Постанова

Іменем України

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 591/2159/17

провадження № 61-47462св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумська громадсько-ділова газета «Ваш Шанс» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю),

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми

від 05 липня 2018 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Сумської громадсько-ділової газети «Ваш Шанс» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про спростування відомостей та відшкодування моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Сумської громадсько-ділової газети «Ваш Шанс» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - ТОВ Сумська громадсько-ділова газета «Ваш Шанс») про спростування відомостей та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в газеті «Ваш Шанс» від 29 березня 2017 року № 13/29 на стор. 11 була надрукована інформація про розшук ОСОБА_2 , а також зображене його фото, в той час як дозволу на відтворення свого зображення він не надавав. Відтворене в друкованому засобі масової інформації повідомлення про розшук ОСОБА_2 хоча і містить посилання на сайт wanted.mvs.gov.ua, але не є достовірним, а фотографія, яка розміщена в газеті взята з іншого джерела. Порушуючи статті 37, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» редакцією газети «Ваш Шанс» від 29 березня - 5 квітня 2017 року в номері 13/29 газети, не відтворено дослівно матеріал, опублікований на сайті wanted.mvs.gov.ua.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2016 року за провадженням № 1-кс/592/3378/16 розшук ОСОБА_2 припинено. Тому вважає, що надрукована інформація є недостовірною та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3

30 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до газети з вимогою про спростування відомостей, однак листом від 03 квітня 2017 року редакція газети «Ваш Шанс» відмовила в задоволенні вимог.

ОСОБА_2 просив суд зобов`язати ТОВ Сумську громадсько-ділову газету «Ваш Шанс» не пізніше місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена газетою «Ваш Шанс» від 29 березня 2017 року № 13/29 та стягнути з неї на його користь моральну шкоду у розмірі 90 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що розміщена відповідачем інформація відповідає отриманим з органів влади офіційним документам, інформації, розміщеній органом влади на своєму офіційному сайті, а зображення позивача отримане з відкритих джерел з безумовним погодженням позивача при розміщенні цього зображення на його використання іншими, а отже не потребувало отримання від нього додаткової згоди, а тому суд не погодився з посиланнями позивача про наявність правових підстав для задоволення позову.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2018 року у вказаній справі змінено, виключено з мотивувальної частини рішення в абзацах 17 - 19 правову оцінку ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2016 року у справі № 592/8440/16-ц.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, так як судом правильно встановлено, що спірна інформація є достовірною, відповідає даним, розміщеним на офіційних веб-сайтах правоохоронних органів, тому відсутні правові підстави для захисту цивільних прав та інтересів позивача у зазначений ним спосіб, а саме стягнення з відповідача моральної шкоди, ураховуючи, що підстави і розмір заподіяння моральної шкоди позивач також не довів. Також, є обґрунтованими доводи про наявність порушень, допущених місцевим судом щодо надання ним правової оцінки ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2016 року у справі № 592/8440/16-ц, оскільки відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України одними з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення, яке ухвалюється іменем України і є обов`язковим для виконання. Перегляд рішень, ухвалених судом першої інстанції має право здійснювати лише суд апеляційної або касаційної інстанції, тому надаючи правову оцінку ухвалі слідчого судді, яка набрала законної сили, місцевий суд вийшов за межі наданих йому повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постанову суду апеляційної інстанції скасувати частково у частині відмови в задоволенні апеляційної скарги і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Зарічного районного суду м. Суми.

17 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що на момент публікації спірного повідомлення щодо розшуку ОСОБА_2 ухвалою суду першої інстанції від 19 вересня 2016 року (справа № 1-кс/592/3378/16) розшук позивача зобов`язано припинити.

У касаційній скарзі зазначається, що судами не надано належну оцінку тим обставинам, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що сторінка ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» створена та підтримується саме ним чи його довіреними особами.

Доводи інших учасників справи

У травні 2019 року ТОВ Сумська громадсько-ділова газета «Ваш Шанс» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому просило відмовити в її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 29 березня 2017 року в друкованому засобі масової інформації - Сумському громадсько-діловому щотижневику «Ваш Шанс» № 13/29 від 29 березня 2017 року на сторінці 11А вийшло оголошення про розшук позивача ОСОБА_2 із його зображенням.

Вказане оголошення мало наступний зміст: «Внимание! Розыск! Сумским ОП ГУ НП Украины в Сумской области разыскивается ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1., подозревается в совершении преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 296 УК Украины. Пропал из поля зрения правоохранителей 22.08.2016 года. Всех, кто располагает информацией о местонахождении разыскиваемого, просят сообщить в полицию по телефонам: 102 или (0542) 611-792, 667-205. Источник - wanted.mvs.gov.ua» (т. 1 а. с. 10).

30 березня 2017 року ОСОБА_2 надіслав до ТОВ Сумська громадсько-ділова газета «Ваш Шанс» вимогу про спростування відомостей, поширених газетою «Ваш Шанс» від 29 березня 2017 року № 13/29 (т. 1 а. с. 12).

На його вимогу відповідач 03 квітня 2017 року надав відповідь про те, що ресурс http: wanted.mvs.gov.ua є офіційним та відкритим джерелом органів Міністерства внутрішніх справ України. Згідно інформації з вказаного ресурсу, станом на 31 березня 2017 року громадянин ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні злочину (передбаченого частиною першою статті 296 КК України) та знаходиться в розшуку. Тому підстава для спростування інформації не вбачається (т. 1 а. с. 13).

Також з матеріалів цивільної справи вбачається, що наведена в змісті оголошення інформація була розміщена на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України - wanted.mvs.gov.ua в розділі «Особи, які переховуються від органів влади», що підтверджується роздруківкою з веб-сайту Міністерства внутрішніх справ України (т. 1 а. с. 39).

Розшук ОСОБА_2 було оголошено постановою слідчого від 22 серпня 2016 року у зв`язку з підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, що полягало у заподіянні громадянину ОСОБА_5 тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів (т. 1 а. с. 35 - 38).

Як вбачається з ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2016 року у провадженні № 1-кс/592/3378/16, по кримінальному провадженню № 12016200440003121 було зобов`язано уповноваженого слідчого у даному кримінальному провадженні виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по вказаному кримінальному провадженню про дату та час вручення ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, а також скасувати постанову слідчого про зупинення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. Зобов`язано слідчого припинити по даному кримінальному провадженню розшук ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 8, 9).

Обставина стосовно перебування позивача ОСОБА_2 у розшуку за підозрою у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України та наявність відповідної інформації з цього приводу на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України також встановлена постановою Апеляційного суду Сумської області від 17 січня 2018 року, який переглядав рішення Зарічного районного суду міста Суми від 10 листопада 2017 року у цивільній справі № 591/5485/16-ц (т. 1 а. с. 200 - 204).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (стаття 3, 28). Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,яка відповідно до статті 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства, встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що поширена стосовно нього інформація у спірному оголошенні є неправдивою та порочить його честь, гідність та ділову репутацію, так як вказана інформація використана з офіційного джерела, а саме з офіційного веб-сайта Міністерства внутрішніх справ України і сторони не заперечували, що на день виходу з друку газети «Ваш Шанс» дана інформація була актуальною. Неповне та недослівне відтворення газетою інформації, викладеної на веб-сайті, ще не свідчить про те, що інформація про оголошення позивача у розшук є недостовірною, оскільки така інформація підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Позивач, розміщуючи своє зображення у соціальній мережі «Facebook» на доступній для всіх його особистій сторінці, погодився з умовами користування мережею, які передбачають, що публікація матеріалів чи інформації з використанням налаштування «Доступно всім» означає, що особа дозволяє використовувати всім його матеріали чи інформацію, включаючи людей поза «Facebook», отримувати доступ до цієї інформації і використовувати її, а також пов`язувати її з користувачем (тобто з іменем і фото профілю) (т. 1 а. с. 31, 32).

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2016 року, якою зобов`язано уповноваженого слідчого виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про дату та час вручення ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, а також скасовано постанову слідчого про зупинення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та зобов`язано слідчого припинити розшук ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, оскільки матеріалами справи встановлено, що незважаючи на наявність такого судового рішення, інформація із веб-сайта Міністерства внутрішніх справ України про розшук позивача на час виходу газети з друку ще не була вилучена, а тому неможливо стверджувати, що спірна інформація є недостовірною.

За таких обставин, обґрунтованими є висновок суду про відмову у задоволенні позову, так як спірна інформація є достовірною, відповідає даним, розміщеним на офіційному веб-сайті правоохоронних органів, тому відсутні правові підстави для захисту цивільних прав та інтересів позивача у зазначений ним спосіб, а саме стягнення з відповідача моральної шкоди, ураховуючи, що підстави і розмір заподіяння моральної шкоди позивач також не довів.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що надані позивачем докази підтверджують факти порушення його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, поширення неправдивої інформації щодо нього, а тому скарга задоволенню не підлягає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2018 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська