Постанова
Іменем України
04 липня 2018 року
м. Київ
справа № 639/543/17
провадження № 61-12170св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державна установа «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова Національної академії медичних наук України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на постанови Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_4звернулась до суду з позовом до державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала з ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» у трудових відносинах з
01 листопада 2001 року до 20 лютого 2013 року. При її звільненні відповідачем не була проведена виплата всіх належних їй сум при звільненні, а саме - 192 грн 70 коп., що підтверджується рішенням Апеляційного суду Харківської області
від 11 липня 2016 року. За виконавчим документом, виданим Жовтневим районним судом м. Харкова 07 грудня 2016 року, з відповідача на її користь стягнута зазначена сума.
При її середньоденній заробітній платі в сумі 91 грн 24 коп. та періоду затримки розрахунку з 21 лютого 2013 року по день фактичного перерахування суми -
27 січня 2017 року, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова НАМН України» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 88 046 грн 60 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року у складі судді Єрмоленко В. Б. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що правовідносини між сторонами виникли не з приводу оплати праці, тому норми трудового законодавства на них не розповсюджуються.
Справа в апеляційному порядку переглядалась неодноразово.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_4до ДУ «Інститут мікробіології та імунології
ім. І. І. Мечникова НАМН України» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що із змісту рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року у справі
№ 639/1279/14-ц, серед інших позовних вимог ОСОБА_4 просила стягнути з державної установи на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі, який станом на 16 квітня 2014 року становив 26 550 грн 84 коп. Вказаним рішенням у задоволенні цих вимог відмовлено і рішення в цій частині набрало законної сили. Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року вже були предметом судового розгляду, причини відмови у задоволені таких вимог викладені у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова
від 27 листопада 2015 року, яке в цій частині залишено без змін у касаційному порядку, тому наявні підстави для закриття провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період
з 17 квітня 2014 року по 26 січня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ДУ «Інститут мікробіології та імунології
ім. І. І. Мечникова НАМН України» на корить ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2014 року по 26 січня 2017 року в сумі 48 554 грн 44 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку позивачці була нарахована сума за грудень 2012 року у розмірі 1 926 грн 96 коп., за січень
2013 року - 1 905 грн 22 коп., що підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_4 від 20 лютого 2013 року (том 1, а.с 9). У грудні 2012 року та у січні 2013 року позивачкою було відпрацьовано 42 робочі дні. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 склала 91 грн 24 коп. Зазначені розрахунки не спростовані відповідачем, щодо них не надано жодних заперечень. Отже, середній заробіток за 696 днів затримки розрахунку за період з 17 квітня
2014 року по 26 січня 2017 року становить 63 503 грн 04 коп. Ураховуючи те, що розмір заробітної плати позивачки на час звільнення становив 1 905 грн 22 коп., а недоплачена сума склала 1 456 грн 68 коп., що становить 76,46 % від заробітної плати, то вважає, що, враховуючи принцип справедливості та співмірності підлягають стягненню кошти в сумі 48 554 грн 44 коп. (76,46 % від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17 квітня 2014 року по 26 січня 2017 року).
У касаційнихскаргах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, а саме - ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова
від 24 березня 2017 року, та змінити постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_4 в частині оскарження постанови Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року щодо закриття провадження у справі мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального права. Посилалась на те, що апеляційний суд неправильно застосував норму частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки предмети позову у справі
№ 639/1279/14-ц та у справі № 639/543/17 є різними. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період
з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року не заявлялись та не були предметом судового розгляду ні в одній справі за її участю.
Касаційна скарга ОСОБА_4 в частині оскарження постанови Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року, якою було частково задоволено її апеляційну скаргу мотивована тим, що оскаржуване судове рішення в частині періоду стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні (з 17 квітня 2014 року по
26 січня 2017 року) не відповідає обставинам у справі і вимогам закону, у зв'язку із тим, що позивачкою така вимога не заявлялась. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів - виклик свідка ОСОБА_6, показання якого мали значення для правильного вирішення справи. Зазначала, що спору між сторонами про розміри належних сум при звільненні не існувало, як при розгляді справи № 639/1279/14-ц, на яку посилається суд апеляційної інстанції, так і при розгляді справи № 639/543/17. Матеріали справи № 639/543/17 не містять жодного заперечення відповідача щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» на касаційні скарги ОСОБА_4, в яких державна установа зазначала про те, що доводи касаційних скарг будуються виключно на неправдивій та упередженій інформації. ОСОБА_4, зловживаючи правами, невірно надала правову оцінку датам, періодам, рішенням судів, а апеляційний суд не перевірив і не обґрунтував свою позицію з огляду на пояснення і докази відповідача. Вся вимоги щодо повного розрахунку з позивачем розглянуті рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року, що набрало законної сили, у справі № 639/1279/14-ц.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з
ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» з
01 листопада 2001 року до 20 лютого 2013 року і обіймала посаду провідного наукового співробітника за сумісництвом на 0,5 посадового окладу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року у справі № 639/1279/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», завідувача лабораторії нових та маловивчених захворювань ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» Похила С. І., заступника директора ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» Запорожченко Я. Е., директора ДУ «Інститут мікробіології та імунології
ім. І. І. Мечникова НАМН України» ОСОБА_6, провідного юрисконсульта
ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» Бойчука В. І., провідного юрисконсульта ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» Іванової І. О., начальника відділу кадрів
ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» Бєлякової Н. А., працівника ДУ «Інститут мікробіології та імунології
ім. І. І. Мечникова НАМН України» ОСОБА_12 про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати наказ про звільнення, зобов'язання здійснити повний розрахунок при звільненні, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, відшкодування моральної шкоди, здійснення індексації заробітної плати, поновлення членства у профспілковій організації, зобов'язання вчинити інші дії, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з
ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» на користь ОСОБА_4 компенсацію за службові відрядження на загальну суму 1 263 грн 98 коп. та 1 200 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконними наказу про звільнення та відмови у наданні відпустки при звільненні у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 за безпідставністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. та зобов'язання надати наказ про звільнення скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. та зобов'язання надати наказ про звільнення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 Зобов'язано ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» видати ОСОБА_4 засвідчену в установленому порядку копію наказу від 20 лютого 2013 року про її звільнення. Стягнуто з ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» на користь ОСОБА_4 192 грн 70 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2017 року роз'яснено рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2016 року та зазначено, що сума у розмірі 192 грн 70 коп., про стягнення якої зазначено в резолютивній частині та повному тексті рішення від 11 липня 2016 року є заробітною платою за березень 2012 року.
З виписки публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за картковим рахунком ОСОБА_4 вбачається, що 192 грн 70 коп. зараховано на її рахунок 27 січня 2017 року.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у
статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Судом також встановлено, що після звільнення та після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 повинні бути сплачені, між роботодавцем та ОСОБА_4 у лютому 2014 року виник спір та вона звернулась до суду в тому числі з вимогами: про визнання неправомірними дії державної установи в частині невиплати належних позивачу сум за три службові відрядження; про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок заборгованості за службові відрядження, здійснені за весь час роботи в установі; про визнання незаконним зняття установою з позивача надбавки у розмірі 10 % посадового окладу в місяць за знання та використання у роботі однієї європейської мови з 01 серпня 2009 року згідно з наказом від 23 липня 2009 року № 41-Д; про зобов'язання відповідача здійснити повний розрахунок з позивачем та стягнути з державної установи всі суми, що належать позивачу від установи в день звільнення; про стягнення авансу на службове відрядження з 17 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року до Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України (Київ) у розмірі 360 грн; про стягнення авансу на службове відрядження з 15 березня 2011 року по 17 березня 2011 року до Інституту біохімії
ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України (Київ) у розмірі 160 грн; про стягнення суми у розмірі 860 грн 68 коп., що складається з суми у розмірі
491 грн 20 коп. (сума за службове відрядження з 17 лютого 2011 року по
24 лютого 2011 року) та з суми 369 грн 48 коп. (сума за службове відрядження з 15 березня 2011 року по 17 березня 2011 року); про стягнення авансу на службове відрядження з 25 жовтня 2007 року по 02 листопада 2007 року до Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України (Київ) у розмірі 225 грн; про стягнення заборгованість за службове відрядження
з 25 жовтня 2007 року по 02 листопада 2007 року до Інституту біохімії
ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України (Київ) у розмірі
403 грн 30 коп. та компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок у розмірі 325 грн30 коп. станом на 16 квітня 2014 року; про стягнення заборгованості із заробітної плати за липень 2012 року у розмірі 316 грн 66 коп.; про стягнення середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі, який станом на 16 квітня 2014 року становить 26 550 грн 84 коп. без врахування податків та обов'язкових платежів та без урахування компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок; про стягнення суми у розмірі 10 % посадового окладу в місяць за знання та використання у роботі іноземної мови, починаючи з 01 серпня 2009 року по
20 лютого 2013 року; про зобов'язання провести індексацію заробітної плати позивача за період з 1 по 31 березня, з 1 по 31 травня, з 1 по 31 липня,
з 1 по 31 серпня, з 1 по 30 вересня 2009 року; з 1 по 30 вересня 2005 року; з 1 по 31 березня, з 1 по 31 травня, з 1 по 30 червня, з 1 по 31 грудня 2003 року,
з 1 по 31 травня, з 1 по 30 червня 2002 року з урахуванням індексу споживчих цін; про стягнення суми, що належить позивачу за оплату відповідачем простою протягом 5 місяців 2009 року - з 1 по 31 березня, з 1 по 31 травня,
з 1 по 31 липня, з 1 по 31 серпня, з 1 по 30 вересня - у розмірі 5 місячних окладів позивача з урахуванням індексу споживчих цін; протягом 1 місяця 2005 року -
з 1 по 30 вересня - у розмірі 1 місячного окладу позивача з урахуванням індексу споживчих цін; протягом 4 місяців 2003 року - з 1 по 31 березня, з 1 по 31 травня, з 1 по 30 червня, з 1 по 31 грудня - у розмірі 4 місячних окладів позивача з урахуванням індексу споживчих цін; протягом 2 місяців 2002 року -
з 1 по 31 травня, з 1 по 30 червня - у розмірі 2 місячних окладів позивача з урахуванням індексу споживчих цін; про стягнення заробітної плати у розмірі
192 грн 70 гривень з урахуванням компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Із наведених судових рішень вбачається, що зазначений спір щодо суми, яка була недоплачена позивачці при здійсненні з нею остаточного розрахунку судами остаточно було вирішено наступним чином: позовні вимоги
ОСОБА_4 задоволені частково, стягнуто на її користь з ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» компенсацію за службові відрядження на загальну суму 1 263 грн 98 коп. та заробітну плату за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. У задоволенні решти зазначених вимог було відмовлено.
Отже, загальна сума, яка була недоплачена при здійсненні остаточного розрахунку при звільненні становила 1 456 грн 68 коп.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядком).
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством (правова позиція Верховного Суду України
від 01 березня 2017 року у справі № 6-2807цс16).
Відповідно до пункту 2 вказаного порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року та закриваючи в цій частині провадження у справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2013 року по 16 квітня 2014 року вже були предметом судового розгляду, причини відмови у задоволені таких вимог викладені у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року, яке в цій частині залишено без змін у касаційному порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2014 року по 26 січня 2017 року та приймаючи в цій частині постанову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив із того, що при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки позивачці було нараховано за грудень 2012 року - 1 926 грн 96 коп., за січень 2013 року - 1 905 грн 22 коп.
У грудні 2012 року та в січні 2013 року позивачкою було відпрацьовано 42 робочі дні. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 склала 91 грн 24 коп. Середній заробіток за 696 днів затримки розрахунку за період з 17 квітня
2014 року по 26 січня 2017 року становить 63 503 грн 04 коп.Враховуючи те, що розмір заробітної плати позивачки на час звільнення становив 1 905 грн 22 коп., а недоплачена сума склала 1 456 грн 68 коп., що становить 76,46 % від заробітної плати, то враховуючи принцип справедливості та співмірності стягнуто кошти в сумі 48 554 грн 44 коп. (76,46% від суми середнього заробітку за затримки розрахунку за період з 17 квітня 2014 року по 26 січня 2017 року).
Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанови Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
О. В. Білоконь
Є. В.Синельников