Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.05.2025 року у справі №759/1426/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року

м. Київ

справа № 759/1426/22

провадження № 61-15198сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року у складі судді Кириленко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Слюсар Т. А., Білич І. М., Мостової Г. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання відмови в приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що з 2007 року позивач зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . До квартири заселений на підставі ордера № 26/11/07-02 серії «АРМА».

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинської РДА із заявою про приватизацію житлового приміщення, ізольованої квартири АДРЕСА_1 .

25 березня 2021 року позивач отримав письмову відмову у приватизації. Відмова є незаконною, оскільки згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» (далі - розпорядження № 1112) будинок прийнято до сфери управління Святошинської РДА як житловий.

Будь-яких відомостей, що ізольовані квартири АДРЕСА_2 мали зареєстрований у визначеному порядку статус гуртожитку у відповідача відсутні. Згідно із затвердженим реєстром гуртожитків, які перебувають у державній, комунальній та колективній власності та розташовані на території Святошинського району міста Києва, такого гуртожитку немає. На квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду.

ОСОБА_1 , який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки не використовував.

Просив суд:

- визнати відмову Святошинської РДА у наданні дозволу ОСОБА_1 на приватизацію житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 незаконною;

- зобов`язати Святошинську РДА вчинити дії з приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року, що залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що згідно з ордером № 07/10/08 серії «АРМА», виданим Закритому акціонерному товариству «Холдингова компанія «АРМА» (далі - ЗАТ «ХК «АРМА»»), позивачу надано право на зайняття кімнати № НОМЕР_2, площею 26,0 кв. м, у гуртожитку АДРЕСА_3 , однак на час звернення з позовом інформація про розміщення гуртожитку у цьому будинку відсутня, тому немає підстав для приватизації цієї кімнати відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року № 396.

Водночас згідно з розпорядженням № 1112 будинок АДРЕСА_3 передано до сфери управління Святошинської РДА, однак квартиру позивачу та членам його сім`ї не надано, тому суди вважають, що під час ухвалення рішення про відмову у приватизації Святошинська РДА діяла на підставі та у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законами України, тому немає підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд також зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду, колегія не приймає, оскільки згідно з ордером № 26/11/07-02 серії «АРМА» позивачу надано житлову площу в гуртожитку, а квартира, яку просить приватизувати позивач, належить юридичній особі. Згідно з довідкою ЗАТ «ХК «АРМА»» від 17 вересня 2012 року дія ордера обмежена строком до 17 вересня 2016 року, про що у ньому міститься відмітка, що виключає право вимоги у позивача на приватизацію вказаного приміщення, оскільки відомостей про продовження дії ордера матеріали справи не містять (а. с. 21).

Доказів того, що квартира АДРЕСА_1 передана Святошинській РДА, матеріали справи не містять, та відповідно в останньої не має повноважень на розпорядження нею та передання її у власність позивачу, який не набував підстав для її заселення як квартири, а отримав лише ордер на поселення до житлової площі, що тимчасово використовувалася як гуртожиток до 17 вересня 2016 року.

Колегія суддів апеляційного суду визнала також безпідставними доводи щодо того, що відповідач не мав підстав, визначених частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», для відмови у приватизації квартири, оскільки у пункті першому статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Законодавство України визначає правові основи приватизації державного житлового фонду та особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках після передання таких гуртожитків у комунальну власність. Однак зайняте позивачем житлове приміщення ніколи не мало статусу гуртожитку, не було зареєстроване як гуртожиток, а відповідно на таке приміщення не поширюється Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Суди зазначили, що спочатку позивач має захистити свої права шляхом спонукання органів місцевої влади до прийняття відповідних рішень з метою набуття відповідного статусу спірним приміщенням, а також його переходу у розпорядження Святошинської РДА від підприємства, якому вказані приміщення належали після їх побудови, а вже потім ставити питання відповідачу щодо розпорядження таким приміщенням та надання дозволу на його приватизацію.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду.

Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208, передбачено, що переобладнання житлових будинків під гуртожитки вирішується з дозволу виконавчого комітету відповідної ради. Законодавство не допускає використання як гуртожитків приміщень у житлових будинках, призначених для постійного проживання громадян.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 15 лютого 1982 року № 259 «Про дозвіл виробничому об`єднанню «Київпромарматура» на тимчасове використання під гуртожиток житлової площі будинку АДРЕСА_3 » (далі - рішення № 259) Виробничому об`єднанню «Київпромарматура» дозволено до 1986 року, як виняток, тимчасово використати тринадцять однокімнатних квартир АДРЕСА_4, розташованих на дев`ятому поверсі в будинку АДРЕСА_3 , під гуртожиток для поселення спеціалістів Міністерства хімічного і нафтового машинобудування, які прибувають до міста Києва у відрядження для виконання робіт з реконструкції, переобладнання та випуску спеціальної арматури. У пункті 4 цього рішення визначено, що після ліквідації гуртожитку квартири АДРЕСА_4 - АДРЕСА_5 необхідно відремонтувати та заселити їх згідно з Положенням про порядок надання жилої площі в Українській РСР.

Відповідно до статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації надає громадянину спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Коли приміщення, пристосовані під гуртожиток, перестають ними бути, вони використовуються не як гуртожиток, а як звичайна жила площа для проживання малосімейних.

Оскільки відповідно до розпорядження № 1112 будинок прийнято до сфери управління Святошинської РДА як житловий, то заперечення відповідача щодо статусу житлового приміщення є безпідставними.

ОСОБА_1 , який зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки не використовував.

Позивач надав увесь необхідний перелік документів, тому у відповідача не було підстав для відмови у приватизації.

Ордер на заняття кімнати (квартири) АДРЕСА_1 у відособлене користування є чинним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнаний. Визнання квартири житловою відбулось уповноваженими державними органами шляхом проведення реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою.

Якщо суди погодилися із доводами відповідача, що житлове приміщення, яке займає позивач залишається у статусі гуртожитка, хоча відсутні будь-які докази такого статусу, то суди мали застосувати норми Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року Святошинська РДА подала до суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає, що згідно з ордером № 26/11/37- 02 серії «АРМА» позивачу надавалась житлова площа в гуртожитку, а квартира, яку просить приватизувати позивач, належала юридичній особі. Згідно з довідкою ЗАТ «ХК «АРМА»» від 17 вересня 2012 року дія ордера обмежена строком до 17 вересня 2016 року. Отже, спочатку має бути прийнято рішення про реєстрацію квартири АДРЕСА_1 як гуртожитку в установленому законом порядку, надалі - про передання Святошинській РДА, і лише потім у відповідача виникне право на розпорядження такою квартирою.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

У листопаді 2023 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц; у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19, від 04 серпня 2021 року у справі № 316//672/18, від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19, від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16, від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18).

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів керувалась наявністю протилежних висновків щодо вирішення питання щодо відсутності / наявності підстав для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла у разі зміни власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 вказано: «Висновки суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у приватизації зумовлені лише відсутністю в останнього ордеру на зазначену квартиру. При цьому, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що позивач вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі відповідного рішення міської ради, зареєстрований і постійно проживає в ній з 2005 року та несе витрати з її утримання, законність його проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв. Окрім того, суд не звернув увагу на те, що іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19 (провадження № 61-1832св22) зазначено: «Позивач з дозволу та за ініціативою відповідача зареєстрований і проживає в однокімнатній квартирі з 2001 року, тобто на законних підставах, що відповідачем не оспорювалося. Спірна квартира виключена із числа службових розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 03 жовтня 2016 року № 642, належить до об`єктів приватизації, перелік яких визначений частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», і не входить до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, передбаченого частиною другою статті 2 вказаного Закону. При цьому преюдиційним судовим рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року у справі № 2-4359/10 встановлено, що позивачу ордер не було видано у зв`язку із тим, що відповідач не забезпечив йому видачу ордера на квартиру та проживання у ній на постійній основі, не дивлячись на необхідність виконання умов укладеного між ними трудового контракту та неодноразові звернення позивача. З огляду на викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши вищенаведені положення законодавства, дійшов правильного висновку про те, що порушене право ОСОБА_1 на приватизацію житла, в якому він проживає, зареєстрований та яким користується з дозволу відповідача з 2001 року, підлягає захисту».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23) вказано: «Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції відповідача та від дій позивача не залежить. У цьому випадку порушення прав позивача відбувається у формі відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення. Таким чином, якщо органи приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача».

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом (частина третя статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

У частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» зазначено сферу дії цього Закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Цей Закон не поширюється на громадян, які:

1) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв`язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв`язку з роботою (службою) за контрактом;

2) мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом;

3) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення;

4) потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз;

5) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання чинності цим Законом (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей) (частина третя статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, до яких належать: 1) відсутність у особи права на приватизацію; 2) заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

На переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, не є підставами для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, зокрема, зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку). У зв`язку з такими змінами законодавство не вимагає від наймача отримання іншого ордера як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі. Якщо органи приватизації зволікають із винесенням певних адміністративних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації. Тому особа (особи), що має право на приватизацію займаного нею житла, не має захищати свої права шляхом попереднього ініціювання судових проваджень щодо прийняття органами місцевої влади відповідних рішень, які належать до їх компетенції згідно із законом та від дій позивача не залежать.

У справі, що переглядається, суди встановили:

відповідач на звернення позивача від 17 березня 2021 року відмовив у приватизації житлового приміщення з підстав того, що приватизація житлового приміщення в гуртожитку - ізольованої квартири суперечить чинному законодавству;

інформація про розміщення гуртожитку у будинку АДРЕСА_3 до Святошинської РДА не надходила;

відсутня інформація, що квартиру АДРЕСА_6 передано до комунальної власності територіальної громади м. Києва;

ордер № 07/10/08 серії «АРМА» виданий ЗАТ «ХК «АРМА»» на право зайняття кімнати № НОМЕР_2, площею 26,0 кв. м, у будинку (гуртожитку) АДРЕСА_3 , що не відповідає фактичному статусу зайнятої житлової площі.

Відмовляючи у позові, суди керувались тим, що відсутні докази того, що приміщення, яке просив приватизувати позивач, є гуртожитком, а також докази про передання такого приміщення Святошинській РДА як приміщення житлового фонду, за відсутності яких у відповідача немає повноважень на розпорядження цим приміщенням.

Апеляційний суд зазначив, що спочатку позивач має захистити свої права шляхом спонукання органів місцевої влади до прийняття відповідних рішень з метою набуття відповідного статусу спірним приміщенням, а також його переходу у розпорядження Святошинської РДА від підприємства, якому вказані приміщення належали після їх побудови, а вже потім ставити питання відповідачу щодо розпорядження таким приміщенням та надання дозволу на його приватизацію.

Водночас cуди встановили, що відповідно до розпорядження № 1112 будинок АДРЕСА_3 передано до сфери управління Святошинської РДА як житловий.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди не врахували, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду, оскільки весь житловий будинок прийнято до сфери управління Святошинської РДА. Позивач на законних підставах постійно проживає в спірній квартирі на підставі ордера на заняття кімнати (квартири) АДРЕСА_1 . Також здійснено реєстрацію його місця проживання за вказаною адресою.

Разом із тим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 759/12172/22-ц (провадження № 61-10988св23) в аналогічній справі за позовом наймача квартири АДРЕСА_7 за цією ж адресою вказано: «Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні докази того, що об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4, має статус «гуртожиток», а органом місцевого самоврядування дозволено приватизацію його жилих та нежилих приміщень, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1. Верховний Суд зазначає, що оскільки реєстрація прав власності на вказану будівлю, як на гуртожиток, не проводилась, а тому дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на нього не поширюється. Вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що органом місцевого самоврядування має бути прийнято відповідне рішення про реєстрацію квартири, яку просить приватизувати ОСОБА_1, в якості житлового приміщення у гуртожитку в установленому законом порядку, про її передачу Святошинській РДА, а лише потім у відповідача виникне право на розпорядження таким житлом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Ураховуючи наведене, безпідставними є доводи у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду».

З огляду на зазначене колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 759/12172/22-ц (провадження № 61-10988св23).

Фактичні обставини справи, що встановили суди

Рішенням № 259 Виробничому об`єднанню «Київпромарматура» дозволено, як виняток, тимчасово до 1986 року використати тринадцять однокімнатних квартир № № АДРЕСА_5 , під гуртожиток для поселення спеціалістів Міністерства хімічного і нафтового машинобудування, які прибувають до міста Києва у відрядження для виконання робіт з реконструкції, переобладнання та випуску спеціальної арматури (а. с. 30).

26 листопада 2007 року ОСОБА_1 як працівнику у ЗАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» видано ордер серії АРМА № 26/11/07-2 на право зайняття із сім`єю з трьох осіб житлової площі гуртожитку у розмірі 33,7 кв. м, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 21).

26 листопада 2007 року ЗАТ «ХК «АРМА»», яке є правонаступником Виробничого об`єднання «Київпромарматура», та генеральний директор ЗАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» склали акт про встановлення технічного стану житлового приміщення та приймання-передання житлового приміщення № 26/11/07-2, відповідно до якого наймодавець передав, а ОСОБА_1 прийняв житлову площу у гуртожитку - ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , що є частиною житлового будинку державного житлового фонду (а. с. 22, 23).

25 серпня 2008 року між ЗАТ «ХК «АРМА»» (принципал) і ЗАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (агент) укладено агентський договір № 08/08/25, відповідно до якого принципал надає агенту повноваження, а агент зобов`язується за винагороду від імені та за рахунок принципала укладати договори стосовно управління та експлуатації квартир АДРЕСА_8 - АДРЕСА_7 , а також здійснювати інші дії, передбачені умовами цього договору (а. с. 25-29).

Згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання та довідками про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 з 04 червня 2015 року зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 18-20).

Вказане також підтверджується актом про фактичне місце проживання від 19 серпня 2021 року (а. с. 35).

Відповідно до листа арбітражного керуючого - ліквідатора ПАТ «ХК «АРМА»» Бринька А. В. від 24 жовтня 2014 року № 112 Господарський суд міста Києва ухвалив ліквідувати ПАТ «ХК «АРМА»» у процедурі банкрутства. Оригінал ордера № 26/11/07-2, виданого на ім`я позивача, було направлено до ПАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» як управителя гуртожитку (а. с. 24).

Згідно з листом Святошинської РДА в м. Києві від 25 березня 2021 року № 23129 убачається, що будинок АДРЕСА_3 згідно з розпорядженням № 1112 передано до сфери управління Святошинської РДА в статусі житлового будинку (а. с. 37).

Також указаним листом Святошинської РДА на звернення позивача від 17 березня 2021 року відмовлено у приватизації займаного житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , з огляду на те, що:

приватизація житлового приміщення в гуртожитку - ізольованої квартири суперечить законодавству;

станом на 25 березня 2021 року інформації про розміщення гуртожитку у будинку АДРЕСА_3 до Святошинської РДА не надходило;

відсутня інформація, що квартиру АДРЕСА_6 передано до комунальної власності територіальної громади м. Києва;

ЗАТ «ХК «АРМА»» видало ОСОБА_1 ордер № 07/10/08 серії «АРМА» на право зайняття квартири АДРЕСА_9 , що не відповідає фактичному статусу зайнятої житлової площі (а. с. 36-39).

Згідно з довідкою Державного ощадного банку України від 15 грудня 2020 року № 100.11/3-12/2092 позивач не зазначений у списку громадян, які мають право на приватизацію житла (а. с. 40). Подібна інформація наявна у довідках щодо членів сім`ї позивача (а. с. 41, 42).

Позиція Верховного Суду

Щодо відступлення

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зазначала, що:

суди у справі, яка переглядається, та аналогічній справі № 759/12172/22 (щодо приватизації квартири АДРЕСА_7 ), від висновків Верховного Суду у якій пропонується відступити, помилково відмовили у захисті права позивачів на приватизацію житлових приміщень, у яких вони тривалий час проживають на законних підставах, з тих підстав, що ордери на ці квартири видано як на приміщення гуртожитку, водночас у справі немає доказів того, що ці квартири є гуртожитком та передані Святошинській РДА;

на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду, оскільки весь житловий будинок прийнято до сфери управління Святошинської РДА;

позивач на законних підставах (на підставі ордера про вселення) постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка є його зареєстрованим місцем проживання.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду повинна вирішити питання щодо можливості осіб реалізувати право на приватизацію житлових приміщень у житловому будинку АДРЕСА_3 , які тимчасово (на певний строк) було виділено під гуртожиток, після спливу такого строку шляхом звернення до Святошинської РДА як органу, до сфери управління якого передано вказаний житловий будинок.

Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція).

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» («Volovikv. Ukraine»), заява № 15123/03, пункт 45).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11).

Згідно з частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України (назва в редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2215-IX, далі - ЖК України) громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Законом № 2482-XII передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).

Передання квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передання житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону (частина третя статті 8 Закону № 2482-XII).

У частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» зазначено сферу дії цього Закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Цей Закон не поширюється на громадян, які:

1) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв`язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв`язку з роботою (службою) за контрактом;

2) мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом;

3) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення;

4) потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз;

5) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання чинності цим Законом (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей) (частина третя статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

За змістом рішення № 259 Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів надав, як виняток, Виробничому об`єднанню «Київпромарматура» у тимчасове користування (до 1986 року) та управліннятринадцять квартир № АДРЕСА_5 , що належали до державного житлового фонду.

Вказане рішення не передбачає окремої процедури припинення правового режиму вказаних квартир як «тимчасового гуртожитку» після 1986 року.

Водночас надання квартир АДРЕСА_3 у тимчасове користування та управлінняВиробничого об`єднання «Київпромарматура» не свідчить про їх вибуття із державного житлового фонду у власність або господарське відання Виробничого об`єднання «Київпромарматура», а у подальшому ЗАТ / ПАТ «ХК «АРМА»»як його правонаступника, та внесення вказаного майна до статутного капіталу цієї юридичної особи.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 липня 2013 року у справі № 910/6049/13 ПАТ «ХК «АРМА»» визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2014 року у справі № 910/6049/13, з урахуванням ухвали від 30 квітня 2014 року про виправлення описки, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПАТ «ХК «АРМА»» та ліквідовано товариство.

На час ліквідації ПАТ «ХК «АРМА»» чинним був Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до частини першої статті 42 якого усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (частина восьма статті 42 вказаного Закону).

Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси (частина дев`ята статті 42 зазначеного Закону).

Судові рішення у справі № 910/6049/13 про банкрутство ПАТ «ХК «АРМА»» не містять інформації, що на балансі товариства перебували квартири АДРЕСА_2 та вони були включені ліквідатором до переліку майна, яке належить банкруту.

Водночас відповідно до розпорядження № 1112 житловий будинок АДРЕСА_3 мало бути передано до сфери управління Святошинської РДА.

З урахуванням наведеного квартира АДРЕСА_6 не перейшла у власність Виробничого об`єднання «Київпромарматура», а у подальшому ЗАТ / ПАТ «ХК «АРМА»» як його правонаступника, не набула правового режиму гуртожитку, а станом на час видання розпорядження № 1112 залишилася частиною нерозподіленої житлової площі (не приватизованої) державного житлового фонду, тому на правовідносини щодо приватизації вказаної квартири не поширюються положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», водночас поширюються положення Закону № 2482-XII.

У частині першій статті 19 Конституції України унормований принцип приватного права (в аспекті законності), згідно з яким правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Натомість у частині другій статті 19 Конституції України закріплений принцип публічного права (в аспекті законності), відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначає, що на час видання розпорядження № 1112, зокрема, квартира АДРЕСА_1 не змінила правового режиму та належала до квартир державного житлового фонду, який перебуває у віданні місцевих рад.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звертає увагу, що за змістом пункту 4 рішення № 259 квартири АДРЕСА_4 - НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 після 1986 року мали бути заселені громадянами, які перебувають на квартирному обліку.

Відповідно до законодавства України державний облік житлового фонду здійснюється за єдиною для України системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 28 ЖК України).

Неналежний облік житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений законодавством.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону № 2482-XII).

Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18), на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

Якщо органи приватизації зволікають із прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передання спірного житла у приватну власність позивача.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23).

З урахуванням висновків, сформульованих у цій справі, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 759/12172/22-ц (провадження № 61-10988св23).

Щодо розгляду справи по суті

Позивач як особа, яка на законних підставах вселилася, зареєстрована та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , звернувся до Святошинської РДА із заявою про приватизацію житлового приміщення, вказаної квартири.

25 березня 2021 року позивач отримав письмову відмову у приватизації з підстав того, що:

приватизація житлового приміщення в гуртожитку - ізольованої квартири суперечить чинному законодавству;

інформація про розміщення гуртожитку у будинку АДРЕСА_3 до Святошинської РДА не надходила;

відсутня інформація, що квартиру АДРЕСА_6 передано до комунальної власності територіальної громади м. Києва;

ордер № 07/10/08 серії «АРМА» виданий ЗАТ «ХК «АРМА»» на право зайняття квартири АДРЕСА_9 , що не відповідає фактичному статусу зайнятої житлової площі;

відсутні довідки про час та місце реєстрації ОСОБА_4 у період з моменту народження до 06 травня 2010 року.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_4 відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону № 2482-XII звернувся до суду з позовомпро визнання безпідставної відмови органу приватизації (Святошинської ОДА) передати у приватну власність житлове приміщення (квартиру АДРЕСА_1 ) з покладенням обов`язку на цей орган оформити приватизацію вказаного житлового приміщення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), такий спосіб захисту в разі порушення права під час приватизації майна, як визнання безпідставної відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення є належним.

З урахуванням висновків, викладених у цій постанові, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначає, що апеляційний суд, переглянувши рішення суду першої інстанції, безпідставно не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм правового режиму гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду.

Крім того, суд апеляційної інстанції надав помилкову оцінку доводам апеляційної скарги щодо того, що відповідач не мав підстав, визначених частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», для відмови у приватизації квартири та необґрунтовано поклав на позивача надмірний тягар, зазначивши, що позивачу насамперед необхідно вчинити дії щодо спонукання органів місцевої влади до прийняття рішень з метою набуття відповідного статусу спірним приміщенням.

Апеляційний суд, відмовивши у приватизації квартири АДРЕСА_1 фактично лише з підстав того, що статус цього приміщення не дозволив відповідачу вирішити питання його приватизації на користь позивача, не перевірив висновків суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги та не надав жодної оцінки обставинам того, що:

квартира АДРЕСА_1 не перейшла у власність Виробничого об`єднання «Київпромарматура», а у подальшому ЗАТ / ПАТ «ХК «АРМА»» як його правонаступника, не набула правового режиму гуртожитку, а станом на час видання розпорядження № 1112 залишилася частиною нерозподіленої житлової площі (не приватизованої) державного житлового фонду та не потребує ініціювання переведення її у статус гуртожитку;

у пункті 1 розпорядження № 1112 затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження; у додатку 8 «Перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації» до розпорядження № 1112, зокрема, зазначено, що житловий будинок на АДРЕСА_3 передається до сфери управління Святошинської РДА; будь-яких застережень про те, що вказаний житловий будинок передається лише в частині деяких приміщень чи за виключенням деяких приміщень, вказане розпорядження не містить; Матеріали справи не містять доказів на спростування передання житлового будинку на АДРЕСА_3 разом із квартирою АДРЕСА_6 ;

Святошинська РДА не заперечувала її статусу як належного відповідача у справі;

з 09 квітня 1999 року позивач перебуває на квартирному обліку;

ОСОБА_4 вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі ордера від 26 листопада 2007 року серії АРМА № 26/11/07-2 на вселення до цієї квартири, площею 33,7 кв. м, який нескасований та не визнаний недійсним;

зазначення в ордері, що він видається на житлову площу у гуртожитку, а не на квартиру державного житлового фонду, не впливають на його законність як підстави для вселення позивача у квартиру АДРЕСА_6 ;

щодо квартири АДРЕСА_1 немає заборони на приватизацію;

з 04 червня 2015 року місце проживання позивача та його дружини і дочки зареєстровано у квартирі;

після закінчення дії ордера на вселення від 26 листопада 2007 року серії АРМА № 26/11/07-2 ОСОБА_4 продовжив проживати у квартирі, укладав договори про надання комунальних послуг;

законність видання позивачу ордера на вселення, як і законність факту проживання ОСОБА_1 із сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 після закінчення строку дії ордера (після 2016 року), тривалість тісного зв`язку ОСОБА_4 з житлом органи державної влади та місцевого самоврядування не заперечували;

будь-яких судових справ щодо позбавлення позивача права користування вказаною квартирою чи виселення не ініційовано;

орган приватизації може відмовити у переданні житлового приміщення у власність наймача в порядку приватизації лише у разі відсутності у нього права на приватизацію та/або заборони приватизувати це приміщення. Однак таких підстав для відмови позивачу у приватизації квартири АДРЕСА_1 у відповіді Святошинської РДА від 25 березня 2021 року № 23129 не зазначено.

Отже, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції, перевіривши доводи позовної заяви та обґрунтування апеляційної скарги позивача, не надавав мотивованих відповідей щодо наведених у цій постанові питань, тому доводи касаційної скарги частково підтвердилися, апостанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки про правильне застосування норм права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду робить такі висновки.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають право відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, лише у випадку відсутності у них права на приватизацію та/або заборони приватизувати конкретне приміщення.

Зазначення в ордері, що він видається на житлову площу у гуртожитку, а не на житлове приміщення державного житлового фонду, не впливає на його законність як підстави на вселення особи до житла, крім випадку, якщо він скасований або визнаний недійсним.

Зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку) не може бути підставою для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла.

Неналежне виконання обов`язку щодо обліку житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим касаційний суд вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська