Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.09.2021 року у справі №641/8989/20

Постанова

Іменем України

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 641/8989/20

провадження № 61-13779св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (в порядку суброгації).

Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування автомобіля "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

19 січня 2019 року по пр. Гагаріна,150 у м. Харкові трапилась дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "CHEVROLET", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

21 січня 2019 року до позивача звернувся потерпілий з заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком.

Позивач на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та виходячи з рахунку № С5038322 від 06 березня 2019 року здійснив виплату страхового доручення № 24705 від 03 січня 2019 року та звітом про виконані роботи та рух коштів Ротаційного фонду за березень 2019 року.

07 жовтня 2019 року позивач звернувся до страхової компанії відповідача, а саме ПрАТ "ХМСК" із заявою про видачу страхового відшкодування, оскільки цивільна - правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № АМ/4225851 за шкоду, завдану майну у розмірі 100 000,00 грн та встановленою франшизою у розмірі 2 000,00 грн, яка страховиком не відшкодовується.

Страхова компанія ПрАТ "ХМСК" здійснила виплату відшкодування в межах ліміту відповідальності, а саме у розмірі 98 000,00 грн. Однак, на теперішній час залишається несплаченою різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та суми франшизи, а саме 62 078,53грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму в якості страхового відшкодування у розмірі 62 078,53 грн та судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року позовні вимоги ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" страхове відшкодування в розмірі 62 078,53 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП, в межах понесених позивачем фактичних витрат в розмірі 62 078,53 грн.

Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року повернуто, яка подану передчасно.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у загальному порядку, установленому Цивільним процесуальним кодексом для апеляційного провадження, заочне рішення може бути оскаржене у випадках, передбачених Цивільним процесуальним кодексом, зокрема, якщо скаргу подано позивачем, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а також у разі оскарження позивачем та відповідачем повторного заочного рішення. Оскільки ОСОБА_1 не подано заяву про перегляд заочного рішення від 11 травня 2021 року до Комінтернівського районного м. Харкова, і така заява не розглядалася судом, що ухвалив заочне рішення, подання апеляційної скарги на це рішення є передчасним.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина 1 статті 281 ЦПК України). Тобто єдиною процесуальною підставою для легітимізації умов для заочного розгляду справи є винесення судом відповідної ухвали. Закон не визначає іншої та/або додаткової правової підстави для початку заочного розгляду справи за настанням певних умов. У даній справі з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не постановлював ухвалу про заочний розгляд справи та умови проведення заочного розгляду справи, що передбачено статтею 280 ЦПК України. Крім того, зміст резолютивної частини рішення свідчить, що суд альтернативно визначив як загальну, так і спеціальну форми перегляду рішення, що також зумовлює правову невизначеність для відповідача щодо порядку оскарження судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено в загальному порядку, тому відповідачем дотримано встановлений процесуальним законом порядок його оскарження. Аналогійний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у праві № 559/553/16-ц.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 641/8989/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи №№ 641/8989/20 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53,55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина 1 статі 280 ЦПК України).

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина 1 статті 281 ЦПК України).

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому частина 1 статті 281 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина 4 статті 287 ЦПК України).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому частина 4 статті 287 ЦПК України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому частина 4 статті 287 ЦПК України (частина 2 та 3 статті 288 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року в справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, вказано, що "ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що

11 травня 2021 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по справі прийнято заочне рішення;

ОСОБА_1 не звертався із заявою про його перегляд.

Отже, встановивши зазначені обставини, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи, оскільки суд першої інстанції в рішенні від 11 травня 2021 року визначив наступне: "за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України".

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції в своєму рішенні альтернативно визначив як загальну, так і спеціальну форми перегляду рішення.

У резолютивній частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 травня 2021 року визначено загальний (для позивача) та спеціальний (для відповідача) порядок апеляційного оскарження рішення, зокрема, зазначено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук