Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №592/11731/18

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 592/11731/18-ц

провадження № 61-1081св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 жовтня 2018 року у складі судді Литовченка О. В. та постанову апеляційного суду Сумської області від 05 грудня 2018 року у складі суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумський обласний наркологічний диспансер»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський обласний наркологічний диспансер» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11 травня 2011 року вона перебувала в трудових відносинах з обласним комунальним закладом «Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер». Працювала на посаді молодшої медичної сестри кабінету функціональної та ультразвукової діагностики відділення променевої діагностики. На підставі наказу № 68-к від 16 вересня 2013 року з 17 вересня 2013 року переведена на 1,0 посади реєстратора медичного госпрозрахункового відділення. 03 листопада 2016 року установу перейменовано на комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака», а 01 квітня 2018 року - реорганізовано шляхом приєднання до комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський обласний наркологічний диспансер». Наказом № 57-к від 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у комунальному закладі Сумської обласної ради «Сумський обласний наркологічний диспансер» з 05 квітня 2018 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

Зазначала, що звільнення є незаконним, оскільки відповідач порушиввимог трудового законодавства: скоротив ту посаду, на якій вона не працювала (реєстратора медичного відділення по проведенню обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів замість реєстратора медичного госпрозрахункового відділення), не запропонував іншої роботи та не врахував її переважного права на залишення на роботі.

ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський обласний наркологічний диспансер» Злиденного Т. В. № 57-к від 05 квітня 2018 року про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, пов`язаним з реорганізацією підприємства; поновити її на роботі на посаді реєстратора медичного госпрозрахункового відділення комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський обласний наркологічний диспансер»; стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 квітня 2018 року по дату ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом 17 серпня 2018 року, пропустила строк позовної давності, а наведені позивачем причини пропуску позовної давності, зокрема тривале перебування у стані тимчасової непрацездатності, не є поважними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Сумської області від 05 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що перебування особи на лікарняному не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки суд неуповноважений робити висновки про ступінь розладу здоров`я та фізичні можливості особи у період її тимчасової непрацездатності. Ураховуючи те, що з дати отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки по 16 липня 2018 року включно позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності, її можливості зі збору доказів та підготовки документів для звернення в суд були обмежені, апеляційний суд вважає поважними причини пропущення нею строку позовної давності. Комунальний заклад Сумської обласної ради Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О. В. Співака припинив свою діяльність в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального закладу Сумської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» згідно з рішенням Сумської обласної ради сьомого скликання від 24 листопада 2017 року. Внаслідок реорганізації мало місце скорочення штату працівників, серед інших була скорочена посада реєстратора медичного госпрозрахункового відділення, яку обіймала позивач. Зважуючи можливість надання переважного права у залишенні на посаді медичного реєстратора між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , роботодавець надав перевагу останній, оскільки дійшов висновку про її більш високу кваліфікацію. Крім того, врахував, що ОСОБА_3 має триваліший безперервний стаж роботи в закладі, є членом профспілкової організації, є одинокою матір`ю, яка виховує сина, що не працевлаштований. Убачається, що роботодавець дотримався вимог трудового законодавства, своєчасно повідомив ОСОБА_1 про наступне звільнення, проте іншої роботи в установі не запропонував з об`єктивних причин. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має базову вищу освіту за спеціальністю медична сестра, є інвалідом ІІІ групи безтерміново. За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 вересня 2013 року їй протипоказана робота в умовах дії токсичних речовин, важка і середньої важкості фізична праця. На посаді молодшої медичної сестри працювати протипоказано. Працевлаштування: медичний реєстратор, комірник.Станом на 01 січня 2018 року в КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» були вакантними посади лікарів, фельдшера, практичних психологів, медичних сестер, бухгалтера та біолога; на 01 квітня 2018 року - були вакантними посади лікарів, фельдшера, медичних сестер, біолога клініко-діагностичної лабораторії, рентген-лаборанта, бухгалтера, юрисконсульта, водія автотранспортного засобу, робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель, які позивач не може обіймати через протипоказання за станом здоров`я або за відсутністю відповідної освіти.Наказом головного лікаря КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» від 05 жовтня 2018 року № 200-О.Д. усунена технічна помилка, внесені зміни до наказу від 05 квітня 2018 року № 57-к про звільнення ОСОБА_1 , датою звільнення вказано 06 квітня 2018 року - перший робочий день позивача після періоду її тимчасової непрацездатності. Тобто, відповідач виконав вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності не допустив.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що роботодавець не дотримався вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України та не запропонував їй іншу роботу в лікарні. ЇЇ звільнено 05 квітня 2018 року в період тимчасової непрацездатності. 06 квітня 2018 року вона не працювала, а тому не можна вважати вказану дату днем звільнення згідно наказу головного лікаря про виправлення технічної помилки. Крім того, станом на 01 квітня 2018 року були вакантні посади, які відповідач повинен був запропонувати їй: сестри медичної дільничної, сестри медичної кабінету ЗПТ, сестри медичної стаціонару наркологічного відділення, сестри медичної стаціонару наркологічного відділення, сестри медичної стаціонару гострого психіатричного відділення, сестри медичної фізіотерапевтичного відділення, робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель. Отже, було 9 вакантних посад, які їй не були запропоновані відповідачем. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що за освітою, кваліфікацією, станом здоров`я, рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії вона не може бути працевлаштована на вакантні посади підприємства, є необґрунтованим, оскільки за освітою вона медична сестра, на цій посаді пропрацювала 26 років та вийшла на пенсію за вислугою років. За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 вересня 2013 року їй як інваліду 3 групи по зору протипоказана робота в умовах дії токсичних речовин, важка і середньої важкості фізична праця. На посаді молодшої медичної сестри працювати протипоказано. Працевлаштування: медичний реєстратор, комірник. Тобто, не протипоказана робота медичної сестри. Крім того, вже після винесення постанови суду апеляційної інстанції вона звернулася до МСЕК з приводу надання висновку щодо можливості моєї роботи на посаді медичної сестри. В індивідуальній програмі реабілітації інваліда від 10 вересня 2013 року внесені доповнення від 26 грудня 2018 року про те, що вона може працювати медичною сестрою.

(2) Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що згідно вимог чинного законодавства одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівникам іншу роботу на тому ж підприємстві. У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає - інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я. З пропозицією про переведення роботодавець має звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, на свій розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У зв`язку з тим, що вакантна посада медичного реєстратора у закладі була відсутня та інша робота, яку можна було запропонувати ОСОБА_1 відповідно до її кваліфікації та з урахуванням стану здоров`я особи (інвалід III групи по зору), станом на 01 січня 2018 року та станом на 01 січня 2018 року у комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» була відсутня, тому перевести на іншу посаду ОСОБА_1 було неможливо. Позивач пропустила строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має базову вищу освіту за спеціальністю медична сестра, із 2005 року отримує пенсію за вислугу років, має інвалідність ІІІ групи по зору безтерміново. За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 вересня 2013 року їй протипоказана робота в умовах дії токсичних речовин, важка і середньої важкості фізична праця. На посаді молодшої медичної сестри працювати протипоказано. Працевлаштування: медичний реєстратор, комірник.

З 11 травня 2011 року позивач перебувала в трудових відносинах з Обласним комунальним закладом «Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» (03 листопада 2016 року установу перейменовано у Комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О. В. Співака»), працювала на посаді молодшої медичної сестри кабінету функціональної та ультразвукової діагностики відділення променевої діагностики, з 17 вересня 2013 року переведена на посаду реєстратора медичного госпрозрахункового відділення.

Згідно з рішенням Сумської обласної ради сьомого скликання від 24 листопада 2017 року «Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров`я» юридична особа Комунальний заклад Сумської обласної ради Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака припинив свою діяльність в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального закладу Сумської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Наказом управління майном Сумської обласної ради від 27 листопада 2017 року № 01-02/311 «Про утворення комісії по реорганізації КЗ СОР Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака шляхом приєднання» було створено комісію щодореорганізації юридичної особи, головою комісії призначено ОСОБА_2 .

У зв`язку з реорганізацією та згідно затвердженого управлінням охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації штатного розпису на 2018 рік комунального закладу Сумської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» проведено скорочення чисельності та штатних одиниць у закладі, крім інших, скорочена одна посада реєстратора медичного госпрозрахункового відділення.

25 січня 2018 року голова ліквідаційної комісії звернувся до первинної профспілкової організації КЗ СОР Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О. В. Співака з поданням про надання згоди на звільнення працівників у зв`язку зі скороченням посад. Просив визначити перевагу в залишенні на роботі серед працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в зв`язку зі скороченням однієї посади реєстратора медичного госпрозрахункового відділення.

Листом від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 попереджена роботодавцем про наступне звільнення з посади згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивач відмовилась отримувати попередження про звільнення, в зв`язку з чим був складений акт від 30 січня 2018 року.

08 лютого 2018 року відбулось засідання профспілкового комітету, за наслідками розгляду подання профспілкова організація повідомила, що у зв`язку зі скороченням однієї посади реєстратора медичного госпрозрахункового відділення перевагу серед працівників в залишенні на роботі має член профспілкової організації ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації).

У період з 26 березня 2018 року по 05 квітня 2018 року включно позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності.

Наказом від 05 квітня 2018 року № 57-к ОСОБА_1 звільнена з посади реєстратора медичного відділення щодо проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів через неможливість переведення на іншу роботу (відмову від переведення на іншу роботу) у зв`язку зі скороченням чисельності працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 була двічі повідомлена письмово та запрошена до відділу кадрів для отримання трудової книжки (письмове повідомлення про звільнення від 11 квітня 2018 року № 01-1 1/1 1.4/415 та повторне письмове повідомлення про звільнення від 23 квітня 2018 року № 01-11/11.4/495).

18 травня 2018 року позивач отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обґрунтовуючи незаконність звільнення, позивач зазначає, що роботодавцем не виконано обов`язку щодо її працевлаштування, оскільки не було запропоновано всіх наявних вакантних посад за період з повідомлення про можливе вивільнення до безпосереднього звільнення.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, стану здоров`я, тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

Суди установили, що станом на 01 квітня 2018 року на підприємстві вакантними були посади: сестри медичної дільничної, сестри медичної кабінету ЗПТ, сестри медичної стаціонару наркологічного відділення, сестри медичної стаціонару наркологічного відділення, сестри медичної стаціонару гострого психіатричного відділення, сестри медичної фізіотерапевтичного відділення, робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що після прийняття рішення апеляційним судом у цій справі вона звернулася до МСЕК щодо надання висновку про можливість роботи на посаді медичної сестри. До висновку МСЕК 26 грудня 2018 року внесені доповнення про те, що позивач може працювати медичною сестрою.

Разом з тим, індивідуальна програма реабілітації інваліда № 850 на момент вирішення питання про вивільнення ОСОБА_1 не містила положень щодо можливості позивача виконувати роботу медичної сестри.

Станом на 06 квітня 2018 року комунальний заклад Сумської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» був позбавлений можливості запропонувати ОСОБА_1 посаду сестри медичної з урахуванням стану її здоров`я (інвалід III групи по зору) та наданої ОСОБА_1 довідки МСЕК із протипоказаннями роботи в умовах дії токсичних речовин, важкої і середньої важкості фізичної праці, на посаді молодшої медичної сестри. Позивачу рекомендувалось працевлаштування на посадах медичного реєстратора та комірника. Вакантна посада комірника та медичного реєстратора була відсутня.

Станом на 01 січня 2018 року в КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» були вакантними посади лікарів, фельдшера, практичних психологів, медичних сестер, бухгалтера та біолога. Станом на 01 квітня 2018 року: посади лікарів, фельдшера, медичних сестер, біолога клініко-діагностичної лабораторії, рентген-лаборанта, бухгалтера, юрисконсульта, водія автотранспортного засобу, робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель, які ОСОБА_1 не може обіймати через протипоказання за станом здоров`я та відсутність відповідної освіти.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, та вірно встановлено відсутність вакантних посад уКЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер», які можна було запропонувати позивачу.

Доводи касаційної скарги про те, що, приймаючи рішення про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників, роботавець порушив норми трудового законодавства, а саме: статей 40, 49-2 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки роботодавець повідомив за два місяці про звільнення, а також суд встановив, що у відповідача були відсутні вакантні місця. При цьому роботодавцем при проведенні процедури звільнення за скороченням враховано кваліфікацію та продуктивність праці як позивача, так і інших працівників.

Безпідставними є також посилання заявника на її звільнення у період тимчасової непрацездатності, оскільки наказом головного лікаря КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» від 05 жовтня 2018 року № 200-О.Д. усунена технічна помилка, внесені зміни до наказу від 05 квітня 2018 року № 57-к про звільнення ОСОБА_1 , датою звільнення вказано 06 квітня 2018 року - перший робочий день позивача після періоду її тимчасової непрацездатності.

Тобто, відповідач виконав вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності не допустив.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність рішення апеляційного суду.

Щодо посилань відповідача у відзиві на касаційну скаргу на пропуск позивачем строку звернення до суду, необхідно зазначити, що позов є необґрунтованим, а тому питання щодо застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог не вирішується.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Сумської області від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик