Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №751/8592/17

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 751/8592/17

провадження № 61-37637св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представники позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

В С Т А Н О В И В:

У листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 У вказаному житловому будинку вона дозволила проживати своєму сину ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_5, а сама в той час проживає окремо у АДРЕСА_2 Рішенням Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 02 квітня 2015 року шлюб між ОСОБА_7 та

ОСОБА_5 було розірвано. Позивач зазначала, що мала бажання вселитись в належний їй будинок, проте відповідач відмовляється його звільняти. Крім того, у результаті протиправної поведінки відповідача, позивач обмежена у праві користування та розпорядження своєю власністю.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила усунути порушене право шляхом виселення ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про здійснення відповідачем перешкод у користуванні житлом позивачу, систематичних порушень правил співжиття, які відповідно до вимог статті 116 ЖК УРСР є підставою для виселення відповідача. Крім того, суд виходив з того, що відповідач вселилась у спірний будинок як член сім'ї позивача.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні нею права власності на житловий будинок шляхом виселення ОСОБА_5 із житлового будинку

АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не була членом сім'ї власника будинку, оскільки вони не проживали разом та не вели спільного господарства, а була вселена до спірного будинку як дружина її сина, проте шлюб між ними було розірвано 02 квітня 2015 року рішенням суду, а тому відповідно до положень статті 391 ЦК України, позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

22 червня 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

21 серпня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з 28 лютого 2005 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та договором міни від 17 грудня 2004 року.

ОСОБА_2 у спірному будинку не проживає.

З 12 квітня 2007 року позивач зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3.

ОСОБА_7 - син позивача, та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 10 червня 2000 року, у зв'язку з чим остання була 02 лютого 2005 року зареєстрована та вселена до житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2015 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12 81 ЦПК України), встановивши, що позивач є власником спірного житлового будинку, у якому не проживає, оскільки зареєстрована та постійно проживає у іншому будинку; її син перебував у шлюбі з відповідачем, у зв'язку із чим остання була вселена до належного позивачу спірного житлового будинку, яка як власник цього майна надала право відповідачу користуватись ним, а також встановивши, що відповідач спільно з власником спірного житлового будинку не проживала, спільним побутом не була пов'язана, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що право відповідача на користування спірним житловим будинком підлягає припиненню на вимогу власника цього будинку відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою судді Верховного Суду від 02 липня 2018 року зупинено дію постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому дія постанови на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило