Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №376/1592/17

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 376/1592/17

провадження № 61-36585св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Дулицька сільська рада Сквирського району Київської області,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О. від 19 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визнання заповіту недійсним.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що її син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2008 року склав заповіт на користь доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 241. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що розташоване на території Сквирської міської ради Київської області на території Великоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області. Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом є діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Позивач вказує на те, що вона, як мати спадкодавця, яка на момент відкриття спадщини була в непрацездатному віці, має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що передбачено статтею 1241 ЦК України, яка б належала їй у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту в розмірі 1/8 частини.

Вважає, що заповіт посвідчений особою, яка не мала на те відповідних повноважень, так як рішення виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про надання повноважень секретарю виконкому Чарупі Н. Я. , на вчинення нотаріальних дій не приймалося і відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним тому, просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 25 лютого 2008 року секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 241. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій не приймалося, у зв`язку з чим посвідчення заповіту, складеного ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 25 лютого 2008 року секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 241, здійснено з порушенням статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 37 Закону України «Про нотаріат», а тому відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт є нікчемним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що конкретною нормою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент вчинення та виникнення спірних правовідносин), до компетенції виконкому Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області не було віднесено прийняття рішення про покладення на секретаря ради, на іншу посадову чи службову особу повноважень на вчинення нотаріальних дій, тому, Дулицька сільська рада Сквирського району Київської області діючи в межах закону, а саме статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своїм рішенням 1 сесії 5 скликання від 12 квітня 2007 року мала повне право вирішувати питання, яке не вилучене із сфери її компетенції, зокрема, про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій. Агалізуючи в силу частини першої статті 1256 ЦК України зміст спірного заповіту, апеляційний суд вважав, що секретарем Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області додержано вимоги закону щодо форми та правил його посвідчення.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову, неправильно встановив фактичні обставини справи, не врахував, що рішення виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій не приймалося, у зв`язку з чим посвідчення заповіту, складеного ОСОБА_5 , секретарем Дулицької сільської ради Сквирського району здійснено з порушенням статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 37 Закону України «Про нотаріат», а тому відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт є нікчемним.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У липні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що заповіт ОСОБА_5 від 25 лютого 2008 року одночасно посвідчений уповноваженою особою і не може бути нікчемним або недійсним.

У серпні 2018 року Дулицька сільська рада Сквирського району Київської області подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін, а зазначену касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 було цілком вільним і повністю відповідало його волі, а права та обов`язки, які належали йому на момент складання заповіту були цілком реальними, а тому дії відповідача по складанню заповіту є цілком законними.

Узагальнені доводи заперечення на відзиви

У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзиви відповідачів, у яких просить її касаційну скаргу задовольнити, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на аналогічні обставини, що викладені в апеляційній скарзі.

Узагальнені доводи пояснень на заперечення

У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення на заперечення, які містять аналогічні доводи, що і відзив.

У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли від Дулинської сільської ради пояснення на заперечення, у яких зазначає, що заперечення позивача є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 376/1592/17 і витребувано зазначену цивільну справу з Сквирського районного суду Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 25 лютого 2008 року ОСОБА_5 склав заповіт на користь ОСОБА_2 Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстрований за № 241.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер. Після його смерті, відкрилася спадщина за заповітом на майно, що розташоване на території Сквирської міської ради Київської області та на території Великоєрчиківської сільської ради, Сквирського району, Київської області.

Спадкоємцями першої черги за законом є мати спадкодавця - ОСОБА_1 та діти спадкодавця - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

На час відкриття спадщини, ОСОБА_1 була в непрацездатному віці, тому незалежно від заповіту, вона має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що передбачено статтею 1241 ЦК України.

ОСОБА_1 своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини до Сквирської державної нотаріальної контори Київської області, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що вона не надала в нотаріальну контору оригіналів документів, що підтверджують право сина на спадкове майно.

Також суд установив, що рішенням Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області 1 сесії 5 скликання від 12 квітня 2007 року, секретарю Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області було делеговано повноваження щодо ведення нотаріальних дій в межах діючого законодавства.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1247 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заповіт складається в письмовій формі, із визначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1251 ЦК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно із частиною п`ятою статті 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, таку нотаріальну дію: посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, державна реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім обласного значення) рад.

Так, рішенням Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області 1 сесії 5 скликання від 12 квітня 2007 року про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій, в судовому порядку незаконним не визнано, а тому є дійсним і підлягає обов`язковому виконанню на відповідній території сільської ради.

За таких обставин, правильними є висновки апеляційного суду про те, що при посвідченні спірного заповіту, секретарем Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, було додержано вимоги закону щодо форми та правил посвідчення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судове рішення

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 17, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун