Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.09.2019 року у справі №465/1675/17

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 465/1675/17

провадження № 61-17085св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Єрохін Володимир Володимирович,

відповідачі: Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрохіна Володимира Володимировича, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 червня 2018 року у складі судді Ванівського Ю. М., додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Державного підприємства (далі - ДП) «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль», про визнання електронних торгів недійсними.

Позов мотивовано тим, що 19 листопада 2014 року постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу (далі - ЛМНО) Сиротяка М. Р. від 25 вересня 2009 року. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

Зазначала, що звернення стягнення на квартиру здійснено на підставі договору іпотеки від 09 червня 2006 року за реєстровим № 1277, згідно з яким спірна квартира була передана в іпотеку ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» для забезпечення виконання кредитного договору № 014/08-5/12901- СК від 08 червня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 і ВАТ «Райфайзен банк Аваль». У процесі здійснення виконавчого провадження квартира була передана для реалізації на електронних торгах ДП «Сетам» м. Київ, які відбулися 31 березня 2016 року.

Вважала проведення торгів протиправними, оскільки згідно з висновком судового експерта Мельника О. П. від 26 квітня 2016 року вартість спірної квартири станом на 29 березня 2016 року становила 692 248 грн, тоді як реалізована була за 520 532,10 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати електронні торги 153676 від 01 квітня 2016 року, проведені ДП «Сетам» м. Київ та акт державного виконавця від 28 квітня 2016 року про реалізацію предмета іпотеки недійсними; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 07 травня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 ; визнати недійсною реєстрацію права власності, внесену до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 920944646101, на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що електронні торги відбулись відповідно до положень законодавства і не можуть бути визнані недійсними, оскільки при розгляді справи в суді не встановлено, що при їх проведенні були порушені права та законі інтереси позивача у справі.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 07 травня 2016 року, зареєстровано в реєстрі за № 869 на квартиру АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_2 .

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною реєстрації права власності, внесену до державного реєстру права на нерухоме майно за № 920944646101, на квартиру АДРЕСА_1 .

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки судом при ухваленні рішення у справі не вирішено питання про визнання недійсним свідоцтва про власності, визнання недійсною реєстрації права власності, суд вирішив ухвалити додаткове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що твердження позивача про порушення її прав та законних інтересів у зв`язку з реалізацією на торгах іпотечної квартири за заниженою ціною не є беззаперечним доказом порушення її прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять, а позивачка не надала належних та допустимих доказів можливої реалізації іпотечної квартири за більшою ціною, наявності таких покупців, чи можливої самостійної реалізації спірної квартири за значно більшою ціною.

Апеляційний суд зазначив, що позивачка не довела належними та допустимими доказами, що проведення прилюдних торгів на підставі висновку про вартість об`єкта оцінки від 21 серпня 2015 року вплинули на результати торгів та що внаслідок цього порушено її права та законні інтереси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Єрохін В. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про визнання електронних торгів № 153676 від 01 квітня 2016 року, проведених ДП «Сетам» м. Київ та акту державного виконавця від 28 квітня 2016 року про реалізацію предмета іпотеки недійсними; стягнути судові витрати з відповідача.

У частині касаційної скарги щодо додаткового рішення від 02 жовтня 2018 року: визнати недійсним свідоцтво про право власності від 07 травня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 869 на квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

визнати недійсною реєстрацію права власності, внесену до державного реєстру права на нерухоме майно за № 920944646101, на квартиру АДРЕСА_1 та у цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях не вказано докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. При цьому не надано мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, не вказано норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Зазначає, що всупереч вимогам закону про продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах, виконавча служба передала предмет іпотеки - квартиру для реалізації на електронних торгах, оскільки реалізація предмету іпотеки, згідно із Законом України «Про іпотеку» мала проводитися у спосіб прилюдних торгів, а недотримання цього способу суперечить вимогам Конституції України.

Стверджує, що продаж квартири здійснено на підставі недійсного акту оцінки, який на день продажу втратив чинність, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності. Посилається на те, що оцінка квартири проведена 21 серпня 2015 року, а її реалізація відбулася 29 березня 2016 року, тобто у строк, що перевищує шість місяців від підписання суб`єктом оціночної діяльності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення законними та такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_1 не було надано доказів подання нею у встановлені строки заперечень проти результатів проведення оцінки квартири. Отже, вважає, що враховуючи відсутність заперечень сторін виконавчого провадження проти результатів проведеної оцінки, Франківським ВДВС ЛМУЮ правомірно передано документи ДП «Сетам» для примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Стверджує, що електронні торги з примусової реалізації арештованої квартири відбулися на підставі чинної оцінки та відповідно до норм законодавства. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 та на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15-ц (провадження № 61-435св18).

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року позивачем у апеляційному порядку оскаржене не було. Отже, вважає, що висновки апеляційного суду, викладені у постанові від 05 серпня 2019 року у цій частині є законними.

Посилається на те, що доводи заявника про те, що продаж квартири здійснено на підставі акту оцінки, який на день продажу втратив чинність, є безпідставними, оскільки вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації майна.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Левочка Р. Р. від 19 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 45478747 з виконання виконавчого напису № 1000, вчиненого 25 вересня 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (том 1, а. с. 18).

Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції була складена та надіслана ДП «Сетам» заявка на реалізацію арештованого майна в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 2/1328/234/2012, виданого 03 грудня 2014 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/08-5/12901/- СК від 08 червня 2006 року в сумі 61 257,90 доларів США, що в еквіваленті становить 487 612 грн 88 коп (том 1, а. с. 60).

Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки від 21 серпня 2015 року, а саме - квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 червня 2006 року, ринкова вартість арештованого та описаного майна становить 533 879 грн (том 1, а. с. 8).

Листом від 08 вересня 2015 року № В-10 державним виконавцем було надіслано копію висновку про вартість майна сторонам виконавчого провадження, зокрема і ОСОБА_1 (том 1, а. с. 92).

Протоколом проведення електронних торгів від 29 березня 2016 року № 153676 переможцем торгів предмету іпотеки - двокімнатної квартири, загальною площею 47,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано ОСОБА_2 (том 1, а. с. 14-15).

Відповідно до висновку експертно-будівельного дослідження від 26 квітня 2016 року № 10-16 ринкова вартість, арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , станом на 29 березня 2016 року становить 692 248,00 грн без ПДВ (том 1, а. с. 9-13, 108-116).

28 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Вільчинською Х. І. складено акт про реалізацію предмета іпотеки (том1, а. с. 16).

Згідно зі свідоцтвом від 07 травня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Львівської області Амбросійчук Л. В. квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (том 1, а. с. 19).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Єрохіна В. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у редакції, чинній на дату проведення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 58 Закону, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 62 Закону, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, іншого майна - Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (далі - Порядок), яким визначено правила проведення електронних торгів.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання правочину недійсним.

Враховуючи те, що відчуження майна з торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності та необґрунтованості позовних вимог. Зокрема, районний суд вказав, що електронні торги відбулись відповідно до положень законодавства і не можуть бути визнані недійсними, адже при розгляді справи в суді не встановлено, що при їх проведенні були порушені права та законі інтереси позивача по справі.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18).

Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що для визнання торгів недійсними з підстави закінчення строку дії оцінки майна необхідно, щоб такі порушення порядку одночасно порушували права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги.

З огляду на норми частини першої статті 16 ЦК України проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює і доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює прилюдні торги.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є правильними, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача при проведенні електронних торгів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів. Отже, підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком.

ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 уповноважене на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим цим наказом.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й організовує оцінку майна, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Разом із тим необхідно зазначити, що оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

З огляду на зазначене, оскільки позивач не оскаржувала висновку про вартість об`єкта оцінки від 21 серпня 2015 року у порядку, передбаченому Законом, відтак, її доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Вищевикладене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16. У подальшому така правова позиція підтверджена й Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-у (провадження № 14-529цс19).

Колегія суддів вважає правильними посилання судів попередніх інстанції на правові позиції Верховного Суду України, зокрема, на постанову від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі №6-2988цс15.

Доводи касаційної скарги пропорушення Закону України «Про іпотеку» та проведення реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з електронних торгів, а не прилюдних торгів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до Порядку електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеному учасниками справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

У § 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дали відповідь на всі аргументи і доводи учасників справи, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.

Щодо касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, у тому числі на додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року. Разом з тим, у постанові Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року зазначено, що додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року в апеляційному порядку не переглядалося.

З огляду на це, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року підлягає закриттю.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрохіна Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк