ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

справа № 688/4944/23

провадження № 61-13361св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Шепетівська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу- ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, заінтересована особа - Шепетівська міська рада.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_3 , з яким вона з 10 січня 2018 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах, вони мали спільний бюджет, піклувалися один про одного та вели спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на автомобіль «Шкода Октавіа», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було придбано ними за спільні сімейні кошти та зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 .

Однак отримати свідоцтво про прийняття спадщини вона не може, оскільки не перебувала із спадкодавцем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Встановлення факту постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідно для правового врегулювання власності та оформлення спадщини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , понад п`ять років - з 10 січня 2018 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 довела факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, тому наявні підстави для встановлення цього факту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У квітні 2024 року, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участь у справі, подала до суду апеляційну скаргу на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2024 року.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , особи, яка не брала участь у розгляді справи, задоволено частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2024 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шепетівська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи містять докази існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору про право щодо спадкового майна загиблого ОСОБА_3 , а також щодо отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, факт, про встановлення якого просить заявниця ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, тому заява ОСОБА_1 підлягала залишенню без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила суд скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановив та не зазначив в судовому рішенні, яким чином прийняття спадщини ОСОБА_1 , як спадкоємицею четвертої черги, порушує спадкові права матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , як спадкоємиці першої черги.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано того, що ОСОБА_2 подала до Шепетівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , яка не скасована станом на час розгляду цієї справи. Отже спір про право має виключно гіпотетичний, а не реальний характер. Таким чином, рішенням суду першої інстанції ніяким чином не було порушено права та обов`язки ОСОБА_2 , тому апеляційна скарга не підлягала задоволенню, а апеляційне провадження підлягало закриттю.

Підставою касаційного оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 308/12730/15-ц (провадження № 61-46522св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бахмут Донецької області загинув військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане повторно 22 березня 2023 року Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1337.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Пліщинського старостинського округу від 28 листопада 2023 року № 236 ОСОБА_1 не зареєстрована, але періодично проживала з 10 січня 2018 року разом із ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_1 .

Згідно з договором найму (оренди) нерухомого майна від 26 вересня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наймав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22 серпня 2023 року, затвердженого Вишгородською міською радою, ОСОБА_1 разом із цивільним чоловіком з вересня 2022 року до січня 2023 року проживала в орендованій квартирі АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою Вишгородської міської ради від 22 серпня 2023 року № 466 ОСОБА_1 дійсно фактично проживала, вела спільний побут разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , з вересня 2022 року до січня 2023 року.

22 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Першої шепетівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки завідувача Першої шепетівської державної нотаріальної контори від 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 роз`яснено, що вона не є спадкоємцем за законом та за заповітом майна померлого ОСОБА_3 , оскільки відсутні докази на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з померлим.

10 липня 2023 року ОСОБА_2 подала до Першої шепетівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 липня 2023 року ОСОБА_4 подав до Першої шепетівської державної нотаріальної контори заяву, в якій повідомив, що спадщину в установлений законом строк після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не прийняв, приймати не буде та не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцеві ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20).

У постанові від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16-ц (провадження № 61-38св18) зазначено, що «визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями».

У справі, що переглядається в касаційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , має юридичне значення для реалізації нею прав на спадкування після смерті ОСОБА_3 , відповідно до статті 1264 ЦК України, а також для отримання одноразової грошової допомоги згідно з статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» незалежно від того, що таку мету ОСОБА_1 не зазначала в своїй заяві.

Крім того, ОСОБА_2 оскаржує у встановленому порядку дії нотаріуса щодо прийняття її заяви про відмову від спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , оскільки їй не було роз`яснено правові наслідки подачі такої заяви.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи містять докази існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору про право щодо спадкового майна загиблого ОСОБА_3 .

Отже, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник