Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №450/2854/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року

м. Київ

справа № 450/2854/15

провадження № 61-831 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Романіва Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», на рішення апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до відповідача, у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме на земельну ділянку зі всіма приналежностями, в тому числі об`єктами як завершеного, так і не завершеного будівництва, що розташовані на ній, та об`єктами, які будуть зведені у майбутньому, також просить встановити початкову ціну предмета іпотеки та визначити спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що між сторонами укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримала від позивача грошові кошти на придбання нерухомості, а саме земельної ділянки, які зобов`язалася повернути з урахуванням процентів. В якості забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором позивач та відповідач уклали договір іпотеки земельної ділянки.

Позивач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, а відповідач своїх не виконує. У позасудовому порядку спір врегулювати не вдається. Відповідно до умов іпотечного договору позивач за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свої вимоги по стягненню заборгованості за кредитним договором. На підставі наведеного просить задовольнити позов.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2016 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 січня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 2717 у розмірі 31 092,03 доларів США, що на день ухвалення рішення згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 766 729,46 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 02 листопада 2007 року № 2721, а саме на земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером земельної ділянки 4623683300:01:002:0464, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в селі Зубра Пустомитівського району Львівської області і належить на праві власності ОСОБА_1 , встановивши початкову ціну предмета іпотеки в розмірі 367 500 грн, що визначена на підставі звіту про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Пріма експерт» станом на 09 жовтня 2015 року та визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», та з дотриманням Закону України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції виходив із того, що факт наявності заборгованості за кредитним договором підтверджується встановленими обставинами. Позивач попереджав відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку не погашення заборгованості, однак відповідач не вжила ніяких заходів щодо її погашення.

Суд першої інстанції вважав неможливим задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині приналежностей земельної ділянки, в тому числі об`єктів як завершеного так і незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та об`єктів, які будуть зведені у майбутньому на спірній земельній ділянці, оскільки до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження існування таких приналежностей, у вимозі не міститься вичерпного, чіткого та безумовного переліку нерухомого майна, яке може бути зведене на спірній земельній ділянці.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав суду доказів для встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки предметом іпотеки є земельна ділянка зі всіма приналежностями, в тому числі об`єктами завершеного і незавершеного будівництва, розташованими на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому, тоді як у звіті про оцінку майна зазначено вартість лише земельної ділянки.

Також суд апеляційної інстанції вказав на помилку у договорі іпотеки, а саме 02 квітня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, зокрема змінили предмет іпотеки шляхом викладення абзацу другогопункту 1.1 розділу першого у новій редакції, якого, на думку апеляційного суду, в договорі іпотеки не існує.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2018 року Романів І. М., який діє в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхомзвернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку.

Вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність абзацу другогопункту 1.1 розділу першого договору іпотеки спростовується візуальним оглядом тексту іпотечного договору.

Зазначає, що відповідно до пункту 3.4.4 іпотечного договору у разі зведення на земельній ділянці за попереднім погодженням із іпотекодержателем будівлі (споруди), іпотекодавець зобов`язаний у місячний строк з моменту набуття права власності на цей об`єкт нерухомості укласти з іпотекодержателем договір іпотеки будівлі.

На дату складання звіту про оцінку майна житловий будинок не був зареєстрований як окремий об`єкт нерухомості, договір іпотеки не був укладений, тому його ринкова вартість для визначення початкової ціни продажу не проводилася.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 листопада 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідач уклали кредитний договір № 2717, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 32 400 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 02 листопада 2027 року на придбання земельної ділянки загальною площею 0,08 га, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 02 листопада 2007 року банк та відповідач уклали іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку майнові права на нерухоме майно, що стане власністю іпотекодержателя в майбутньому, а саме земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення (використання) якої будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель зі всіма приналежностями, в тому числі об`єктами як завершеного, так і незавершеного будівництва, розташованими на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому, кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:01:002:0464.

02 квітня 2008 року сторони уклали договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 2717, відповідно до якого зменшено ставку за користування кредитом з 13 % до 12 % річних.

02 квітня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, яким змінено предмет іпотеки на земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення (використання) якої будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, зі всіма приналежностями, в тому числі об`єктами як завершеного, так і незавершеного будівництва, розташованими на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому.

29 січня 2009 року сторони уклали додатковий договір № 2 про внесення змін до кредитного договору № 2717, яким зменшено розмір щомісячних платежів з 380 до 355 доларів США.

Відповідно до пунктів 3.4, 4.2.3 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором у примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору банк листами № 2313 від 08 липня 2014 року, № 2506 від 11 серпня 2014 року, № 5361 від 09 вересня 2014 року, № 5576 від 07 жовтня 2014 року, № 6874 від 10 листопада 2014 року, № 348 від 09 лютого 2015 року, № 443 від 10 березня 2015 року, № 793 від 07 квітня 2015 року проінформував відповідача про наявність заборгованості.

Пунктом 6.1 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення зобов`язання та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

13 травня 2015 року у зв`язку з наявністю заборгованості банк направив відповідачу вимогу за № 27-02/3776 про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором № 2717 у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», яка отримана нею 16 травня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

12 серпня 2015 року у зв`язку з наявністю заборгованості банк направив відповідачу вимогу за № 7188 про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору, яка отримана нею 08 вересня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та проігнорована.

Станом на 06 листопада 2015 року кредитна заборгованість відповідача перед банком становить 31 092,03 доларів США, з яких:

- 26 423,2 доларів США залишку основного боргу;

- 275,84 доларів США залишку нарахованих процентів за користування кредитом;

- 1 161,3 доларів США прострочених платежів по кредиту;

- 2 783,93 доларів США прострочених платежів по процентахах;

- 62,78 доларів США 3% річних від прострочення сум заборгованості за кредитним договором;

- 111,51 доларів США пені за несвоєчасну сплату основного боргу;

- 273,42 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Згідно звіту про оцінку майна від 09 жовтня 2015 року, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Пріма експерт», вартість предмета іпотеки - земельної ділянки становить 367 000 грн без урахування ПДВ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» в редакції на час виникнення спірних правовідносин у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку, що у розумінні статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15 дійшла висновку про те, що не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у позичальника перед кредитором утворилася заборгованість внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором. Кредитор попереджав іпотекодавця про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у відповідності до умов іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку».

Висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову апеляційним судом з підстав не підтвердження початкової ціни предмета іпотеки суперечить встановленим судами обставинам справи та нормам закону. Рішенням суду першої інстанції звернено стягнення виключно на земельну ділянку, вартість якої підтверджена звітом про оцінку майна, яку здійснив суб`єкт оціночної діяльності. Окрім того, зазначення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні в резолютивній частині рішення суду не є обов`язковим.

Суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а рішення апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Романіва Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку скасувати.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2016 року у частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук