Історія справи

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 0809/5513/2012-ц

провадження № 61-15975св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

заінтересовані особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицький Антон Валентинович, ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року у складі судді Сінєльніка Р. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року у складі суддів: Спас О. В., Полякова О. З., Кухаря С. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А. В. та з клопотанням про поновлення строку на подачу скарги.

Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 39294550 щодо виконання виконавчого листа № 0809/5513/2012, виданого 19 червня 2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсиббанк» на нерухоме майно шляхом процедури продажу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 У межах виконавчого провадження державнй виконавець призначив експертизу для визначення вартості майна, що підлягає примусовій реалізації. 06 квітня 2016 року ПАТ «Укрсиббанк» отримав лист-повідомлення від державного виконавця про експертну оцінку описаного майна на суму 1 015 092 грн. Із вказаною оцінкою банк не погодився та 18 квітня 2016 року державному виконавцю був вручений лист з незгодою із вказаною оцінкою та проханням провести рецензування звіту про оцінку майна. Згідно зі статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» такі заперечення повинні подаватись виконавцю в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Тобто, перебіг вказаного строку починається з наступного дня після отримання листа від державного виконавця, а саме: з 07 квітня 2016 року. Оскільки десятий день припав на вихідний, то банк правомірно та у визначений законом строк надав державному виконавцю свої заперечення, але останній необґрунтовано відмовився призначити рецензування звіту про оцінку майна.

Посилаючись на викладені обставини, стягувач за виконавчим провадженням просив визнати вказані дії державного виконавця незаконними, визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку майна від 31 березня 2016 року та зобов'язати державного виконавця призначити рецензування звіту про оцінку від 31 березня 2016 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року поновлено банку строк звернення із скаргою на дії державного виконавця. Скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на дії державного виконавця залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що стягувач, не погоджуючись із відмовою державного виконавця у рецензуванні звіту про оцінку майна, оскаржував такі дії державного виконавця шляхом звернення із позовами до господарського суду Запорізької області та до Запорізького окружного адміністративного суду. Але банку було відмовлено у прийнятті позовів з тих мотивів, що вказане питання повинно розглядатись шляхом подачі скарги на дії державного виконавця. Таким чином, ПАТ «Укрсиббанк» вчиняв активні дії щодо захисту своїх прав, у зв'язку з чим строк на оскарження дій ДВС пропущено з поважних причин. Предмет іпотеки реалізовано з торгів, переможцем яких визначено ТОВ «СБИТРЕСУРС». У розумінні статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» ТОВ «СБИТРЕСУРС» не є учасником виконавчого провадження, а тому не може бути залучений судом при розгляді цієї скарги. Однак вирішення питання щодо правомірності дій державного виконавця при реалізації спірного об'єкта нерухомості стосується прав ТОВ «СБИТРЕСУРС». В абзаці 2 пункту 25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено: «Оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.». Враховуючі викладені обставини та з метою недопущення порушення прав та законних інтересів ТОВ «СБИТРЕСУРС», беручи до уваги роз'яснення, які викладені в абзаці 2 пункту 25 постанови ВССУ, суд дійшов висновку про те, що скарга ПАТ «Укрсиббанк» підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції врахував обставини справи, до участі в якій неможливо залучити власника вказаного майна ТОВ «СБИТРЕСУРС», права якого можуть бути вирішені під час розгляду скарги, належним чином взяв до уваги роз'яснення, викладені в абзаці 2 пункту 25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», та дійшов належного висновку про залишення без розгляду скарги ПАТ «Укрсиббанк».

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати ухвали судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що суд необґрунтовано послався на положення пункту 25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки врегулювання спірних правовідносин роз'яснено в пункті 24 цієї постанови. Вимоги сторони виконавчого провадження про оскарження дій державного виконавця щодо оцінки арештованого майна розглядаються у порядку оскарження дій ДВС, а не у позовному провадженні.

03 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 39294550 щодо виконання виконавчого листа № 0809/5513/2012, виданого 19 червня 2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсиббанк» на нерухоме майно шляхом процедури продажу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Майно реалізовано з прилюдних торгів, переможцем яких визначено ТОВ «СБИТРЕСУРС».

Суди дійшли висновку про неможливість розгляду скарги ПАТ «Укрсиббанк» на дії державного виконавця щодо оцінки майна у зв'язку з тим, що ТОВ «СБИТРЕСУРС» не є учасником виконавчого провадження. При цьому суди послалися на роз'яснення, викладені в абзаці 2 пункту 25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Відповідно до роз'яснень, викладених у в абзаці 2 пункту 25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.

Суть наведених роз'яснень полягає в тому, що особа - не сторона виконавчого провадження не може бути ініціатором звернення із скаргою на дії ДВС, тобто не може звертатися із такою скаргою у порядку розділу VІІ ЦПК України 2004 року («Судовий контроль за виконанням судових рішень»).

Вказані положення узгоджуються із статтею 383 ЦПК України 2004 року, якою визначено, що право на звернення із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця мають сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Скарга на дії ДВС, яку оскаржуваними ухвалами судів залишено без розгляду, подана ПАТ «Укрсиббанк» - стягувачем, тобто стороною виконавчого провадження.

За таких обставин відсутні підстави залишення скарги стягувача на дії ДВС без розгляду з тих підстав, що переможець торгів не є учасником виконавчого провадження, оскільки законодавцем не обмежено коло осіб, які можуть залучатися в якості заінтересованих в результаті вирішення скарги на дії державного виконавця.

Згідно із частиною п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України 2004 року, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, скарга ПАТ «Укрсиббанк» на дії державного виконавця щодо відмови у рецензуванні звіту про оцінку майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України 2004 року, за участю заінтересованої особи - переможця торгів ТОВ «СБИТРЕСУРС».

З урахуванням викладеного, судові рішення підлягають скасуванню відповідно до статті 411 ЦПК України із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2017 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик