Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2021 року у справі №533/309/20

Постанова

Іменем України

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 533/309/20

провадження № 61-4373св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Козельщинська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року

у складі судді Оксенюк М. М. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М.,

Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козельщинської державної нотаріальної контори про внесення змін

до свідоцтва про право на спадщину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - його мати ОСОБА_2.

Після смерті матері спадщину прийняли він та його сестра ОСОБА_3, громадянка Російської Федерації, шляхом подання до Козельщинської нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини в межах визначеного законом шестимісячного строку.

31 жовтня 2009 року державний нотаріус Козельщинської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за законом,

в якому вказано, що кожен із дітей спадкодавця ОСОБА_2, а саме:

він та його сестра ОСОБА_3, мають право кожний на 1/2 ідеальну частку

у спадковому майні.

Отримавши свідоцтво про право на 1/2 ідеальну частку у спадковому майні після смерті спадкодавця, він вчинив дії щодо оформлення спадкового майна.

Інший спадкоємець ОСОБА_3 протягом десяти років після подання заяви про прийняття спадщини жодних дій для отримання свідоцтва про право

на спадщину за законом не вчиняє, на належну їй у порядку спадкування

1/2 ідеальну частку у спадковому майні свідоцтво не отримує.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 умисно не оформлює свідоцтво про право

на спадщину та своєю бездіяльністю знущається над ним, завдає йому душевних страждання, просив суд зобов'язати Козельщинську державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого йому

31 жовтня 2009 року, щодо отримання свідоцтва про право на спадщину

на 1/2 ідеальну частку спадкового майна спадкоємця ОСОБА_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду

від 23 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що Козельщинська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем

у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 23 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що судами неповно встановлено обставини справи.

Вказує, що суди не врахували, що ОСОБА_1, яка є громадянкою іншої держави, не виконала обов'язок щодо відчуження отриманої у спадок земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 533/309/20, витребувано її з Козельщинського районного суду Полтавської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2.

Після її смерті Козельщинською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за заявами спадкоємців першої черги за законом

ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

31 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину

за законом на 1/2 ідеальну частку в спадковому майні, а саме на земельну частку (пай) розміром 3,58 умовних кадастрових гектари, приватизовану земельну ділянку для обслуговування та будівництва житлового будинку

і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,5096 га та на банківські вклади.

Інший спадкоємець ОСОБА_3, яка спадщину прийняла в установленому порядку, але свідоцтво про право на спадщину на 1/2 ідеальну частку

в спадковому майні не отримала.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами 1 , 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач

і відповідач.

Проаналізувавши статтю 16 ЦК України та статтю 4 ЦПК України слід дійти висновку, що відповідачем у цивільній справі є особа, яка порушує, не визнає

чи оспорює права, свободи чи інтереси іншої особи, яка звернулася

за їх захистом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем,

не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені на вимогу одного із спадкоємців

за рішенням суду.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін

до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни можуть бути внесені або через технічні помилки

у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна (після видачі свідоцтва про право на спадщину з'являється спадкоємець, щодо якого

не вирішено питання про спадкування, або одного зі спадкоємців усунено від права на спадкування).

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом до Козельщицької державної нотаріальної контори про внесення змін до виданого йому свідоцтва про право на спадщину від 31 жовтня 2009 року, обґрунтовуючи необхідність внесення цих змін тим, що інший спадкоємець, ОСОБА_3, тривалий час не отримує свідоцтво про право на спадщину, а саме: на належну їй Ѕ ідеальну частку

у спадковому майні, чим порушує його права.

Тобто, хоча позивач, обґрунтовуючи позов, і посилається на статтю 1300 ЦК України, підставою цього позову він вказує порушення його прав саме іншим спадкоємцем ОСОБА_3, яка до участі у справі не залучена.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові

до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується

з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в межах заявленого ОСОБА_1 позову Козельщицька державна нотаріальна контора

є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови в позові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести

до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська