Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.05.2018 року у справі №147/525/17

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 147/525/17

провадження № 61-1553 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення апеляційного суду Вінницької області у складі суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Марчук В. С., від 24 листопада 2017 рокув справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат ОСОБА_6, після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається з Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських споруд, які він отримав в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, однак належним чином спадкові права не оформив. Позивач посилається на те, що він є спадкоємцем майна померлого брата на підставі статей 1223, 1262 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інших спадкоємців, які заявили б свої права на спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори, або таких, що спільно проживали з померлим на день його смерті, немає. Зазначав, що визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин, у зв'язку проведенням антитерористичної організації (далі - АТО) та тривалими бойовими діями на території Луганської області, де він проживав, а також у зв'язку з тим, що державні установи міста не функціонували, а виготовлення пропуску для виїзду з території АТО зайняло багато часу

На підставі викладеного, просив суд визначити йому додатковий строк, достатній для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року позов задоволено;визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що причини з яких пропущено строк на прийняття спадщини є поважними, оскільки позивач перебував на території АТО та не мав змоги вчасно звернутися із відповідною заявою.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2017 року рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов висновків про задоволення позову з порушенням норм матеріального права, не з'ясував всіх обставини справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволення позову.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 грудня 2017 року касаційну скаргу передано на розгляд Верховного Суду.

25 січня 2018 року на розгляд Верховного Суду надійшла цивільна справа за вказаним вище позовом.

У лютому 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування апеляційним судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Вимогами статей 1270 та 1272 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її; за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року справа № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року справа № 6-1485цс15.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, після смерті якого залишилось спадкове майно, що складається з Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських споруд. Спадкова справа після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, в Тростянецькій державній нотаріальній конторі Вінницької області не заводилась і позивачем заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори подано лише 13 квітня 2017 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що те що причини пропуску строку для прийняття спадщини є неповажними, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що він не мав можливості виготовити пропуск для виїзду з території АТО, чи йому створено в цьому відповідні перешкоди і що він у вказаний період намагався виїхати із території АТО та подати відповідну заяву у визначений законом спосіб, тобто відсутні докази того, що позивач був позбавлений можливості у зв'язку з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами вчинити дії направлені на прийняття спадщини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили, що строк для подання заяви про прийняття спадщини ним пропущено із поважних причин.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Зазначає, що висновки апеляційного суду про відсутність у позивача труднощів пов'язаних із вчиненням дій на прийняття спадщини не відповідають дійсності. Слід зазначити, що апеляційний суд дослідив всі докази у справі та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська