував, що це позов про захист особистих немайнових прав, перелічених у статті 270 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України), порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України, а також помилково не звернув увагу, що позивачем заявлено вимогу про захист таємниці листування.

Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з позицією ОСОБА_2 , що останній діяв у межах статті 40 Конституції України. Апеляційний суд без дослідження доказів зробив висновок про відсутність наміру у відповідачів на розповсюдження інформації у засобах інформації, а також вийшов за межі компетенції у судовому процесі, намагаючись самостійно довести відсутність наміру у ОСОБА_2 розповсюджувати інформацію позивача в засобах масової інформації. Апеляційний суд використав недопустимий доказ та помилково погодився з позицією ОСОБА_2 , що передана відповідачами інформація стосувалась судових справ щодо шахрайського заволодіння активами компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» позивачем та (або) компаніями де він працює. Твердження про вчинення позивачем злочину (шахрайства) зроблено з порушенням принципу презумпції невинуватості. Висновки апеляційного суду про неналежно обраний спосіб правового захисту щодо третіх осіб, які не були учасникам справи, не ґрунтується на матеріалах справи.

Позиції інших учасників

ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду. У зв`язку з цим просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зазначав, що апеляційний суд належним чином оцінив зібрані у справі докази, а також обґрунтовано вказав на порушення місцевим судом норм процесуального права під час дослідження доказів. Заявлені у справі вимоги є безпідставними та спростовані під час розгляду справи. Відповідачі отримали дозвіл на розповсюдження спірної інформації та не порушували прав та інтересів позивача. Відповідачі правомірно отримали та поширили інформацію з дозволу слідчого для здійснення правосуддя та захисту прав людини.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування отримав інформацію, документи та кореспонденцію ОСОБА_1 , зібрану органам слідства під час досудового розслідування.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року здійснювалася слідча дія

з огляду персонального комп`ютера ОСОБА_1 , вилученого

26 грудня 2016 року в ході проведення обшуку його житлового

приміщення. У результаті огляду накопичувача комп`ютера виявлено

низку файлів та фрагменти даних, файли переписки (спілкування) через програми «Skype» та «Viber», архіви інформації з двох мобільних телефонів, пароль для розблокування одного з двох мобільних телефонів, файли

електронних листів поштових скриньок: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тощо. Отримана інформація була зведена у файли та записана на диски для лазерних систем зчитування формату DVD-R з серійними номерами «MAP640VC22030371», «MAP640VC22030373», «MAP640VC22030369», «MAP640VC22030370», долучена до матеріалів зазначеного кримінального провадження.

У подальшому ОСОБА_2 отримав вказану інформацію при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування.

Також ОСОБА_2 отримав інформацію, документи та кореспонденцію позивача з матеріалів досудового розслідування, зібрані слідчими в ході обшуку іншого житлового приміщення позивача та огляду вилучених речей

і документів.

05 липня 2017 року під час ознайомлення із матеріалами досудового розслідування № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року ОСОБА_2 надано доступ та можливість зробити фотокопії наступних документів та кореспонденції: роздруківки від 10 жовтня 2014 року електронного листа «FW: List if Prelimitinary questions» від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , копії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , англійською мовою, на 2 арк., на зворотному боці другого аркушу рукописна схема зав`язків між Ergo, Nitro, CASH, Cinst; протоколу огляду речей і документів від 27 грудня 2016 року,

з додатком, на 3 арк.; протоколу огляду від 27 грудня 2016 року, на 7 арк.; банківських та фінансових документів стосовно компанії Cinsten Investment Limited, вилучені в ході обшуку від 26 грудня 2016 року квартири позивача, на 131 арк.

24 листопада 2017 року під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року ОСОБА_2 надано можливість ознайомитися із цифровими носіями даних, долученими до кримінального провадження, шляхом їх перегляду на персональному комп`ютері Frime Brain #529-3314 та копіювання таких даних на DVD-R диски, а саме: дані з DVD-R диску Axent L26CO40741507 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030484; дані з DVD-R диску Axent L26CO40741955 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22125450; дані з DVD-R диску Axent (07041814) скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030482; дані з DVD-R диску MAP640VC22030369 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030481; дані

з DVD-R диску MAP640VC22030373 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030480; дані з DVD-R диску MAP640VC22030371 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030479; дані з DVD-R диску MAP640VC22030368 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030377; дані з DVD-R диску MAP640VC22030370 скопійовано на DVD-R диск MAP640VC22030376.

DVD-R диски з записаними на них даними MAP640VC22030376, MAP640VC22030377, MAP640VC22030479, MAP640VC22030480, MAP640VC22030481, MAP640VC22030482, MAP640VC22125450, MAP640VC22030484 передано відповідачу ОСОБА_2 .

Ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами досудового розслідування

№ 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року, отримання копій матеріалів, в тому числі DVD-R дисків, підтверджуються копіями протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 07 червня 2017 року, від 05 липня 2017 року, від 31 серпня 2017 року, від 09 жовтня 2017 року, від 24 листопада 2017 року.

Також встановлено, що під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 надавав правову допомогу ОСОБА_11 , здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність.

До Палати суду з цивільних справ Верховного суду кантону Цюріх

01 листопада 2017 року надійшло клопотання PS170029-0 від ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) про призначення терміну та клопотання про перегляд справи в зв`язку з нововиявленими обставинами у справі компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» (Cinsten Investments Limited) проти компанії «Ерголенс Ентерпрайзіс Лімітед» (Ergolens Enterprises Limited). У клопотанні зазначено про докази, які стали доступними в ході провадження проти Болотського в Україні і Ліхтенштейні. У пункті 9 клопотання зазначено наступне: «Скаржник в Додатку 15 (переклад див. в Додатку 16) надає електронний лист від 07 жовтня

2014 року, який знайдено прокуратурою України в рамках поточного розслідування. Українські уповноважені представники скаржника мали змогу ознайомитися з карною справою 05 липня 2017 року, цей електронний лист був частиною цієї карної справи (див. Додаток 11 і Додаток 12, які відповідно до додатку 15 позначені як «Роздруківка від 10 жовтня 2014 року електронного листа, пересилання: перелік попередніх питань»). Йдеться також про приватний електронний лист між паном ОСОБА_16 …». Зазначено, що до клопотання додано електронні листи між Хом`як та ОСОБА_17 та підтвердження від Київської прокуратури від 05 липня

2017 року. Вбачається, що у додатках 15, 18 до клопотання вказано електронне листування, учасником якого зазначено ОСОБА_18 (позивача) та ОСОБА_19 .

До Палати суду з цивільних справ Верховного суду кантону Цюріх 01 грудня 2017 року доставлено заяву PS170027-0 від ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) про нововиявлені обставини у справі компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» (Cinsten Investments Limited) проти компанії «Ерголенс Ентерпрайзіс Лімітед» (Ergolens Enterprises Limited).

У заяві зазначено про докази, які були виявлені українською прокуратурою в ході розслідування на комп`ютерах позивача. У цьому документі зокрема зазначено: «Заявник надає в якості доказів три документа у вигляді додатків 31, 33 та 37, які були виявлені українською прокуратурою в ході попереднього розслідування на комп`ютерах ОСОБА_20 . Електронні листи були збережені на носію даних DVD-R диск MAP640VC22030480

від 12 серпня 2015 року (додатки 27, 28, 29а та 29б). Доказ того, що ці електронні листи були збереженні на цьому носію даних, буде надано додатково. Українські законні представники заявника отримали цей носій даних 24 листопада 2017 року, після чого перевірили його (додаток 27 та 28). Електронні листи, надані з даною заявою, були виявлені українськими законними представниками заявника у понеділок, 27 листопада 2017 року, та передані особам, що підписуються нижче, з електронним листом

від 27 листопада 2017 року, (20:07) (додаток 29а) та електронним листом

від 28 листопада 2017 року (18:44) (додаток 29б)».

Із змісту заяви судом також встановлено, що 27 листопада 2017 року

та 28 листопада 2017 року ОСОБА_3 шляхом відправлення електронних листів здійснив передачу інформації, що була отримана

24 листопада 2017 року під час надання доступу до матеріалів досудового розслідування. У зазначену у заяві ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) дату (24 листопада 2017 року) ОСОБА_2 отримав до матеріалів кримінального провадження № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року доступ, під час якого отримав копії DVD-R дисків із записаними на них даними.

Шляхом відправлення електронного листа від 27 листопада

2017 року з електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_10 ,

ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_21 , зазначивши у копіях ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , про наступне:

«Минулої п`ятниці, 24 листопада 2017 року, нам було надано доступ до матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню

№ 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року. Разом з перекладом на англійську мову, направляю вам PDF-копію відповідного протоколу, підписаного слідчим. У ході розгляду матеріалів справи минулої п`ятниці нам було надано 8 пронумерованих дисків DVD-R, деталі яких згадуються

у доданих протоколах»; «На сьогоднішній день ми виявили кореспонденцію пана Болотського (Позивача) від 14 жовтня 2014 року, в якій він підтверджує…»; Наскільки нам відомо, це є ще одним ланцюгом електронного листування, яке було виявлено в липні 2017 року під час розгляду матеріалів справи досудового розслідування, що також було направлено Вам»; «Ці документи були виявлені на диску DVD-R, МАР640VС22030480. Ми продовжуємо перевіряти цей і всі інші диски

і негайно повідомимо вас, коли знайдемо будь-які інші документи та матеріали. Звертаю увагу про необхідність подання цих документів до суду якнайшвидше», що підтверджується паперовою копією електронного листа від 27 листопада 2017 року.

Листом від 31 січня 2018 року Кінстеллар, місто Київ в особі юриста Волковецького Д. С. повідомив Штайгер Атторніс ет Ло Лтд (Staiger Attorneys at Law Ltd) про отримання 24 листопада 2017 року доступу до матеріалів досудового розслідування № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року, зазначив, що загалом на 8 пронумерованих DVD-R дисках міститься 12 328 файлів, 618 папок, розміром 14 Гбайт, зазначив також про виявлення на отриманих DVD-R дисках листування позивача в програмі «Skype», додав виявлене листування.

До Колегії по цивільним справам Верховного суду кантону Цюріх 31 січня 2018 року подано заяву PS170237 від ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) про надання нових фактів та доказів у справі компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» проти компанії «Карензо Трейдинг Лімітед». У заяві повідомляється про отримання 24 листопада 2017 року українськими юридичними представниками носіїв інформації, міститься посилання на носії інформації DVD-R диски (копії яких, як вже було встановлено судом, були отримані відповідачем ОСОБА_2

24 листопада 2017 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року), зазначається про надання доказів по справі, виявлення під час розслідування на отриманих DVD-R дисках листування ОСОБА_18 в програмі «Skype», додається виявлене листування.

Також судом встановлено, що у матеріалах справи міститься письмове повідомлення від 07 грудня 2017 року № 17/1/1-159-16, відповідно до якого слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури міста Києва Р. Мурачов, у зв`язку з прийняттям рішення про закриття кримінального провадження № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року, роз`яснив ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , іншим представникам, що відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про інформація» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (за згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку згідно з передбаченими нею умовами. Попередив, що незаконне розголошення відомостей досудового розслідування та оперативно-розшукової діяльності тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтею 387 Кримінального кодексу України. Зазначене підтверджується доданою до позову копією повідомлення від 07 грудня 2017 року та копією відповіді слідчого

Р. Мурачова від 01 лютого 2018 року на запит адвоката Головкова Є. І.

Ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами досудового розслідування № 42015000000001716 від 12 серпня 2015 року, отримання копій матеріалів, в тому числі DVD-R дисків, підтверджуються копіями протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 07 червня 2017 року, від 05 липня 2017 року, від 31 серпня 2017 року, від 09 жовтня 2017 року, від 24 листопада 2017 року.

У кожному протоколі наявне застереження у відповідності до

статті 222 Кримінального процесуального кодексу України щодо того, що ОСОБА_2 дозволено розголошувати відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні, з метою їх подальшого використання у кримінальному, цивільному та господарському провадженнях юрисдикції України та інших країн.

Листом від 07 грудня 2017 року, який відправлено 08 грудня 2017 року представникам ОСОБА_11 , попереджено про нерозголошення відомостей у кримінальному провадженні, заборону використання та оприлюднення раніше отриманих відомостей.

Апеляційний суд встановив, що передача будь-якої (спірної) інформації саме ОСОБА_2 відбувалась до 08 грудня 2017 року.

Інформація була передана ОСОБА_26 . ОСОБА_27 , ОСОБА_28 для передання компетентним органам Князівства Люксембург та Швейцарії для приєднання до матеріалів судових справ для захисту інтересів довірителя ОСОБА_2 - ОСОБА_11 .

Здобута у кримінальному провадженні інформація використовувалась при зверненні до Верховного суду кантону Цюріх з клопотанням PS170029-0 від ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) про перегляд справи в зв`язку з нововиявленими обставинами у справі компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» (Cinsten Investments Limited) проти компанії «Ерголенс Ентерпрайзіс Лімітед» (Ergolens Enterprises Limited).

Інформація щодо «електронного листа «FW: List if Prelimitinary questions» від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , копії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , стосується господарської (бізнес) діяльності підприємства, де працює позивач.

Передана до судових органів інформація стосувалась судових справ компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» (Cinsten Investments Limited), адвокатом якої є Лікарчук К.І., проти компанії «Ерголенс Ентерпрайзіс Лімітед» (Ergolens Enterprises Limited) та компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» проти компанії «Карензо Трейдинг Лімітед» щодо шахрайського заволодіння активами Компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» позивачем та (або) компаніями де він працює.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),

а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені

в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших

осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи

і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 367/1505/20.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про інформацію» вказано, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

У постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17 Верховний Суд України сформулював висновок, що відповідно до положень статей 31 32 Конституції України, статей 270 306 ЦК України кожному гарантується право на недоторканість особистого життя, право на таємницю телефонних розмов; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з частиною другою статті 276 ЦК України якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація

з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20.

З огляду на характер спірних правовідносин, тягар доказування у справі, що переглядається, підлягає розподілу наступним чином.

Зокрема, позивач повинен був довести у цій справі, а суди встановити такі факти: поширення конфіденційних відомостей, а саме персональних даних позивача; те, що ці відомості чи сукупність відомостей про позивача є його персональними даними та мають обмежений доступ; відсутність права

у відповідачів на поширення конфіденційної інформації.

У разі не встановлення факту наявності у відповідачів права на поширення конфіденційних відомостей щодо позивача, відповідачі повинні були довести наявність винятків, визначених законом, щодо поширення таких даних.

У такому випадку суд також повинен був здійснити оцінку відповідності та визначеної доцільності обсягу розкриття відповідачем персональних даних позивача у безпосередньому взаємозв`язку з проголошеною ним метою такого розкриття та особою позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував, що ОСОБА_2 після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні отримав конфіденційну щодо позивача інформацію, яку відповідачі без дозволу ОСОБА_1 передали третім особам в Україні та за кордоном.

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, відповідачі вказували, що ОСОБА_2 після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні отримав певну інформацію щодо позивача, проте слідчим дозволено розголошувати вказані відомості з метою їх подальшого використання у кримінальному, цивільному та господарському провадженнях юрисдикції України та інших країн. За наявності вказаного дозволу відповідачі і передали деякі відомості щодо позивача з метою розгляду судових проваджень, зокрема за кордоном, стороною яких був останній або щодо якого встановлювалися такі обставини в указаних провадженнях. При цьому відповідачі не розповсюджували спірну інформацію в засобах масової інформації або будь-яким іншим способом, забороненим законом.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/15585/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні

у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Встановлено, що у протоколах ознайомлення з матеріалами справи

від 07 червня 2017 року, від 05 липня 2017 року, від 31 серпня 2017 року,

від 09 жовтня 2017 року, від 24 листопада 2017 року наявне застереження, яким ОСОБА_2 дозволено розголошувати відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні з метою їх подальшого використання у кримінальному, цивільному та господарському провадженнях юрисдикції України та інших країн.

Апеляційний суд також встановив, що передана відповідачами до судових та правоохоронних органів, зокрема за кордоном, інформація стосувалась судових справ щодо компаній (юридичних осіб), співробітником яких був позивач.

При цьому позивач не надав доказів на підтвердження наміру

відповідачів розповсюджувати інформацію, одержану під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в засобах масової інформації, таких фактів не встановлено і судами.

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Тобто, слідчий та прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/12177/19.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що дії відповідачів в частині передачі до судових та правоохоронних органів, зокрема за кордоном, інформація, яка стосувалась судових справ щодо компаній (юридичних осіб), співробітником яких був позивач, не

є порушенням особистих немайнових прав останнього в силі вимог норм матеріального права. Без дослідження самої інформації, її змісту, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що передана відповідачем інформація до судових та правоохоронних органів є конфіденційною та приватною інформацією.

З огляду на викладені у справі обставини справи, відсутність змісту інформації, неможливість її перевірки на приналежність до особистої та конфіденційної, відсутність доказів щодо її розповсюдження або передачі після дії заборони, спосіб захисту, що фактично полягає у забороні здійснювати дії для третіх осіб, які не є учасниками справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відсутній висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах,

з огляду на таке.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

При цьому ОСОБА_1 не вказував, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Вказані правові висновки викладено в постанові Верховного Суду

від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20.

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом було ухвалене судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, а також правильно застосовано норми права.

Помилковими є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, оскільки оскаржувана постанова прийнята на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду

у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені

в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Апеляційний суд надав належну правову оцінку обставинам справи та зробив обґрунтовані висновки, які викладено у мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Суд апеляційної інстанції переглянув справу за наявними в ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням вимог

статті 367 ЦПК України, доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційним судом за межі наданих йому повноважень не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовуються змістом оскаржуваної постанови та матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо безпідставності тверджень апеляційного суду про вчинення позивачем злочину (шахрайства), оскільки зазначені доводи не підтверджені змістом оскаржуваної постанови, оскільки вона таких висновків (тверджень) не містить.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення

обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України»).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобзар Валерій Анатолійович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук