Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.10.2018 року у справі №646/7262/17

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 646/7262/17

провадження № 61-44657св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Лариса Августівна, Перша Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року у складі головуючого судді Сорока О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири частково недійсним, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що її батько ОСОБА_6 з 22 жовтня 1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2002 року придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка бла зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є його дружина ОСОБА_2 , вона, її сестра ОСОБА_4 , яка в установлений строк відмовилась від спадщини на її користь, та ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що вона у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак оформити спадщину не змогла, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 19 жовтня 2017 року подарувала своїй матері на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.

Позивач вважає, що вказаним договором дарування порушуються її права як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька, а тому вона просила визнати частково недійсним договір дарування спірної квартири від 19 жовтня 2017 року; виділити частку ОСОБА_6 у розмірі Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на ј частку в цьому майні в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за свої особисті грошові кошти, а тому є її особистою власністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію спільного майна подружжя, оскільки грошові кошти для придбання спірної квартири було взято нею у борг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що грошові кошти отримані ОСОБА_2 внаслідок укладення договорів позики є спільним майном подружжя та відповідно до частини четвертої статті 65 СК України догорів, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Вказані обставини підтверджуються запереченням на позов від ОСОБА_3 з яких вбачається, що остання дала в борг грошові кошти своїй дочці для того, щоб вона зі своєю сім`єю проживали окремо, а також заявою ОСОБА_3 до Першої Харківської державної нотаріальної контори щодо вирішення питання про прийняття спадкоємцями спадщини після смерті ОСОБА_6 та прийняття зобов`язань по погашенню заборгованості в тій частині, яка зазначена у статті 70 СК України, а саме Ѕ частина від суми позики 14 200 доларів США та 40 000 євро.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які є законними і обґрунтованими, залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу № 646/7262/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири частково недійсним, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 1999 року.

В період шлюбу 13 липня 2002 року, на підставі договору купівлі-продажу, придбано квартиру АДРЕСА_1 , яку було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в період шлюбу за спільні кошти, а тому є спільним майном подружжя. Після смерті батька ОСОБА_6 відкрилась спадщина на Ѕ частину вказаної квартири, вона є спадкоємцем першої черги, а тому відчуженням спірної квартири ОСОБА_2 порушуються її права як спадкоємця.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина 1 статті).

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Частиною першою статті 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 1 січня 2004 р. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 1 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Отже, оскільки спірна квартира була придбана 13 липня 2002 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України).

Частиною першою статті 22 КпШС України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення закріплені у статті 60 СК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію того, що спірна квартира, придбана нею в період шлюбу, в інтересах сім`ї та за кошти подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона придбана за особисті кошти, взяті нею в борг у своєї матері ОСОБА_3

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення боргової розписки, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення грошових коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

У справі, яка переглядається, суд установив, що грошові кошти для придбання квартири були отримані ОСОБА_2 від своєї матері ОСОБА_3 , що підтверджується борговою розпискою від 10 травня 2002 року.

Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_2 отримала в борг від своєї матері ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 14 200 доларів США для придбання квартири та зобов`язалась їх повернути за вимогою ОСОБА_3 .

Крім того, із заперечень на позовну заяву, яке надійшло на адресу суду від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_3 у 2002 році позичила в борг своїй дочці ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 14 200 доларів США для придбання квартири у м. Харкові для того, щоб її дочка, з чоловіком та онука проживали окремо у власній квартирі.

Із вказаних обставин можна дійти висновку, що ОСОБА_2 уклавши договір позики у вигляді боргової розписки діяла в інтересах сім`ї, а не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах одного з подружжя.

Вказані обставини також підтверджуються тим, що ОСОБА_3 28 лютого 2018 року звернулася до Першої харківської держаної нотаріальної контори з заявою щодо вирішення питання про прийняття спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 обов`язків за зобов`язаннями, що виникли з договору позики на суму 14 200 доларів США.

Отже, у зв`язку з тим суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, висновок судів про те, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбана нею за особисті кошти, отримані нею в борг у своєї матері ОСОБА_3 є помилковим.

За встановлених у справі обставин спірна квартира придбана сторонами під час перебування у шлюбі, тобто вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільної сумісної власності не спростована.

Після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його дружина та три дочки: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

ОСОБА_4 у встановлений строк відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1

Відомості щодо прийняття спадщини іншими спадкоємцями в матеріалах справи відсутні.

Однак ОСОБА_2 09 жовтня 2017 року, тобто майже через місяць після смерті ОСОБА_6 , подарувала спірну квартиру своїй матері ОСОБА_3 .

Якщо майно, яке є спільною сумісною власністю, відчужене без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору дарування цього майна актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Суди попередніх інстанцій вищезазначених вимог закону та обставин справи не врахували, не з`ясували хто саме із спадкоємців у встановлений законом строк прийняв спадщину, а також не врахували що ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру, яка належала їй та ОСОБА_6 в рівних частках, не дочекавшись, хто саме прийме спадщину після смерті ОСОБА_6 та відповідно без згоди інших співвласників спірної квартири.

Отже, судами не з`ясовано усіх обставин справи та не надано їм правової оцінки, хоча їх з`ясування має суттєве значення для правильного вирішення позову ОСОБА_1

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов