Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №369/10252/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 369/10252/23

провадження № 61-9355св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий комбінат

«ІНФОРМАЦІЯ_1»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури та касаційну скаргу державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий комбінат

«ІНФОРМАЦІЯ_1»на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, в складі судді Піткевич Н. С., від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А., від 21 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

2. Позов мотивований тим, що прокуратурою під час опрацювання звернення державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий комбінат «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1») встановлено порушення вимог земельного законодавства.

3. Так, згідно з рішенням виконавчого комітету Музичанської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області

від 12 грудня 2001 року № 133 у постійне користування Агрокомбінату

«ІНФОРМАЦІЯ_1» відведено 1 972 га земель сільськогосподарського призначення для сільськогосподарського виробництва, що підтверджено державним актом на право постійного користування землею серії 1-КВ

№ 000976, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28 грудня 2001 року № 510.

4. На підставі наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг було припинено право постійного користування землею ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 265 га (з діл. № 1 - 7,69 га, з діл. № 2 - 6,83 га, з діл. № 3 74,02 га, з діл № 4 - 9,84 га, з діл. № 5 - 7,81 га, з діл № 7 - 14,00 га, з діл. № 7а - 28,58 га, з діл. № 8 - 40,50 га, з діл № 9 - 7,52 га, з діл. № 10 - 40,60 га, з діл. № 10а - 13,62 га, з діл № 12 - 7,45 га, з діл. № 15 - 6,54 га) на землі сільськогосподарського призначення, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії 1-КВ № 000976, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28 грудня

2001 року за № 510.

5. В подальшому на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 вересня 2016 року

№ 10-19988/15-16-сг ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:05:002:5031, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства; № 10-19987/15-16-сг ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:05:002:5032, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства; № 10-19986/15-16-сг

ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:05:002:5033, площею 1,2175 га, для ведення особистого селянського господарства;

№ 10-19984/15-16-сг ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:05:002:5036, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства; № 10-19989/15-16-сг ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485500:05:002:5034, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства.

6. Прокурор вказує, що зазначені ділянки на підставі договорів

купівлі-продажу від 07 листопада 2016 року буди відчужені на користь

ОСОБА_7 , а потім на підставі договорів купівлі-продажу від 02-03 липня

2019 року на користь ОСОБА_1 .

7. Також на підставі рішення 24 сесії Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 07 скликання від 16 березня

2018 року цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5034, змінено з ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

8. Зазначав, що на час звернення з позовом до суду згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034, є ОСОБА_1 .

9. Вважає, що відведення спірних земельних ділянок у приватну власність та зміна їх цільового призначення відбулась з порушенням вимог земельного законодавства з огляду на наступне.

10. Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 369/2907/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду

від 03 березня 2021 року, задоволено позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1». Визнано недійсними наказ Головного управління Держземагенства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг «Про припинення права користування земельною ділянкою».

Судом констатовано, що припинення права постійного користування ДП «Агрокомбінат «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельними ділянками загальною площею

265 га здійснено з порушенням статей 141 142 186-1 ЗК України, статті

20 Закону України «Про землеустрій», що стало підставою для визнання наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня

2014 року № 10-11417/15-14-сг недійсним у порядку ст.155 ЗК України.

Вказані обставини, на думку прокурора, в силу частини п`ятої статті 82 ЦПК України є преюдиційними.

11. Водночас, із листа ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 08 жовтня 2021 року №736/1.01-13 встановлено, що за рахунок земельних ділянок, право користування якими припинено на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня 2014 року

№ 10-11417/15-14-сг (діл. № 4) у приватну власність громадян відведено земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034.

12. На підтвердження розташування земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034, на землях, що перебувають у постійному користуванні ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1», на замовлення підприємства ФОП ОСОБА_8 розробив зведений план, з урахуванням даних державного акта серії 1-КВ № 000976 та надав довідку про те, що спірні земельні ділянки дійсно перебувають в межах земельної ділянки № 4 за державним актом на право постійного користування землею серії

1-КВ № 000976.

13. Прокурор вважає, що судами у справі № 369/2907/18 вже встановлено, що належного вилучення із постійного користування ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельних ділянок площею 9,84 га (з ділянки № НОМЕР_1 ) не відбулось, у зв`язку з чим накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області

від 28 вересня 2016 року №№ 10-19989/15-16-сг, 10-19984/15-16-сг,

10-19986/15-16-сг, 10-19987/15-16-сг, 10-19988/15-16-сг прийняті всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України, а відтак є незаконними.

14. Крім того, позивач наголошував на порушенні вимог статті 20 ЗК України під час зміни цільового призначення земельних ділянок. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034 на час прийняття рішень Музичанською сільською радою про зміну їх цільового призначення розташовувались в адміністративних межах Музичанської сільської ради та не входили в межі села Музичі, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру.

15. Згідно з пункту 1.1 Статуту ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» Агрокомбінат «ІНФОРМАЦІЯ_1» перейменовано на ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» наказом Міністерства аграрної політики України від 25 квітня 2002 року № 120. Підприємство є правонаступником всіх прав і обов`язків державного підприємства агрокомбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», до якого приєднані на правах структурних підрозділів, у зв`язку з реорганізацією, державне підприємство радгосп «Совки», державне сільськогосподарське підприємство «Музичанський» та інститут споруд штучного клімату, мале державне підприємство «Каркініт». Підприємство є правонаступником Київського виноградарського радгоспу. Підприємство діє на основі державної власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

16. Зважаючи на викладене, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034 є землями державної власності, розпорядником яких, у відповідності до вимог частини четвертої статті 122 ЗК України виступає Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Тому держава в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернулась з даним позовом з вимогою про витребування із незаконного чужого володіння відповідача спірних земельних ділянок.

17. Своє право на представництво інтересів держави в суді прокурор обґрунтовував положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначає, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Київській області скеровано лист 15 листопада 2022 року за № 55-4649вих-22, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та запитано про вжиті заходи реагування про усунення цих порушень і повернення відповідної земельної ділянки у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку.

У відповідь на цей лист Головне управління Держгеокадастру у

м. Києві та Київській області листом від 09 грудня 2022 року

№ 10-10-0.6-6180/2-22 повідомило про невжиття заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду з позовною заявою, оскільки накази про відведення земельних ділянок прийняті безпосередньо Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, що є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію фактом їх виконання.

18. Прокурор вважає, що позов не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, вказаним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і з огляду на викладене, просив суд:

витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 9,2175 га з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034, що розташовані в межах Білогородської сільської громади Бучанського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

19. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

21. Суд зауважив, що надані Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області спірні земельні ділянки не належали до лісового фонду, не знаходилися на прибережних смугах водойм, заповідних зонах, де очевидним є ознаки неможливості передачі землі у приватну власність. Таким чином громадяни, яким була передана земля не могли знати про те, що земельні ділянки вибули з користування ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» з порушенням вимог закону, а Головне управління Держгеокадастру у Київській області своїм рішенням не мало права припинити право користування земельною ділянкою ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

22. За викладених обставин суд дійшов висновку, що хоча Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області і порушені вимоги ЗК України щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1», але з урахуванням того, що громадяни отримали земельні ділянки у власність за рішенням органу створеного державою та правомірно сподівалися на мирне володіння своїм майном, оцінюючи баланс між інтересами держави, за захистом яких звернувся прокурор, та наслідки втручання у право на мирне володіння майном громадян, суд вважав, що відсутня легітимна мета втручання у право власності на землю.

23. Крім того, районний суд дійшов висновку, що прокурором без поважних причин пропущений строк позовної давності, на застосуванні якої наполягав представник відповідача, у зв`язку з чим дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити також у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

24. Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційні скарги керівника Київської обласної прокуратури та ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року змінено шляхом зміни його мотивувальної частини.

25. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в позові. Водночас змінюючи мотиви такої відмови, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Оскільки за результатами розгляду цієї встановлена необґрунтованість позовних вимог відмовити у позові необхідно було саме з цих підстав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

26. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

27. У касаційній скарзі ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

28. У червні 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року.

29. У липні 2024 року ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» подало касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 травня 2024 року.

30. Ухвалами Верховного Суду від 02 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурора та ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1», витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

31. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

32. Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15, від 06 березня 2019 року у справі № 911/3158/17,

від 03 березня 2021 року у справі № 369/2907/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідності до вимог статей 330 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було передано за договором купівлі-продажу та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

34. Вказує, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника - відчужувача за першим правочином.

35. Зазначає, що відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноваженого органу держави означає, що держава, як власник, волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

36. Прокурор наголошує на суспільному інтересі, який полягає у дотриманні законності під час вирішення суспільно-значимого питання щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності, припинення права користування науково-дослідного виробництва агрокомбінату землями сільськогосподарського призначення та передача їх у приватну власність осіб, які не мали на меті використовувати її для сільськогосподарських потреб та відразі перевели їх до категорії земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

37. Підставою касаційного оскарження судових рішень ДП «НДВК

«ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 686/14737/21, від 28 червня 2023 року у справі № 148/621/22,

від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21, від 29 травня 2024 року у справі № 635/9030/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц,

від 07 липня 2022 року у справі № 278/607/17, від 16 серпня 2023 року у справі № 175/5124/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1711/20-ц, у постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі

№ 6-1376цс16, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. Касаційна скарга державного підприємства мотивована тим, що оскільки спірні ділянки вибули з володіння власника на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, тому відновлення прав на земельні ділянки необхідно здійснити шляхом їх витребування від добросовісного набувача. Зауважує, що право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України.

39. Відповідні норми стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно набутої фізичною особою без відповідного рішення уповноваженого органу, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

40. Звертає увагу, що у період, коли в апеляційному порядку відбувався розгляд справи № 369/2907/18, предметом якої було встановлення правомірності наказу Головного управління Держземагенства від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг «Про припинення права користування земельною ділянкою», відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки. Рішення у цій справі були загальнодоступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень. ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, повинен та міг дізнатися про те, що існує судових спір щодо правомірності припинення права постійного користування земельними ділянками на підставі наказу від 01 грудня 2014 року, які він мав намір придбати, та розуміти можливі наслідки за результатами вирішення цього спору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

41. У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучерук В. В. подав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та безпідставними.

42. Відзив мотивований тим, що відповідач діяв як добросовісний набувач земельних ділянок, виконував всі передбачені законом дії для отримання у власність земельних ділянок, а тому не повинен нести відповідальність за можливі помилки (порушення закону), допущені органами державної влади, які стосуються питань законності відведення земельної ділянки.

43. Наголошує, що підстави набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки не були припинені, скасовані чи визнані недійсними, а тому, він як на час набуття спірних земельних ділянок так і зараз є правомочних власником.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

44. На підставі державного акту на право постійного користування землею від 28 грудня 2001 року серії І-КВ № 000976, виданого Музичанською сільською радою народних депутатів, у користуванні Агрокомбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1» перебувало 1 972,0 га земель для ведення сільськогосподарського виробництва.

45. На підставі наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг припинено право постійного користування землею ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 265 га (з діл. № 1 - 7,69 га, з діл. № 2 - 6,83 га, з діл. № 3 74,02 га, з

діл № 4 - 9,84 га, з діл. № 5 - 7,81 га, з діл № 7 - 14,00 га, з діл. № 7а - 28,58 га, з діл. № 8 - 40,50 га, з діл № 9 - 7,52 га, з діл. № 10 - 40,60 га, з діл. № 10а - 13,62 га, з діл № 12 - 7,45 га, з діл. № 15 - 6,54 га), на землі сільськогосподарського призначення, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії 1-КВ № 000976, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28 грудня

2001 року за № 510.

46. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 вересня 2016 року № 10-19988/15-16-сг

ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3222485500:05:002:5031, для ведення особистого селянського господарства.

47. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 вересня 2016 року № 10-19987/15-16-сг ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3222485500:05:002:5032, для ведення особистого селянського господарства.

48. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 вересня 2016 року № 10-19986/15-16-сг

ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку, площею 1,2175 га, з кадастровим номером 3222485500:05:002:5033, для ведення особистого селянського господарства.

49. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 вересня 2016 року № 10-19984/15-16-сг

ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3222485500:05:002:5036, для ведення особистого селянського господарства.

50. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28 вересня 2016 року № 10-19989/15-16-сг

ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3222485500:05:002:5034, для ведення особистого селянського господарства.

51. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2016 року № 5903 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_7 , який в подальшому відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 липня 2019 року № 2252 на користь ОСОБА_1 .

52. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2016 року № 5907 відчужила право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_7 , який в подальшому відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 липня 2019 року

№ 2253 на користь ОСОБА_1 .

53. ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 листопада 2016 року № 1584 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_9 , який в подальшому відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 липня 2019 року № 2207 на користь ОСОБА_1 .

54. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2016 року № 5911 відчужила право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_7 , який в подальшому відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 липня 2019 року

№ 2254 на користь ОСОБА_1 .

55. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2017 року № 1584 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_9 , який в подальшому відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 липня 2019 року № 2205 на користь ОСОБА_1 .

56. На підставі рішення 24 сесії Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 07 скликання від 16 березня

2018 року цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032 змінено з ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

57. На підставі рішення 24 сесії Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 07 скликання від 16 березня

2018 року цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222485500:05:002:5033 змінено з ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

58. На підставі рішення 24 сесії Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 07 скликання від 16 березня

2018 року цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222485500:05:002:5034 змінено з ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

59. Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 369/2907/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду

від 03 березня 2021 року, задоволено позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_10 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Святопетрівської сільської ради про визнання недійсними наказів та скасування права власності на земельну ділянку. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня 2014 року

№ 10-11417/15-14-сг «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».

60. У справі № 369/2907/18 суди встановили, що припинення права постійного користування ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельними ділянками загальною площею 265 га здійснено з порушенням статей 141 142 186-1 ЗК України, статті 20 Закону України «Про землеустрій», що стало підставою для визнання наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг недійсним у порядку статті 155 ЗК України.

61. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485500:05:002:5031, 3222485500:05:002:5032, 3222485500:05:002:5033, 3222485500:05:002:5036, 3222485500:05:002:5034 на час вирішення справи залишається ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

62. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

63. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

64. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

65. Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

66. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

67. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

68. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.

69. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

70. Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 369/2907/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду

від 03 березня 2021 року, задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_10 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Святопетрівської сільської ради про визнання недійсними наказів та скасування права власності на земельну ділянку. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня

2014 року № 10-11417/15-14-сг «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».

71. У справі № 369/2907/18 суди встановили, що припинення права постійного користування ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельними ділянками загальною площею 265 га здійснено з порушенням статей 141 142 186-1 ЗК України, статті 20 Закону України «Про землеустрій», що стало підставою для визнання наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг недійсним у порядку статті 155 ЗК України.

72. Встановивши, що вилучені у ДП «НДВА «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельні ділянки належали до земель державної власності, що підтверджено державним актом (постійне користування у державного підприємства), технічною документацією, суди дійшли висновку, що такі земельні ділянки можуть бути вилучені лише за рішенням Кабінету Міністрів України, що відповідає вимогам статей 84 142 149 ЗК України. Право розпорядження спірними земельними ділянками належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження ним Кабінетом Міністрів України не вчинялось.

73. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій врахували вказані преюдиційні обставини та правильно встановили, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області порушило вимоги ЗК України щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою

ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1», внаслідок чого спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави.

74. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду, що витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок буде непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном та становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

75. Оцінивши баланс інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор, та наслідки втручання у право на мирне володіння майном відповідача, суд вважав, що відсутня легітимна мета втручання у право власності відповідача на землю. При цьому врахував, що спірні ділянки не належали до лісового фонду, не знаходилися на прибережних смугах водойм, у заповідних зонах, де б очевидні ознаки давали підстави для розуміння особою (добросовісним набувачем) того, що ці ділянки не можуть бути передані у власність.

76. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки земельна ділянка, право користування якою було припинено на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 грудня

2014 року № 10-11417/15-14-сг, була розподілена між фізичними особами, які набули у власність земельні ділянки та розпорядились у подальшому в передбачений законом спосіб, у зв`язку з чим задоволення цього позову буде втручання у мирне володіння цим майном відповідача.

77. Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

78. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

79. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України»

від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України»

від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

80. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

81. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

82. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

83. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

84. Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

85. У пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

86. З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

87. Враховуючи усі наведені вище принципи, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 земельних ділянок буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті

1 Першого протоколу до Конвенції, а прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права громадян які добросовісно набули у власність майно, покладаючись на легітимність дій органу державної влади.

88. В наказі Головного управління Держземагенства у Київській області

від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг про припинення права користування землею ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1», який був чинним на момент затвердження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проектів землеустрою та відведення у приватну власність земельних ділянок вбачається, що ДП «НДВА «ІНФОРМАЦІЯ_1» добровільно відмовилося від користування земельними ділянками.

89. Фізичні особи, які першими отримали земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та згодом їх відчужили, мали підстави вважати, що наказ Головного управління Держземагенства у Київській області є дійсними, та правомірно очікували, що після отримання земельних ділянок матимуть змогу мирно володіти своїм майном.

90. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мали або могли знати про те, що земельні ділянки вибули з користування ДП «НДВА «ІНФОРМАЦІЯ_1» з порушенням вимог закону.

91. Доказів про те, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, зокрема причетний до незаконних дій щодо вибуття земель із державної власності та/або знав про незаконність надання спірних ділянок первісним власникам (фізичним особам), матеріали справи не містять.

92. За встановлених обставин намагання виправити допущену в минулому органом державної влади «помилку» не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову сausa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних осіб, а отже, порушить справедливий балансу інтересів сторін.

93. У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

94. Таким чином, враховуючи, що на момент набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки останні могли розраховувати на правомірність припинення права постійного користування ними ДП «НДВА ІНФОРМАЦІЯ_1», яке згідно з наказом Головного управління Держземагенства у Київській області

від 01 грудня 2014 року № 10-11417/15-14-сг добровільно відмовилось від такого права, оцінюючи співвідношення порушених інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор, та наслідки втручання у право на мирне володіння майном не одного громадянина, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що з метою дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі відсутня легітимна мета втручання у право власності на землю.

95. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 27 березня 2019 року у справі № 369/4858/16-ц, 22 травня 2019 року у справі № 369/2803/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 369/2692/16-ц,

від 27 листопада 2019 року у справі № 369/4389/16, від 03 червня 2020 року у справі № 369/4085/16-ц.

96. Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц,

від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц,

від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15, від 06 березня 2019 року у справі № 911/3158/17, від 03 березня 2021 року у справі № 369/2907/18, на які прокурор посилається у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження; а також висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 686/14737/21, від 28 червня 2023 року у справі № 148/621/22,

від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21, від 29 травня 2024 року у справі № 635/9030/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц,

від 07 липня 2022 року у справі № 278/607/17, від 16 серпня 2023 року у справі № 175/5124/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1711/20-ц, у постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі

№ 6-1376цс16, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, на які ДП «НДВК «ІНФОРМАЦІЯ_1» посилається у касаційній скарзі, як підставу для касаційного оскарження.

97. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

98. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив рішення, з урахуванням змін внесених під час апеляційного перегляду, та апеляційний суд ухвалив постанову, із неправильним застосуванням норм матеріального права та/або із порушенням норм процесуального права.

99. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргузаступника керівника Київської обласної прокуратури та касаційну скаргу державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий комбінат «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишити без задоволення.

2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 22 листопада 2023 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.