Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №199/9923/22

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 199/9923/22

провадження № 61-13075св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур[1]-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року у складі судді Авраменка А. М., додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року у складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся позовом до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас») про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Позов мотивований тим, що 10 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою 0. А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1156 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34647228). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1156) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами (номером та датою) наказом № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі сіножатей площею 2,000 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0652) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

На переконання позивача, зміст наказу № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1156.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2300/2-22 від 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 3365-СГ від 19 липня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

В подальшому, ОСОБА_1 зверталась до Управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1156 площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 5365-СГ від 21 жовтня 2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1156, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1156, а остання вибула з державної власності поза її волею.

Згодом земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 352241313).

Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а саме: вжити заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Прокурор просив:

витребувати у ОСОБА_1 , ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, з кадастровим номером 1421786600:03:000:1156, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1156, припинивши право орендни на цю земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , ДП «Ілліч-Агро Донбас» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Судові рішення мотивовані тим, що:

обидві копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року є сканкопіями паперової форми наказу (оригіналу), мають однакові реквізити (дату, підписанта, видавника, штрих-коди тощо). З акту перевірки діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, судом встановлено факт втрати оригіналу наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року серед низки інших, виданих до 04 жовтня 2019 року. Викладені обставини в контексті частини шостої статті 95 ЦПК України, не дозволяють суду прийняти до уваги як належний, допустимий та достовірний доказ ту сканкопію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, на якій ґрунтуються позовні вимоги прокурора. За відсутності оригіналу такого наказу (має бути паперова копія) жодна з його копій не спростовує одна одну і не може бути прийнята до уваги як доказ. Відтак, твердження прокурора та позивача в частині підробки та не видання тієї версії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, на підставі якої здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 , не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неправомірне заволодіння відповідачем ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, а отже і унеможливлює задоволення віндикаційної позовної вимоги. Апеляційний суд також вказав, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підроблений чи визнаний недійсним не надано;

не підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, оскільки ґрунтується виключно на можливості задоволення позову в частині віндикаційної позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено. З тих же підстав не підлягає задоволенню і вимога про припинення права оренди, яка до того ж не є ефектним та належним способом захисту;

також суди вважали відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки у відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» і з тієї підстави, що за ДП «Ілліч-Агро Донбас» зареєстровано не право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а речове право на чуже майно - право оренди спірної земельної ділянки.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, у порядку розподілу судових витрат по справі стягнено з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що з матеріалів справи достеменно встановлено і підтверджено факт укладення 14 лютого 2023 року між відповідачем ДП «Ілліч[1]Агро Донбас» та АО «Експерте Креде» договору про надання правничої допомоги № 23Д095317, додаткової угоди № 1 до нього від 14 лютого 2023 року, на виконання умов яких від імені адвокатського об`єднання професійну правничу допомогу вказаному відповідачу надавав адвокат Сіріньок 0. М., яка і приймала участь у судових засіданнях по справі. Сторонами узгоджено обсяг та вартість правових послуг. Тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав обґрунтованою та доведеною заяву представника відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» про ухвалення додаткового рішення, а отже і можливість задоволення такої заяви в повному обсязі.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року стягнено з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в обсязі, який підлягає відшкодуванню позивачем, є обґрунтованим, Тому на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» з Донецької обласної прокуратури підлягають стягненню витрати на правничу у сумі 4000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 вересня 2024 року перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що:

суди проігнорували наданий ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ щодо ОСОБА_2 , інформацію цього органу про те, що воно не приймало наказ від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , а також наказ від 21 жовтня 2019 року № 5365-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність. Таким чином, вибуття земельної ділянки з державної власності сталося поза волею власника;

суди не дослідили додані прокурором до позовної заяви копії матеріалів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 та копії наказів, які дійсно приймало ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, що свідчить про ухилення судів від встановлення дійсних обставин справи;

суди ґрунтували свої висновки на припущеннях, а саме: припустили, що можуть існувати два накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ з різними текстами, але під одним реєстраційним номером (про надання у власність землі ОСОБА_1 , так і надання дозволу ОСОБА_2 ). Не врахували, що накази Держгеокадастру з одним номером, датою та посекундною відміткою на штрих-коді фізично не можуть існувати;

суди безпідставно обмежили поняття «оригінал наказу» лише паперовим документом, не врахували, що у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Вважає, що вказаний доказ є оригіналом;

вважає, що, оскільки відповідач ОСОБА_1 не проявляла значного інтересу у даній справі, до суду не з`явилась, відзив на позовну заяву та заяв про розгляд справи за її відсутності не подала, суди презюмували право власності ОСОБА_1 за відсутності доказів для цього та фактично звільнили її від доказування;

суди безпідставно прирівняли презумпцію законності права власності до неспростовного факту. Сама по собі така презумпція не може бути підставою для звільнення від доказування та не є беззаперечним доказом законності набуття права власності;

відсутність вироку щодо підробки документів не спростовує того, що земельна ділянка вибула з власності держави без її волі та підлягає поверненню у цивільно-правовому порядку;

наявність інформації про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі не може свідчити про правомірність набуття права власності;

апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі № 199/9892/22, що набрала законної сили, якою встановлено факт неприйняття ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказу №4829-0Г від 01 жовтня 2019 року, яким начебто затверджено проект землеустрою ОСОБА_3 та іншим (у тому числі ОСОБА_1 ) та отримання землі ОСОБА_3 у власність з порушеннями;

суди проігнорували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21, від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2024 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» через представника Сіріньок О. М. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін. Також просить стягнути з Донецької обласної прокуратури витрати на правничу допомогу.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, касаційна скарга не містить належних підстав для їх скасування чи перегляду, а зводиться до цитування норм матеріального та процесуального права і висловлення незгоди Донецької обласної прокуратури з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів у справі. В касаційній скарзі зазначена вимога про скасування додаткового рішення та ухвалення нового рішення про відмову ДП «Ілліч-Агро Донбас» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, але текст касаційної скарги не містить жодних обґрунтувань для прийняття такого рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання першого заступника керівника Донецької області прокуратури про зупинення виконання додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року.

У листопаді 2024 року матеріали справи № 199/9923/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 199/9923/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/9897/22 (провадження № 61-1443бсво24).

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року поновлено провадження у справі, у задоволенні клопотання першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури про розгляд справи з викликом прокурора відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 16 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області. Копія клопотання наявна у справі.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3401-СГ надано відповідачу ОСОБА_1 запитуваний нею дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що підтверджується копією відповідного наказу.

10 вересня 2019 року відділом у Нікольському району ГУ Держгеокадастру у Донецькій області здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яку бажала отримати у власність відповідач ОСОБА_1 , в Державному земельному кадастрі, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23 липня 2019 року, складеного ТОВ «Центр експертно-геодезичного забезпечення». Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1421786600:03:000:1156, визначено площу у 2 га та цільове призначення - ведення особистого селянського господарства. Місцезнаходження вказаної земельної ділянки - Донецька область Нікольський район, на території Темрюцької сільської ради. Складено кадастровий план земельної ділянки. Таким чином, спірна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав. Викладені обставини підтверджуються копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатком.

01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на територіїТемрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, за межами населених пунктів» та передати їй у власність таку земельну ділянку, кадастровий номер 1421786600:03:000:1156, площею 2 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Копія наказу наявна в матеріал справи.

10 грудня 2019 року державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Корешковою А. П. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 . Підставою зазначено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року.

Матеріали справи містять копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_1 . Згідно копії означеного наказу, яка містить всі реквізити офіційного документу, вирішено надати відповідачу ОСОБА_4 безоплатно у власність спірну земельну ділянку, вказано, що право власності виникає з моменту його державної реєстрації.

18 грудня 2019 року між відповідачами укладено договір оренди землі № 621, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» в оренду на 10 років спірну земельну ділянку. 25 січня 2020 року відбулась державна реєстрація за ДП «Ілліч-Агро Донбас» права оренди спірної земельної ділянки на підставі зазначеного договору.

В той же час, прокурором надану суду іншу копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, зміст якої (окрім реквізитів - дати, номеру, підписанта) суттєво відрізняється від змісту копії наказу, а саме: зазначеним наказом вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Також прокурором надано суду копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5365-СГ відповідно до якого прийнято рішення про відмову відповідачу ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Обидві копії наказів отримані прокурором за наслідками запиту до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке своїм листом від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3-2300/2-22 надіслало електронні копії означених наказів, вказавши на відсутність інших наказів, що стосуються спірної земельної ділянки, тобто заперечивши видачу та існування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_1 .

Судом з наявних матеріалів цивільної справи, а також у відповідності до частини першої статті 82 ЦПК України встановлено відсутність у сторін та ГУ Держгеокадастру у Донецькій області оригіналу у паперовій формі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року, а також безрезультативність дій щодо його віднайдення прокурором. При цьому сторона відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас», користуючись своїм правом, передбаченим частиною шостою статті 95 ЦПК України, вимагала у прокурора надати суду для ознайомлення оригінал наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4814-СГ від 01 жовтня 2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» на ім`я ОСОБА_2 , яким прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги.

В період з 31 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт. Згідно копії такого акта в ході перевірки виявлено, що 04 листопада 2019 року в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядженням землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04 жовтня 2019 року включно. Відповідно до письмових пояснень начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Павлюка Д. М. оригінали наказів, які знаходились за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13 (попередня адреса Головного управління) 06 серпня 2019 року були вивезені до нового приміщення Головного управління за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1 до кабінету, в якому розміщені працівники управління землеустрою та охороною земель та відділу ринку та оцінки земель Головного управління. Працівники, які відповідали за зберігання наказів, начальник відділу розпорядження сільськогосподарськими землями звільнено. Станом на 03 жовтня 2019 року оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 року по 2019 року та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04 жовтня 2019 року оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04 листопада 2019 року не вживались. Оригінали клопотань з відповідними матеріалами щодо розпорядження сільськогосподарськими землями з 2015 року по 2018 рік також відсутні в приміщенні Головного управління, відповідальних осіб за збереження наказів у Головному управлінні не визначено. Тільки 06 листопада 2019 року працівниками Головного управління складений акт про крадіжку документів та викликані співробітники поліції для документування факту вилучення документів (розпочато кримінальне провадження). До системи «ДОК ПРОФ» сканувались підписані та зареєстровані накази без листа погодження, що при відсутності оригіналів наказів не дає можливості визначити, чи були вени погоджені відповідними спеціалістами Головного управління.

08 листопада 2019 року до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Національному агентству України з питань державної служби, Прем`єр[1]міністру України, офісу Президента, Донецькій обласній державній адміністрації була подана колективна скарга трудового колективу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на дії в. о. начальника вказаного управління. У скарзі зазначено, серед іншого, про вивезення в невідомому напрямку документації Головного управління його керівництвом.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 26-ОТГ від 28 січня 2021 року та № 48-ОТП від 26 лютого 2021 року за результатами проведеної інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення по Донецькій області, які прийняті на виконання змін у законодавстві, зокрема пункту 24 Перехідних положень ЗК України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», вирішено передати Нікольській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані в адмінмежах Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту. При цьому додатки до таких наказів, які містять вичерпний перелік земельних ділянок державної власності, що передаються у комунальну, не містять спірної земельної ділянки.

13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» звернулось до ГУ Національної поліції України та Центру управління Служби безпеки України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому повідомлено серед іншого про втрату підприємством з 24 лютого 2022 року доступу до свого офісу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А, і можливості вивезти з нього оригінали документів, серед яких були договори оренди землі, міни, емфітевзису, документи, що підтверджують нарахування та оплату орендної плати, технічна документація на землю. В подальшому відповідачу ДП «Ілліч-Агро Донбас» з відкритих джерел стало відомо, що його офіс внаслідок бойових дій зруйновано (будівля вигоріла у березні).

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України (у реакції, яка діяла на час вирішення спору судами), якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном, наголосив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04)).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зазначила, що:

«процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові КГС ВС від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 (№ в ЄДРСР 94517830), постанові ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 (№ в ЄДРСР 105458813)), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати».

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зауважувала, що наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений із дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22).

У справі, що переглядається:

прокурор просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. В обґрунтування позову вказав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність спірну земельну ділянку, є підробленим, оскільки рішення про передання ОСОБА_1 такої земельної ділянки не приймалось. Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами (номером та датою) ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі сіножатей площею 2,000 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0652) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 5365-СГ від 21 жовтня 2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1156, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність;

при відмові у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що прокурор не довів належними, достатніми та допустимими доказами неправомірного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, зокрема на підставі підробного наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ;

колегія суддів погоджується із таким висновком судів та зазначає, що суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та встановили, що розробка проектно-технічної документації, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснювалися за ініціативою ОСОБА_1 , у справі наявна відповідна копія наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ, який був наданий державному реєстратору для реєстрації права власності відповідача.

Доводи прокурора щодо наявності в електронній системі ГУ Держгеокадастру «ДОК ПРОФ» електронного документа з відмінним змістом, що свідчить про підробку, наданого ОСОБА_1 , наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ та його неврахування судами, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У зв`язку з військовою агресією та повномасштабним вторгненням держави[1]агресора на територію України, 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, який триває до цього часу. З 24 лютого 2022 року до 04 березня 2022 року на території Маріупольського району Донецької області, де територіально знаходиться спірна земельна ділянка, та документи щодо її передання у приватну власність, тривали активні бойові дії, а з 05 березня 2022 року ця територія є тимчасово окупованою рф (перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376).

Прокурор підтверджував факт відсутності оригіналів наявних у матеріалах справи копій наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4814-СГ.

Згідно з положеннями частин шостої, сьомої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням зазначених вище критеріїв оцінки доказів та застосуванням балансу вірогідностей, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61 -13667сво21)).

Щодо позовних вимог про витребування з незаконного володіння ДП «Ілліч-Агро Донбас» земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-АгроДонбас» на земельну ділянку з припиненням права оренди

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24) зазначено, що: «спір у справі, що переглядається, в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас», є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, а тому, виходячи із суб`єктного складу сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства».

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У справі, що переглядається, спір в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах селищної ради до ДП «Ілліч-Агро Донбас» про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку стосується правомірності набуття речового права між двома юридичними особами, тому за суб`єктним критерієм підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» слід скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює керівнику Маріупольської окружної прокуратури Донецької області його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Щодо додаткових судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зроблено висновок, що «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».

Оскільки додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, а також додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року стягнено з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу, а касаційний суд зробив висновок про закриття провадження у справі за позовом прокурора в інтересах селищної ради до ДП «Ілліч-Агро Донбас» відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вказані судові рішення також підлягають скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення щодо ДП «Ілліч-Агро Донбас» ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, щодо вимог до ОСОБА_1 з додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволення позовної вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки залишити без змін;

рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» скасувати, провадження в цій частині закрити;

додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року в частині залишення без змін додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року, додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати.

Керуючись статтями 255 256 400 409 410 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки залишити без змін.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди з припиненням права оренди скасувати.

Провадження у справі № 199/9923/22 за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди з припиненням права оренди закрити.

Повідомити керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч[1]Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди з припиненням права оренди віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року в частині залишення без змін додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року, додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року в скасованих частинах, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко