Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.09.2023 року у справі №372/2366/15
Постанова КЦС ВП від 06.09.2023 року у справі №372/2366/15

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 372/2366/15

провадження № 61-6288св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року у складі судді Тиханського А. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У червні 2015 року заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_7 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок № 6326, № 6319. На підставі цих договорів ОСОБА_7 відчужила ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0, 5826 га і 0, 6000 га. Земельні ділянки належали продавцю відповідно до державного акта серії ЯГ № 173128, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2006 року.

ОСОБА_6 виготовив технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку загальною площею 1,1826 га, до складу якої увійшли, зокрема вказані земельні ділянки. На переконання прокурора, земельні ділянки, придбані ОСОБА_6 , із комунальної власності територіальної громади смт Козин ніколи не вилучалися, третій особі не передавалися.

Прокурор просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь територіальної громади смт Козин Козинської селищної ради земельні ділянки загальною площею 0, 5826 га, з кадастровими номерами: 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014, розташовані в смт Козин Обухівського району Київської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що органи прокуратури здійснювали нагляд за діяльністю Управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю ГУ МВС України в Київській області, яке здійснювало перевірку підстав та обставин набуття у власність ОСОБА_6 спірних земельних ділянок, за наслідком якої начальник Управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю ГУ МВС України в Київській області Савченко О. О. отримав інформацію та документи від Управління Держкомзему в Обухівському районі у лютому 2012 року. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що сторона позивача могла своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено або могло бути порушено права держави, оскільки Козинська селищна рада Обухівського району Київської області і органи прокуратури наділені чинним законодавством відповідними повноваженнями для своєчасного виявлення обставин виділення та використання земельних ділянок. Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності, прокурор причини пропуску позовної давності не повідомив, заяви про відновлення позовної давності не подав, поважних причин пропуску позовної давності не встановлено, сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, тому суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 06 вересня 2014 року порушено кримінальне провадження № 12014110230000699 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, щодо заволодіння шахрайським шляхом земельними ділянками. У матеріалах справи відсутні відомості про закриття цього провадження чи наявність вироку, а тому позивач всупереч статті 60 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) не надав суду доказів, передбачених статтею 57 ЦПК України 2004 року, які б доводили факт вибуття спірної земельної ділянки з володіння поза волею власника. Доказів, на якій підставі земельні ділянки придбані ОСОБА_7 та хто був їх власником на момент вчинення попередніх угод, позивачем не надано. Недоведеність позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

обґрунтовуючи пред`явлений позов, прокурор зазначав, що Козинська селищна рада ніколи не здійснювала своє волевиявлення в порядку статей 12 116 118 122 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо надання у власність безоплатно або шляхом продажу земельних ділянок ані її першому набувачу, ОСОБА_7 , ані будь-якій іншій особі. Зазначені обставини підтверджуються наданими прокурором доказами у справі, які отримані під час судового розслідування кримінального провадження № 12014110230000699, зареєстрованого 06 вересня 2014 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України. Зокрема, згідно з листом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 02 липня 2014 року № 544, листами Управління Держземагентства в Обухівському районі від 26 червня 2014 року та від 04 грудня 2014 року № № 1.1-34/411,1.1-29/81 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 із комунальної власності територіальної громади смт Козин ніколи не вилучались і згідно з програмним комплексом ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» не обліковуються, державні акти на право власності на спірні земельні ділянки як за ОСОБА_7 , так і за ОСОБА_6 не обліковуються і на зберігання не передавались. На підтвердження відсутності правових підстав у ОСОБА_7 відчужувати спірні земельні ділянки ОСОБА_6 прокурором також надано наявний в Управлінні Держземагентства в Обухівському районі оригінал державного акта на право власності на земельні ділянку, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 0814, в якому зазначено, що його видано 16 лютого 2006 року ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3223155400:05:106:0007;

прокурором також долучено інформацію Обухівського міськрайонного управління юстиції та всіх державних і приватних нотаріусів, які здійснюють свою діяльність на території Обухівського району, про те, що ними не посвідчувались договори з такими реквізитами: з датою укладення від 08 лютого 2006 року й з реєстраційними № № 764, 770, 774, 778;

06 вересня 2014 року порушено кримінальне провадження № 12014110230000699 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, щодо заволодіння шахрайським шляхом земельною ділянкою;

відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції передчасно зробив висновок на відсутність доказів, які б доводили факт вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника поза його волею, оскільки землі, що відносяться до меж смт Козин Обухівського району Київської області, в силу вимог закону перебувають у комунальній власності його територіальної громади;

прокурор, пред`являючи позов, надав докази щодо того, що зазначений орган місцевого самоврядування наполягає на тому, що спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності територіальної громади за відсутності її волевиявлення, а відтак ця обставина підлягала обов`язковому з`ясуванню;

також судами не встановлено час фактичного вибуття спірної ділянки з володіння власника, обставини її вибуття;

судами не встановлено, чи приймалось у встановленому законом порядку рішення про вибуття земельних ділянок площею 0, 5826 га, з кадастровими номерами: 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014, розташованих у смт Козин Обухівського району, із комунальної власності територіальної громади та передачу у приватну власність фізичній чи юридичній особі;

під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій зазначеним обставинам належної правової оцінки не дали, відповідні докази з метою з`ясування зазначених обставин не досліджували, зокрема, не встановили обставини та час вибуття із володіння первісного власника спірних земельних ділянок, не з`ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не встановили, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та які норми права підлягають застосуванню до цих правовідносин, тому дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову;

суд першої інстанції застосовував позовну давність, не перевіривши всупереч вимогам статті 261 ЦК України наявності порушення права особи, в інтересах якої подано позов. До застосування позовної давності суд має з`ясувати та визначити в судовому рішенні, чи порушене певне суб`єктивне право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого прокурор в його інтересах звернувся до суду.

Короткий зміст уточнених позовних вимог

У березні 2020 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Заява мотивована тим, що прокурору стало відомо про те, що на підставі договору міни від 23 березня 2017 року № 433 ОСОБА_6 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 (складовою якої є спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014) на користь ОСОБА_1 .

Земельну ділянку площею 1,1827 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 поділено на такі земельні ділянки: площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, площею 0,1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, площею 0,1372 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095, площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091, площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098, площею 0,1410 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097, площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096.

У подальшому ОСОБА_1 відчужив право власності на:

земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2383 від 03 жовтня 2018 року;

земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2019 року № 2112;

земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2019 року № 1868;

земельну ділянку з кадастром номером 3223155400:05:034:0096 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2018 року № 4648.

Спірні земельні ділянки загальною площею 0,5826 набуті у власність без прийняття відповідного рішення Козинською селищною радою, державний акт на спірну земельну ділянку був підроблений.

Прокурор просив витребувати на користь територіальної громади смт Козин з чужого незаконного володіння:

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0612 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастром номером 3223155400:05:034:0092; земельну ділянку площею 0,0623 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, земельну ділянку площею 0,0631 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, земельну ділянку площею 0,0640 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0720 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091;

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1257 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098;

ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0657 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097;

ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0649 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року залучено ОСОБА_6 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, у задоволенні позову заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відмовлено.

Рішення про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що:

у листі від 02 липня 2014 року № 544 (т. 1, а. с. 20) Козинська селищна рада Обухівського району Київської області вказує на відсутність будь-яких документів щодо земельних ділянок, які були придбані гр. ОСОБА_7 , договори з реквізитами № № 764, 770, 778 від 08 лютого 2006 року у селищній раді не реєструвались, відомості про зазначені договори в книзі реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за 2006 та наступні роки відсутні. Селищна рада зазначає, що в зв`язку з набранням законної сили Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в Козинській селищній раді не ведеться реєстрація речових прав, погосподарська та поземельна книги, станом на 2006 рік також були відсутні у зв`язку із зберіганням даних про власників земельних ділянок та землевпорядної документації в Управлінні Держземагентства в Обухівському районі». Тобто з наведеного листа Козинської селищної ради не є можливим встановити факт належності спірних земельних ділянок до комунальної власності територіальної громади смт Козин і факт незаконного поза волею Козинської селищної ради вибуття вказаних земельних ділянок з її володіння. Відсутність в Козинській селищній раді документів, що підтверджують право власності на спірні земельні ділянки у ОСОБА_7 , не може свідчити про протиправне набуття їх у власність. Крім того, селищна рада вказала, що дані про власників земельних ділянок станом на 2006 рік зберігалися в Управлінні Держземагентства в Обухівському районі;

прокурор і Козинська селищна рада не довели належність до комунальної власності смт Козин земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 на момент їх придбання ОСОБА_7 і на момент їх відчуження ОСОБА_6 ;

в акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 794335 підставою виникнення права власності на земельні ділянки у ОСОБА_7 вказано договори купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року № 764, № 770, № 774, № 778. Прокурор вказував, що ці договори купівлі-продажу земельних ділянок насправді не посвідчувалися, на обґрунтування чого надав листи від приватних нотаріусів державної нотаріальної контори та Київського обласного державного нотаріального архіву, проте відповіді приватного нотаріуса Чеботар С. І. від 15 червня 2015 року вих. № 189/01-16 (т. 1, а. с. 71), приватного нотаріуса Кравченко Л. Г. від 13 червня 2015 року вих. № 32/01-14 (т. 1, а. с. 73), приватного нотаріуса Семенченко В. І. (т. 1, а. с. 74) стосуються іншої особи та повідомляють про відсутність зареєстрованих договорів із ОСОБА_9 , тоді як стороною договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року № 764, № 770, № 774, № 778 виступала ОСОБА_7 , тобто відповіді надані щодо іншої особи і не можуть свідчити про відсутність таких договорів. Крім того, договори купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року № 764, № 770, № 774, № 778, на підставі яких ОСОБА_7 набула у власність земельні ділянки, не оспорювалися, недійсними не визнавалися, а суду не надано доказів, що ставили б під сумнів правомірність виникнення права власності на землю у ОСОБА_7 ;

показання ОСОБА_10 , відібрані в 2014 році, який у 2006 році займав посаду в.о. начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів, та висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 17 квітня 2015 року № 3-03/469, отримані в межах кримінального провадження №12014110230000699, не підтверджують протиправність вибуття спірних земельних ділянок з власності територіальної громади смт Козин. Оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, наявними у справі, суди попередніх інстанцій визнали їх неналежними доказами, оскільки відповідно до статей 78 90 ЦПК України показання свідка повинні бути безпосередньо отримані в судовому засіданні. Представником відповідача ОСОБА_1 , а також відповідачем ОСОБА_5 долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12014110230000699, згідно з якими за наслідками розслідування кримінальне провадження № 12014110230000699 закрито 26 серпня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Це свідчить про те, що правоохоронними органами не виявлено порушення у придбанні спірних земельних ділянок ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 та будь-яке протиправне заволодіння спірними земельними ділянками іншими особами. Наявне в матеріалах справи наглядове провадження № 110-12, проведене прокуратурою Обухівського району Київської області за зверненням ОСОБА_6 від 07 червня 2012 року (т. 1, а. с. 82-125), підтверджує, що ОСОБА_6 на підставі цивільно-правових угод використовувалась земельна ділянка у АДРЕСА_1 загальною площею 1,1862 га, виходячи з наявних матеріалів, прокуратурою встановлено відсутність підстав для оспорювання права володіння, користування та розпорядження належною земельною ділянкою (т. 1,

а. с. 125);

у матеріалах справи містяться рішення Козинської селищної ради від 08 грудня 2017 року № 23/32, № 23/33, № 23/34, № 23/35, № 23/36, № 23/37, № 23/38, № 23/39 про присвоєння поштових адрес новоствореним об`єктам нерухомого майна на земельних ділянках, що включають спірні довідки Козинської селищної ради вих. № № 1252, 1255, 1254, 1259, 1258, 1257, 1256 від 22 листопада 2017 року про резервування адрес за об`єктами будівництва на земельних ділянках. Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 . Козинська селищна рада повідомлялася листом від 21 серпня 2017 року вих. № 3 про проведення робіт із закріплення межових знаків меж земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , та висловлювалося прохання про направлення представника від селищної ради для погодження акту приймання передачі межових знаків. Такі дії Козинської селищної ради та схвалення подальшого поділу та реєстрації новоутворених земельних ділянок свідчать про прихований характер поведінки позивача;

також Козинська селищна рада щодо уточнених позовних вимог прокурора своєї правової позиції не висловлювала;

в уточнених позовних вимогах прокурор просив витребувати на користь територіальної громади смт Козин з чужого незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0612 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, земельну ділянку площею 0,0623 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, земельну ділянку площею 0,0631 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, земельну ділянку площею 0,0640 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0720 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1257 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0657 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0649 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096. В обґрунтування визначення площ спірних земельних ділянок у новоутворених ділянках прокурор додав зведений план земельних ділянок у АДРЕСА_1 . Проте вказаний зведений план не дозволяє встановити, де саме частини земельних ділянок розташовані на місцевості, чи відповідають частини, що заявлено до витребування безпосередньо спірним ділянкам, яким чином проведено розрахунок площ і в якому розмірі новоутворені ділянки включають спірні. Задоволення позовних вимог в уточненому вигляді створює ризик для позбавлення відповідачів права власності на земельні ділянки, спори щодо яких відсутні, що є неприпустимим;

при цьому суди встановили добросовісність та підставність набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:05:034:0092; 3223155400:05:034:0093, 3223155400:05:034:0094, 3223155400:05:034:0095 - ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091 - ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098 - ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097 - ОСОБА_4 , з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096 - ОСОБА_5 , будівництво на вказаних ділянках житлових будинків, що введені в експлуатацію та право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно відсутність правових підстав для їх витребування.

Аргументи учасників

У липні 2022 року до Верховного Суду від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність належними і допустимими доказами того, що спірні земельні ділянки перебували у власності Козинської селищної ради та протиправно вибули з її власності. Необґрунтованим є також посилання судів на те, що договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_7 набула у власність земельні ділянки, не оспорювались, недійсними не визнавались. Верховний Суд, скасовуючи ухвалені попередньо у цій справі судові рішення та передаючи її на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 16 січня 2019 року вказав на необхідність встановлення факту вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника поза його волею, оскільки прокурор, пред`являючи позов, надав докази щодо того, що зазначений орган не відчужував спірні земельні ділянки зі складу земель комунальної власності територіальної громади, а, отже, відсутнє реальне волевиявлення власника на таке відчуження. Таким чином, під час нового розгляду справи підлягали встановленню обставини щодо прийняття у встановленому законом порядку рішення про вибуття спірних земельних ділянок площею 0,5826 га, розташованих у смт Козин Обухівського району, із комунальної власності територіальної громади та законності їх передачі у приватну власність будь-якій фізичній чи юридичній особі. Однак під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно проігноровано як положення законодавства, так і лист Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 02 липня 2014 року № 544 про те, що земельні ділянки загальною площею 0,5826 га з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 із комунальної власності територіальної громади смт Козин не вилучалась та у приватну власність не надавалась. Крім того, управлінням Держземагентства в Обухівському районі у листах від 26 червня 2014 року та 04 грудня 2014 року № № 1.1-34/411, 1.1-29/81 повідомлено, що відповідно до програмного комплексу ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 не обліковуються. В архіві управління відсутні, не обліковуються та на зберігання не передавався другий примірник державного акту ОСОБА_7 серії ЯБ № 794335, зареєстрований за № 0814 від 17 березня 2006 року (площею 0,5826 га). Також відсутня, не обліковується та на зберігання не передавалась технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту ОСОБА_7 (площею

0,5826 га). Тому висновки судів про недоведеність прокурором факту відсутності інформації про спірні земельні ділянки у зв`язку з тим, що на час подачі запиту, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 вже були об`єднані та за результатами об`єднання сформована нова земельна ділянка, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства щодо порядку вчинення реєстраційних дій у Державному земельному кадастрі. Управлінням Держземагентства в Обухівському районі надано оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 0814, однак дата реєстрації вказаного акту не 17 вересня 2006 року, а 16 лютого 2006 року, і виданий він ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3223155400:05:106:0007. Крім того, відповідно до показань ОСОБА_10 , який у 2006 році займав посаду в. о. начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів, його підпис на державному акті серії ЯБ № 794335, виданий на ім`я ОСОБА_7 , підроблений. Ця обставина підтверджується висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 17 квітня 2015 року № 3-03/469, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_10 на лицевій та зворотній сторонах державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 7943335, виданого на ім`я ОСОБА_7 17 березня 2006 року, виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_10 . У матеріалах наявні докази (листа Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 02 липня 2014 року № 544, відповіді нотаріусів Обухівського районного нотаріального округу про те, що ними не посвідчувалися договори купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року № № 764, 770, 774, 778) які підтверджують незаконність вибуття спірних земельних ділянок із власності селищної ради, однак такі докази належним чином не оцінені судами. Прокурор наполягає на тому, що у спірних правовідносинах відсутній факт надмірного втручання у право мирного володіння відповідачами майном. У цій справі відповідачі під час придбання земельних ділянок у приватну власність в силу вільного доступу до Публічної кадастрової карти України, Єдиного державного реєстру судових рішень, Інтернет-порталу «Судова влада України» знали та об`єктивно мали можливість перевірити і встановити факт наявності невирішеного остаточно судового спору щодо земель, які вони бажали придбати та щодо можливого порушення вимог земельного законодавства під час оформлення правовстановлюючих документів на таку землю. За таких обставин цей позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

У серпні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_5 надійшов відзив, у якому він зазначає, що підставою набуття права власності на земельні ділянки ОСОБА_7 є договори купівлі-продажу, а не рішення органу місцевого самоврядування, тобто ОСОБА_7 придбала ці земельні ділянки у фізичної особи ОСОБА_11 ОСОБА_11 же придбала вказані земельні ділянки у ОСОБА_12 (площа 0,10 га), ОСОБА_13 (площа 0,15 га), ОСОБА_14 (площа 0,10 га), ОСОБА_15 (площа 0,10 га), ОСОБА_16 (площа 0,15 га). Постанови Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі, є нерелевантними. У листі Козинської селищної ради від 02 липня 2014 року № 544, на який посилається прокурор, рада не повідомляє, що спірні земельні ділянки не вилучалися з комунальної власності, а вказує про відсутність в неї відповідних відомостей та документів в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (набрав сили 20 січня 2005 року), тобто через відсутність на то компетенції. Звертає увагу на те, що в селищній раді відсутні документи як на спірні земельні ділянки площею 0,5826 га (кадастрові номера: 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014), так і на безспірні земельні ділянки площею 0,6000 га (кадастрові номера: 3223155400:05:034:0047, 3223155400:05:034:0048, 3223155400:05:034:0049, 3223155400:05:034:0050, 3223155400:05:034:0051). У межах кримінального провадження № 12014110230000699 не встановлено порушення законодавства під час придбання спірних земельних ділянок ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 . Тому посилання прокурора на покази ОСОБА_10 у висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 17 квітня 2015 року № 3-03/469, які були отримані слідчим у межах кримінального провадження № 12014110230000699 від 06 вересня 2014 року, є безпідставними, оскільки достовірність вказаних документів спростована прокурором за фактом закриття кримінального провадження у зв`язку із тим, що діяння не має складу кримінального правопорушення. Прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права з огляду на те, що позивачем пред`явлено віндикаційний позов до неіснуючого майна, яке перестало існувати. Суди попередніх інстанцій виконали усі вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 січня 2019 року. В обґрунтування визначення площ, про витребування яких ставить питання прокурор, останній надав зведений план земельних ділянок. Однак відповідно до вказаного зведеного плану неможливо встановити, де саме частини земельних ділянок розташовані на місцевості, незрозуміло також, чи відповідають частини площ, які заявлено до витребування безпосередньо спірним ділянкам. Незрозумілим є те, яким чином проведено розрахунок площ та в якому розмірі новоутворені ділянки включають спірні. На спірних земельних ділянках розташовані капітальні господарські споруди та об`єкти життєзабезпечення житлових будинків (водопостачання, каналізація - септик, тощо). Козинська селищна рада погодила реєстрацію права власності на земельних ділянках та не висловила жодних заперечень чи зауважень з приводу належності земельних ділянок селищній раді.

У вересні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він вказує, що прокурор не довів належність спірних земельних ділянок до комунальної власності Козинської селищної ради. Правоохоронними органами не встановлено порушення у придбанні спірних земельних ділянок ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 та будь-яке протиправне заволодіння спірними земельними ділянками іншими особами. Козинська селищна рада погодила реєстрацію права власності на земельних ділянках та не висловила жодних заперечень чи зауважень з приводу належності земельних ділянок селищній раді. Заявлені прокурором уточнені позовні вимоги про витребування частин із нових земельних ділянок є абстрактними вимогами, оскільки не дозволяють встановити, яка саме частина земельної ділянки витребовується і чи містить ця частина спірну ділянку. Задоволення позову призведе до надмірності втручання у право на мирне володіння майном та порушення практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Крім того, представник ОСОБА_1 подає клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, мотивоване нерелевантністю постанов Верховного Суду, на які прокурор посилається у касаційній скарзі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі

№ 357/9259/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 363/5089/13, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/2017, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок від 31 липня 2008 року № 6326. На підставі цього договору ОСОБА_7 відчужила на користь ОСОБА_6 такі земельні ділянки загальною площею 0,5826 га: з кадастровим номером 3223155400:05:034:0011, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0012, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0013, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0014. У договорі вказано, що земельні ділянки належали продавцю на підстав державного акту серії ЯБ № 794335, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року за

№ № 764, 770, 774, 778, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 0814 від 17 березня 2006 року.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 794335 ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року за № № 764, 770, 774, 778 є власником земельної ділянки площею 0,5826 га, розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 0814 від 17 березня

2006 року, за підписом начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_10

Також між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок від 31 липня 2008 року № 6319. На підставі вказаного договору ОСОБА_7 відчужила на користь ОСОБА_6 такі земельні ділянки загальною площею 0,6 га: з кадастровим номером 3223155400:05:034:0047, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0048, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0049, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0050, з кадастровим номером 3223155400:05:034:0051. У договорі зазначено, що земельні ділянки належали продавцю на підстав державного акту серії ЯГ № 173128, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 березня 2006 року за № 984, зареєстрованого в Книзі Записів державних актів на право власності на землю за № 0980 від 19 квітня

2006 року.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 281476, виданого 16 лютого 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 0814, ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2005 року № 766 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3223155400:05:106:0007.

У листі від 26 червня 2014 року № 1.1-34/411 управління Держземагентства в Обухівському районі повідомило, що інформацію до 2007 року про записи з книги реєстрації державних актів на право власності на землю управління надати немає можливості, оскільки ці книги реєстрації в управлінні відсутні та не передавались. Згідно з програмним комплексом ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 не обліковуються.

Відповідно до листа Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 02 липня 2014 року № 544 у селищній раді не виявлено будь-яких документів щодо земельних ділянок, які були придбані ОСОБА_7 , договори з реквізитами № № 764, 770, 778 не реєструвались, відомості відсутні. В селищній раді не ведеться реєстрація речових прав, погосподарська та поземельна книги не ведуться, станом на 2006 рік у зв`язку зі зміною законодавства зберігання даних про власників земельних ділянок та землевпорядної документації в Управлінні Держземагенства в Обухівському районі немає.

Відповідно до показань ОСОБА_10 , який у 2006 році був в.о. начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів, підпис на державному акті серії ЯБ № 794335, виданий на ім`я ОСОБА_7 , підроблений.

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 17 квітня 2015 року № 3-03/469 підписи від імені ОСОБА_10 на лицевій та зворотній сторонах державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 7943335, виданого на ім`я ОСОБА_7 17 березня 2006 року, виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_10 .

Відповідно до інформації ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 30 квітня 2015 року № 11024/01-10 у зв`язку з тим, що 01 січня 2013 року функціонування Реєстру правочинів було припинено у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 824 «Деякі питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 05 вересня 2012 року, а надання з нього інформації у будь-який спосіб не передбачено чинним законодавством.

Згідно з листами нотаріусів Обухівського районного нотаріального округу ними не посвідчувались договори купівлі-продажу земельних ділянок від 08 лютого 2006 року за № № 764,770,774, 778, набувачем за якими є ОСОБА_9 .

Відповідно до листа прокурора Обухівського району від 08 червня 2012 року ОСОБА_6 повідомлено, що на підставі цивільно-правових угод ним на праві власності використовується земельна ділянка у АДРЕСА_1 загальною площею 1,1862 га. Також повідомлено про відсутність підстав для оспорювання права на володіння належною земельною ділянкою.

На підставі звернення ОСОБА_6 прокуратурою Київської області проведено наглядове провадження № 110-12, розпочате 07 червня 2012 року, закінчено 08 червня 2012 року.

Відповідно до технічної документації із землеустрою на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 31 липня 2008 року № № 6319, 6326 ОСОБА_6 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,1826 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068.

На підставі договору міни від 23 березня 2017 року № 433 ОСОБА_6 відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 (складовою якої є спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014) на користь ОСОБА_1 .

На підставі заяви, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О. В. за № 1705 від 26 липня 2017 року, земельну ділянку площею 1,1827 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 поділено на такі земельні ділянки: площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, площею 0,1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, площею 0,1372 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095, площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091, площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098, площею 0,1410 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097, площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096.

У подальшому ОСОБА_1 відчужив право власності:

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2018 року № 2383;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2019 року № 2112;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097 на користь ОСОБА_4 підставі договору купівлі-продажу від 26 червня

2019 року № 1868;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2018 року № 4648.

Відповідно до даних з публічної кадастрової карти відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 відсутні.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме на спірних земельних ділянках побудовані житлові будинки:

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - технічний паспорт, серія та номер 249/09-17, виданий 07 листопада 2017 року, видавник ПП «Приват-Інвеста», рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва», серія та номер 23/33, виданий 08 грудня 2017 року, видавник - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС 141173310907, видана 27 листопада 2017 року, видавник - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області, кадастровий номер земельної ділянки - 3223155400:05:034:0092, реєстраційний номер - 1381995832231; площа 0,1284 га, державна реєстрація 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_1 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - технічний паспорт, серія та номер 248/09-17, виданий 07 листопада 2017 року, видавник - ПП «Приват-Інвеста», рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва», серія та номер 23/34, виданий 08 грудня 2017 року, видавник - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС 141173310902, видана 27 листопада 2017 року, видавник - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:034:0093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1381998032231, площа 0,1315 га, державна реєстрація 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_1 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - технічний паспорт, серія та номер 247/09-17, виданий 07 листопада 2017 року, видавник - ПП «Приват-Інвеста», рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва», серія та номер 23/35, виданий 08 грудня 2017 року, видавник - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС141173310896, видана 27 листопада 2017 року, видавник - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:034:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382007532231, площа 0,1345 га, державна реєстрація 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_1 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - технічний паспорт, серія та номер 246/09-17, виданий 07 листопада 2017 року, видавник - ПП «Приват-Інвеста», рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва», серія та номер 23/36, виданий 08 грудня 2017 року, видавник - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС141173310889, виданий 27 листопада 2017 року, видавник - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:034:0095, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382013432231, площа 0,1372 га, державна реєстрація 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_1 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 2383, виданий 03 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., кадастровий номер земельної ділянки - 3223155400:05:034:0091, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1381992432231, площа 0,1481 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_2 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 4648, виданий 20 вересня 2019 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О. С., кадастровий номер земельної ділянки - 3223155400:05:034:0096, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382018732231, площа 0,139 га, дата державної реєстрації 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_5 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 1868, виданий 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:034:0097, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1382024332231, площа 0,141 га, дата державної реєстрації 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_4 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу серія та номер 2112, виданий 28 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірха І. С., кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:034:0098, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1382029932231, площа 0,223 га, дата державної реєстрації - 13 жовтня 2017 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник - ОСОБА_3 .

Відповідно до схеми вказані будинки внесені до детального плану території смт Козин Обухівського району Київської області.

Відповідно до витягу з ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 12014110230000699 від 06 вересня 2014 року за частиною першою статті 358 КК України щодо підроблення державного акту на право власності на землю на ім`я ОСОБА_9 , яке 26 серпня 2020 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

ОСОБА_6 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 об`єднано разом з іншими придбаними ділянками в одну ділянку загальною площею 1,1826 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 12 вересня 2008 року. У 2014 році Національна кадастрова система не містила інформацію про земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:013, 3223155400:05:034:0014.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно з частинами першою-другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша статті 84 ЗК України).

За правилами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У статті 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 17 ЗК України).

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтями 317 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. пункт 7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (провадження № 12-2гс19).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22).

3.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.59. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

5.60. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.64. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

У постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13 зазначено: «частиною першою статті 116 ЗК України визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Враховуючи викладене, а також те, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем у справі, яка переглядалася, відсутнє, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статтей 116 118 ЗК України, - недійсним».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з цим позовом прокурор зазначав, що Козинська селищна рада ніколи не здійснювала своє волевиявлення в порядку статей 12 116 118 122 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо надання у власність безоплатно або шляхом продажу земельних ділянок ані її першому набувачу, ОСОБА_7 , ані будь-якій іншій особі. На підтвердження позовних вимог прокурор вказував, що згідно з листом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 02 липня 2014 року № 544, листами Управління Держземагентства в Обухівському районі від 26 червня 2014 року та від 04 грудня 2014 року № № 1.1-34/411,1.1-29/81 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011,3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 із комунальної власності територіальної громади смт Козин ніколи не вилучались і згідно з програмним комплексом ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» не обліковуються, державні акти на право власності на спірні земельні ділянки як за ОСОБА_7 , так і за ОСОБА_6 не обліковуються і на зберігання не передавались. На підтвердження відсутності правових підстав у ОСОБА_7 відчужувати спірні земельні ділянки ОСОБА_6 прокурор також надав наявний в Управлінні Держземагентства в Обухівському районі оригінал державного акта на право власності на земельні ділянку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 0814, в якому зазначено, що його видано 16 лютого 2006 року ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0, 15 га з кадастровим номером 3223155400:05:106:0007. Прокурором також долучено інформацію Обухівського міськрайонного управління юстиції та всіх державних і приватних нотаріусів, які здійснюють свою діяльність на території Обухівського району, про те, що ними не посвідчувались договори з такими реквізитами: з датою укладення від 08 лютого 2006 року з реєстраційними № № 764, 770, 774, 778;

при направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року вказав, що прокурор, пред`являючи позов, надав докази щодо того, що Козинська селищна рада наполягає на тому, що спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності територіальної громади за відсутності її волевиявлення, а відтак ця обставина підлягала обов`язковому з`ясуванню. Також судами не встановлено час фактичного вибуття спірної ділянки з володіння власника, обставини її вибуття. Верховний Суд зазначив, що судами не встановлено, чи приймалось у встановленому законом порядку рішення про вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності територіальної громади та передачу у приватну власність фізичній чи юридичній особі;

відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що Козинська селищна рада Обухівського району Київської області не довела, що спірні земельні ділянки перебували у власності селищної ради, однак поза її волею вибули з її володіння. Апеляційний суд вказав, що план земельних ділянок у АДРЕСА_1 не дозволяє встановити, де саме частини земельних ділянок розташовані на місцевості, чи відповідають частини, що заявлено до витребування безпосередньо спірним ділянкам, яким чином проведено розрахунок площ і в якому розмірі новоутворені ділянки включають спірні. Також апеляційний суд вказав про добросовісність набуття права власності на спірні земельні ділянки останніми набувачами;

суди не врахували, що за відсутності у справі рішення органу місцевого самоврядування та договорів купівлі-продажу у підтвердження недоведеності факту перебування спірних земельних ділянок у власності територіальної громади послався на те, що ці земельні ділянки були набуті ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу, згадка про які є лише у державному акті на право власності серії ЯБ № 794335, який не підписаний зазначеною у ньому уповноваженою особою. Суди не надали оцінки цьому доказу на предмет його достовірності та допустимості;

судами встановлено, що згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 17 квітня 2015 року № 3-03/469 підписи від імені ОСОБА_10 на лицевій та зворотній сторонах державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 7943335, виданого на ім`я ОСОБА_7 17 березня 2006 року, виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_10 . Проте суди не надали оцінки вказаному висновку експерта у порядку статей 89 110 ЦПК України і при цьому не врахували, що відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні;

суди не звернули уваги на те, що листом від 02 липня 2014 року № 544 Козинська селищна рада Обухівського району Київської області повідомила про те, що земельні ділянки загальною площею 0,5826 га з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014 із комунальної власності територіальної громади смт Козин не вилучалась та у приватну власність не надавалась;

поза увагою судів залишилось те, що за загальним правилом статей 83 116 122 127 ЗК України землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, є землями комунальної власності (територіальних громад), і надаються у власність за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Оскільки спірні земельні ділянки розташовані в межах Козинської територіальної громади, то лише за рішенням цього власника в особі відповідного органу місцевого самоврядування зазначені земельні ділянки мали бути надані у приватну власність первинному набувачу. Однак за інформацією таке рішення Козинської селищної ради відсутнє;

суди не врахували, що у випадку, якщо рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем відсутнє, то видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статтей 116 118 ЗК України, - недійсним;

зробивши висновок про добросовісність набуття права власності на спірні земельні ділянки останніми набувачами, суди тим самим допустили протиріччя у своїх висновках, оскільки потреба у перевірці добросовісності/недобросовісності останніх набувачів спірних земельних ділянок виникає лише тоді, коли є підстави вважати, що це спірне нерухоме майно вибуло із володіння його власника (Козинської селищної ради Обухівського району) поза його волею. Вдаючись в аналіз добросовісності/ недобросовісності останніх набувачів спірних земельних ділянок логічним було б вважати, що ці спірні земельні ділянки вибули із володінння їх власника поза його волею. Однак суди дійшли висновку про недоведеність факту вибуття спірних земельних ділянок із власності зазначеного органу місцевого самоврядування, який судом касаційної інстанції при першому касаційному розгляді поставлено під сумнів з огляду на відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позову, не виконавши вказівки суду касаційної інстанції за результатами першого касаційного розгляду, які стосувались необхідності встановлення факту законності набуття права власності на спірні земельні ділянки первинним набувачем (наявності рішення органу місцевого самоврядування про надання спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_7 )

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені рішення - скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, тому у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 396 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданому представником ОСОБА_17 , про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргузаступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанціїрішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 рокуі постанова Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук