Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 760/16875/15

провадження № 61-33170св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у складі судді Українця В. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 серпня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг № 00005589, за умовами якого товариство зобов`язалось передати у розпорядження ОСОБА_1 автомобіль VW Polo Sedan 1,6 І benzin, 2012 року випуску, а відповідач зобов`язався сплатити лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів. ТОВ «Порше Лізинг Україна» зобов`язання виконало і передало відповідачу зазначений автомобіль. ОСОБА_1 належним чином договірні зобов`язання не виконував, починаючи з червня 2014 року, не сплачував щомісячні платежі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38 578 грн 54 коп.

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило стягнути з відповідача суму заборгованості за договором фінансового лізингу від 29 серпня 2012 року № 00005589 у сумі 266 818 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення нікчемності договору та стягнення грошових коштів.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що оскільки зазначений договір нотаріально посвідчено не було, він є нікчемним на підставі частини першої статті 220 ЦК України. Крім того, 04 березня 2015 року автомобіль VW Polo Sedan 1,6 І benzin, 2012 року випуску, він повернув ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити нікчемність та застосувати наслідки недійсності договору фінансового лізингу від 29 серпня 2012 року № 00005589, стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь 120 706 грн 15 коп., з яких 30 900 грн 07 коп. - авансовий платіж, 2 317 грн 50 коп. - адміністративні витрати, 87 488 грн 58 коп. - лізингові платежі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» 120 706 грн 15 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про фінансовий лізинг від 29 серпня 2012 року № 00005589 укладено сторонами без додержання вимоги щодо нотаріального посвідчення договору, тому він є нікчемним.

Відмовляючи у застосуванні строків позовної давності до вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повернув автомобіль 04 березня 2015 року, тому строк позовної давності не пропущено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ТОВ «Порше Лізинг Україна», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства України, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами договору. Також позивач зазначав, що у зв`язку із порушенням умов договору про фінансовий лізинг від 29 серпня 2012 року № 00005589 відповідач повинен сплатити відповідно до частини другої статті 625 ЦК України суму боргу, пеню та штрафні санкції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 08 травня 2019 року справу за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення нікчемності договору та стягнення грошових коштів призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 серпня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг № 00005589, додатками до якого є загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови) та графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід`ємними частинами договору лізингу (т. 1 а.с. 12).

Об`єктом лізингу згідно із пунктом 3.1. Загальних умов є транспортний засіб, зазначений у контракті. Детальна характеристика (індивідуалізація) об`єкта лізингу визначена сторонами в договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб типу VW PoloSedan 1.6l benzin, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Відповідно з пунктами 3.1. та 3.2. Загальних умов лізингодавець прийняв на себе зобов`язання придбати у власність об`єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало об`єкт лізингу.

Позивач передав об`єкт лізингу в користування під виплату лізингових платежів відповідачу.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів визначено, що перший лізинговий платіж підлягав сплаті 29 серпня 2012 року, а останній - 15 серпня 2017 року. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у графіку.

Положеннями пункту 6.3. Загальних умов встановлено, що лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов`язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 12.9. Загальних умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, на підставі пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна», якщо інша адреса не вказана ТОВ «Порше Лізинг Україна», впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ «Порше Лізинг Україна» будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ «Порше Лізинг Україна» та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» направляло ОСОБА_1 рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів від 03 червня, 02 липня, 04 серпня, 04 вересня, 01 жовтня, 03 листопада, 03 грудня 2014 року, 12 січня, 02 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 38-47).

09 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк A. M. вчинено виконавчий напис щодо повернення автомобіля марки VW Polo Sedan 1.6 І benzin, реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 51).

На підставі зазначеного виконавчого напису державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову від 20 травня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46617061 з повернення об`єкта лізингу (т. 1 а. с. 53).

Відповідно до акта опису й арешту майна від 05 березня 2015 року було описано, накладено арешт та повернуто ТОВ «Порше Лізинг Україна» об`єкт лізингу (т. 1 а.с. 54).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовий висновок щодо необхідності укладення договору лізингу (найму транспортного засобу) у нотаріальній формі викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 464/7192/15-ц(провадження № 61-3302св18), від 05 березня 2018 року у справі № 731/45/16-ц (провадження № 61-9325св18), від 26 червня 2018 року у справі № 613/433/16-ц (провадження № 61-2252св18), від 27 червня 2018 року у справі № 641/1721/16-ц (провадження № 61-21929св18) тощо.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відмовляючи у задоволенні позовуТОВ «Порше Лізинг Україна» та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення нікчемності договору та стягнення грошових коштів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що при укладенні спірного договору фінансового лізингу допущено порушення частини першої статті 220, статті 799 ЦК України, оскільки не було дотримано обов`язкової нотаріальної форми договору, що свідчить про його нікчемність.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Доводи касаційної скарги щодо застосування строків позовної давності до зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення нікчемності договору та стягнення грошових коштів є безпідставними, оскільки 04 березня 2015 року ОСОБА_1 повернув ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіль, який був предметом лізингу, та, відповідно, ТОВ «Порше Лізинг Україна» прийняло цей транспортний засіб.

Цей факт свідчить про переривання позовної давності та правильність висновків судів попередніх інстанцій у цій частині.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року було зупинено виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк