Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.10.2018 року у справі №463/2279/16

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 463/2279/16

провадження № 61-22492св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області,

представник відповідача - Стегній АндрійВасильович,

відповідач - Державна казначейська служба України,

представник відповідача - Ожибко ПетроІгорович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року в складі судді Гирича С. В.та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2017 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н.П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Личаківський ВДВС), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України про компенсацію збитків.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2014 року у справі № 2/463/1318/14, яке набрало законної сили 25 жовтня 2014 року, стягнено із ОСОБА_7 на користь позивача 342 605,49 грн.

13 листопада 2014 року Личаківський ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 45412042, однак 30 серпня 1015 року позивач отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка була оскаржена та ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2015 року у справі № 463/4825/15-ц визнана неправомірною і скасована.

Постановою Личаківського ВДВС від 05 січня 2016 року виконавче провадження № 45412042 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 48589815, хоча це мало бути зроблено 21 листопада 2014 року.

Крім того, у разі неявки боржника повинна бути винесена постанова про його привід через органи внутрішніх справ, однак цього зроблено не було.

Личаківський ВДВС подав у розшук два автомобілі, які належать боржнику, однак розшук не дав результатів протягом року, що свідчить про формальне виконання Личаківським ВДВС своїх обов'язків, така бездіяльність дала можливість боржнику приховати своє майно, на яке могло бути накладене стягнення.

Оскільки Личаківський ВДВС не встановив майно, на яке може бути звернено стягнення, місце перебування боржника невідоме, позивачу завдані збитки в розмірі нестягнутої суми, визначеної судом, - 342 605,49 грн. Крім того, боржник мав повернути позивачу суму боргу, яка відповідно до договору позики від 23 березня 2009 року еквівалентна 20 000,00 дол. США. З урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 12 вересня 2016 року сума основного боргу становить 533 400,00 грн, інфляційні втрати - 357 365,38 грн, 3 % річних - 33 144,00 грн, всього слід компенсувати позивачу 923 909,38 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів бездіяльності Личаківського ВДВС, яка призвела до унеможливлення виконання рішення суду про повернення боргу.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2017 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що боржник не з'являвся до Личаківського ВДВС, лише в 2015 році державний виконавець подав клопотання про розшук боржника; всупереч Закону України «Про виконавче провадження» боржника не обмежено у праві виїзду за межі України; починаючи з 2009 року станом на 2017 рік не встановлене місце перебування боржника та його майно.

У червні 2017 року Личаківський ВДВС подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики від 24 березня 2008 року, стягнено з відповідача заборгованість у розмірі 261 400,00 грн основного боргу, 24 973,32 грн - 3 % річних, 55 282,17 грн інфляційних втрат та 950,00 грн судового збору.

06 листопада 2014 року Личаківський районний суд м. Львова видав виконавчий лист № 2/463/1318/14 на виконання зазначеного рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Постановою головного державного виконавця Личаківського ВДВС від 13 листопада 2014 року № 45412042 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/463/1318/14, виданого 06 листопада 2014 року, а постановою від 14 листопада 2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_7

Постановою головного державного виконавця Личаківського ВДВС від 29 травня 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що, як встановлено проведеними державним виконавцем перевірками, боржник ОСОБА_7 не має місця роботи, на обліку як пенсіонер не перебуває та пенсію не отримує, як безробітний не числиться у центрі зайнятості та допомогу з безробіття не отримує, нерухоме майно, яке б належало боржнику на праві власності, не виявлено.

Постановою головного державного виконавця Личаківського ВДВС від 12 серпня 2015 року оголошено в розшук транспортні засоби Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1, та Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2, які належать ОСОБА_7

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_3 на неправомірні дії Личаківського ВДВС, визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Личаківського ВДВС про повернення стягувачу виконавчого документа - виконавчого листа № 2/463/1318/14, виданого 06 листопада 2014 року, про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 342 605,49 грн.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року задоволено подання головного державного виконавця Личаківського ВДВС та оголошено в розшук боржника ОСОБА_7

Постановою державного виконавця Личаківського ВДВС від 05 січня 2016 року виконавче провадження № 45412042 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 48589815, оскільки у Личаківському ВДВС перебуває декілька виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_7

Отже, державний виконавець Личаківського ВДВС виконував покладені на нього обов'язки, виніс постанови про накладення арешту на все майно боржника, вжив заходів щодо виявлення майна боржника та грошових коштів, на які може бути звернено стягнення. За зверненням державного виконавця суд оголосив ОСОБА_7 в розшук.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Личаківського ВДВС.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не надав доказів бездіяльності державного виконавця Личаківського ВДВС при виконанні виконавчого листа № 2/463/1318/14, виданого 06 листопада 2014 року, про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 342 605,49 грн, отже, підстав для стягнення збитків із держави в порядку, визначеному статтею 56 Конституції України, немає.

На цей час виконавче провадження перебуває на виконанні в Личаківському ВДВС, державний виконавець вчинив дії з приводу розшуку та арешту майна боржника, оголосив розшук боржника. Отже, можливість виконання рішення не втрачена, рішення на цей час виконується у встановленому законом порядку.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко

С.П. Штелик